Рішення № 84560538, 13.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7229/19

Провадження № 2/201/2669/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації, припинення права власності та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: - стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за ј частку у спільному майні на квартиру, розташовану у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., у розмірі 18 050 грн.; - припинити право власності особи ОСОБА_2 на ј частку у спільному майні квартиру, розташовану у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.; - визнати за позивачем право власності на ј частку у спільному майні квартиру, розташовану у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м. Обґрунтував тим, що він та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Його частка у цій квартирі складає 3/4 та належить йому на підставі договору дарування 3/4 часток квартири від 16.12.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В., зареєстровано в реєстрі за № 3313. Частка відповідача складає ј та належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВАК № 343581 реєстр 6-2821, 27.05.2003, посвідчене Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ» ДОР станом на 15.12.2006р., вищевказана квартира у будинку літ. А-5, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., складається з: 1 - коридор, площею 4,6 кв.м.; 2 - житлова, площею 12,0 кв.м.; 3 - кухня, площею 5,3 кв.м.; 4 - ванна, площею 2,0 кв.м.; 5 - туалет, площею 1,0 кв.м.; 6 - житлова, площею 16,9 кв.м. Зазначає, що спільне володіння та користування майном є неможливим, але в даному випадку можлива компенсація вартості ј частки у розмірі 18 050 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, додатково надані докази внесення коштів на депозитний рахунок суду, про що свідчить квитанція від 12.09.2019р. № 0.0.1462233553.1.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена.

Відповідач ОСОБА_3 надав заяву про визнання позову, просив спаву розглянути за його відстуності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить 3/4 частки квартири, розташованої у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування 3/4 часток квартири від 16.12.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В., зареєстровано в реєстрі за № 3313.

Відповідачу, ОСОБА_2 , належить частка квартири розміром ј, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВАК № 343581 реєстр 6-2821, 27.05.2003, посвідчене Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 153354363 від 22.01.2019р.

В судовому засіданні була оглянута копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеною Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за заявою спадкоємців. Спадкова справа надійшла до суду 03.09.2019р.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради станом на 15.12.2006р., вищевказана квартира у будинку літ. А-5, загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., складається з: 1 - коридор, площею 4,6 кв.м.; 2 - житлова, площею 12,0 кв.м.; 3 - кухня, площею 5,3 кв.м.; 4 - ванна, площею 2,0 кв.м.; 5 - туалет, площею 1,0 кв.м.; 6 - житлова, площею 16,9 кв.м.

Відповідно до звіту про оцінку майна б/н ідентифікатор за базою ФДМУ: 1455997_21112016_N001, виданого 21.11.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий центр незалежних експертиз» (сертифікат №877/15 суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 10.11.2015р.) вартість 3/4 часток квартири, що є предметом позову, становить 54 150 грн. Відповідна інформація зазначена у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 23.11.2016р.

Частка відповідача ј складає вартістю 18 050 грн.

Разом з тим, відсутність технічної можливості обладнати приміщення в ізольовані квартири із двома самостійними виходами вказують не тільки на відсутність можливості спільного користування майном співвласниками, а й на відсутність оптимального варіанту поділу квартири між позивачем та відповідачем, спільне володіння та користування майном мною та відповідачем є неможливим; частка відповідача у спільному майні є незначною та об`єктивно не може бути виділена у натурі, а тому єдино можливим та належним шляхом вирішення спору є стягнення грошової компенсації з позивача на користь відповідача за відступ від ідеальної частки квартири, при цьому припинивши його право на частку у спільній власності.

У відповідності до приписів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Зміст права власності саме і складаються із володіння, користування і розпорядження. Володіння майном має на увазі юридично закріплену можливість фактично володіти майном, впливати на нього у будь-який момент, здійснювати відносно такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, отримувати з цього користь, вигоду. Розпорядження майном - це можливість власника встановлювати, змінювати, припиняти юридичне існування майна.

Статтею 364 ЦК України (ч.ч. 1, 2) визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно абз. 3, 4 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачи не проживає в квартирі з 1967 року (заява в спадковій справі), а тому в даному випадку таке припинення за нею правав власності на ј частку зазначеної квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам її сім`ї

З квитанції № 0.0.1462233553.1 від 12.09.2019р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області суму 18 050 грн. в рахунок компенсації ОСОБА_2 вартості належної їй ј частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/4 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з виплатою їй вартості цієї частки, суд виходив із того, що позивач не перебуває у родинних відносинах з відповідачем, її частка в спільному майні є незначною і не може бути виділена у натурі, спільне користування квартирою ними є неможливим, до того ж таке припинення насамперед не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки вона має інше житло, в якому фактично проживає та є зареєстрованою, а у спірній квартирі, з часу отримання у спадщину частки, вона ніколи не проживала.

Приходячи до такого висновку, суд приймав до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. при розгляді справи N 6-68цс14, про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду України від 22.12.2010р. по справі № 6-2196св07.

Аналізуючи наведені вище норми права та співвідношуючи їх з встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

Судові витрати розподіли в порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації, припинення права власності та визнання права власності - задовольнити.

Припинити право особи - ОСОБА_2 - на ј частку у спільному майні квартиру, розташовану у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.

Виплатити ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 18 050 грн. з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, що внесені ОСОБА_1 12.09.2019р. за квитанцією № 0.0.1462233553.1.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на ј частку квартири, розташовану у будинку літ. А-5 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір у сумі 768,40 грн. по 384,20 грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев