Рішення № 84562470, 27.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.004723

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участю:

представника позивача Ланець А.С.,

представника відповідача Рудницької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73) до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини, 109) про визнання протиправною і скасування постанови, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецької О.Я. від 16.08.2019 року № 59804432 про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору 419 665,28 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у відповідача, Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 59804432.

Ухвалою від 25.09.2019 року відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 25.09.2019 року відкладено розгляд справи на 27.09.2019 року за клопотанням представника позивача.

Позиція позивача:

16 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецькою О.Я. винесено постанову про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору в розмірі 419 665,28 грн. за наказом Господарського суду Львівської області від 11.07.2018 року № 914/680/18. Позивач вважає винесення вищезазначеної постанови протиправним з огляду на наступне. У відповідності до частини 1 та 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника сум коштів на користь стягувача, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Позивач вважає, що оскільки державним виконавцем закінчено виконавче провадження ВП № 59804432, а також те, що останній не здійснив дій, наслідком яких було б фактичне стягнення суми заборгованості з боржника на користь стягувача у сумі 4 196 652,81 грн., то відповідно і постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В постанові ВП № 59804432 про повернення виконавчого документа стягувачу відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (накладення арешту на кошти, опис майна у виконавчому провадженні) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/680/18 від 11.07.2018 року. Просив позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити повністю.

Заперечення відповідача:

Відповідач подав відзив на позовну заяву, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити з наступних підстав. Вважає, що позивачем не враховано того, що виконавчий документ був повернутий стягувачу згідно заяви, поданої в процесі примусового виконання рішення, у зв`язку з чим настають наслідки, передбачені ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження». А саме, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. З аналізу змісту статей 27 та 40 вказаного Закону випливає, що ч.3 ст.40 Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила встановлені чч.1,2 ст.27 Закону не можуть застосовуватись. При цьому, норми ст.27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови за яким виконавчий збір не стягується. Такої підстави, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою дана стаття не містить. Аналогічні норми містяться і в Інструкції з організації примусового виконання рішень в редакції Наказу МЮ України від 02.08.2018 року №2522/5. Тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецькою О.Я. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59804432 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/680/18 від 11.07.2018 року.

16 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецькою О.Я. винесено постанову про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору 419 665,28 грн. за наказом Господарського суду Львівської області від 11.07.2018 року № 914/680/18.

16.08.2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у ВП№59804432.

27.08.2019 року відповідачем в межах вказаного виконавчого провадження скеровано електронні запити до органів МВС та ДФС, відповідь на які отримано на електронну адресу відповідача 28.08.2019 року.

09.09.2019 року на адресу відповідача надійшла заява стягувача у вказаному виконавчому провадженні про повернення виконавчого документу.

11 вересня 2019 року заступником начальника Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рудницькою М.О. винесена постанова у виконавчому провадженні ВП № 59804432 про повернення виконавчого документа стягувача (ДП «Житомирський бронетанковий завод») на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Не погодившись з винесенням постанови від 16.08.2019 року ВП №59804432 про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору 419 665,28 грн., позивач звернувся до суду з даними позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час прийняття постанови від 15.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59804432 та постанови від 16.08.2019 року про стягнення виконавчого збору визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у наказі Господарського суду Львівської області від 11.07.2018 року №914/680/18 з врахуванням часткового погашення боргу із суми 4196652,81 грн.

Відповідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, п.1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14, 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Аналіз норм Закону № 1404-VIII дає можливість зробити висновок про те, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець (на час спірних правовідносин) чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

З урахуванням досліджених письмових доказів, наданих представником відповідача встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 11.09.2018 року (ВП №59804432) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні ВП №59804432 (опис і арешт майна, скерування запитів в МВС та ДФС) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Львівської області.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за вищевказаним наказом.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Таким чином твердження представника відповідача про те, що виконавчий збір стягується незалежно того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом є помилковими, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

В силу ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в Постанові Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а.

Із системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправними і скасування постанови старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецької О.Я. від 16.08.2019 року № 59804432 про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору 419 665,28 грн

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації своїх повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Натомість доводи позивача, з огляду на вищевикладене є обґрунтованими, а тому такий позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частино 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6877 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини, 109) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, у сумі 6877 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 271, 272, 287, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови,– задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пілецької О.Я. від 16.08.2019 року № 59804432 про стягнення з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» виконавчого збору 419 665,28 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79066, м. Львів, пр. Червоної Калини, 109, ЄДРПОУ 35009295) на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, ЄДРПОУ 07985602) 6877 грн. сплаченого судового збору.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня їх проголошення до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 27.09.2019 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна