Рішення № 84559840, 19.09.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/706/18

провадження №2-а/165/11/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

23.03.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС України про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вимоги мотивує тим, що постановою відповідача від 06.03.2018 у справі про порушення митних правил № 5348/20900/17 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн, оскільки він ніби то 22.04.2017 через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «KIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , та пропуcтив строк транзитного перебування вказаного автомобіля. Позивач стверджує, що всупереч відомостям, зазначеним у постанові відповідача, він ніколи не перетинав митний кордон на вищевказаному автомобілі в режимі транзит, не є власником транспортного засобу, не отримував посвідчення водія, протиправних дій не вчиняв. Наголосив, що ніколи не ввозив в режимі транзит автомобіль на територію України, тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Зазначає, що про порушення його права дізнався лише 16 березня 2018 року, коли рекомендованим відправленням №7900052605519 отримав лист Львівської митниці ДФС від 07.03.2018 №4716/13-70-26/Г/29, яким йому було надіслано оскаржувану постанову, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» про відстеження відправлення (а.с.23).

Наголосив, що 16.10.2017 під час складання протоколу про порушення митних правил №5348/20900/17 він повідомив посадову особу відповідача про те, що ніякого транспортного засобу за кордоном він не придбавав та не міг придбати у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та нетривалим перебуванням в нічний час у РП, куди зайшов, перетнувши кордон пішоходом. З огляду на вказані обставини, стверджує, що ніякого автомобіля на територію України не ввозив, заїхав в Україну пасажиром. Також вказує, що він надав відповідачу довідку про початок досудового розслідування, видану Нововолинським ВП 31.05.2017 та витяг з кримінального провадження №12017030050000760, своїм листом від 23.10.2017 надав додаткові пояснення та копії документів, що підтверджують факт вчинення третіми особами відносно нього шахрайських дій.

Позивач вважає, що постанова про порушення митних правил прийнята посадовою особою Львівської митниці ДФС України з грубим порушенням норм діючого законодавства, відомчих актів та положень Митного кодексу України, без встановлення вини особи, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності та безпідставного накладення на нього адміністративного стягнення. В зв`язку з наведеним, просить поновити йому пропущений строк звернення до суду, що пропущений з поважних причин, мотивуючи тим, що отримав оскаржувану постанову 16.03.2018 та скасувати постанову № 5348/20900/17 від 06.03.2018 у справі про порушення митних правил.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у адміністративному позові. Зазначив, що на його ім?я ніколи не видавалося доручення на право користування автомобілем. Ніяких документів на підтвердження права власності чи користування даним автомобілем, митному органу він не пред?являв, у матеріалах справи також відсутні такі документи і такі домуенти не надані стороною відповідача. Вважає, що відповідачем не надано належних доказів того, що саме позивачем ввезено в Україну в режимі транзит вищезаначений автомобіль. З наведених підстав, просить позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В поданому до суду відзиві просить у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у ньому (а.с.37-43). Вказав, що факт звернення позивача у правоохоронні органи не підтверджує, що стосовно позивача вчинені злочинні дії і на даний момент інформації про прийняте рішення щодо вчинення відносно ОСОБА_1 протиправних дій третіми особами, немає.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №5348/20900/17 від 06.03.2018 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного Кодексу України та накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (а.с.10,11)

Як зазначено у оскаржуваній постанові, під час проведення перевірки інформаційних ресурсів АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України щодо невивезених за межі митної території України транспортних засобів на іноземній реєстрації було встановлено, що 22.01.2017 ОСОБА_1 по смузі руху «Зелений коридор» ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки «KIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , в режимі транзит, у встановлений ст.95 Митного кодексу України строк не було вивезено за межі митної території України. Зокрема, вказаний автомобіль з митної території не вивозився та його в інший митним режим, не заявлено. Термін вивезення вищевказаного транспортного засобу з митної території України закінчився.

У зв`язку з вищенаведеним, головним державним інспектором ВМО №1 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС Гринчуком О.І. було складено протокол про порушення митних правил за № 5348/20900/17 , передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України (а.с.6-8).

Згідно статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Статтею 486 Митного кодексу України визначені завдання та зміст провадження у справі про порушення митних правил.

Так, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 Митного Кодексу України, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Провадження у справах про порушення митних правил, як передбачено статтею 489 Митного кодексу України здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема поясненнями особи, яка притягується до відповідальності.

Позивач 22.05.2017 звернувся по даному факту з заявою до Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення і проханням внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, яку було прийнято 22.05.2017, що підтверджується талоном-повідомленням №3267 (а.с.12,13).

Як вбачається з довідки СВ Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області від 31.05.2017 (а.с.14,15) за зверненням ОСОБА_1 внесено відомотсі слідчим Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Гаврилів Л.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017030050000760 від 19.05.2017.

Згідно з довідкою Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області від 22.03.2018 (а.с.21) у провадженні СВ Нововолинського ВП перебувають матеріали досудового розслідування № 12017030050000760 за ч. 3 ст. 357 КК України, у якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим.

В судовому засіданні позивач ствердив, що особисто не ввозив на митну територію України через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки «KIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 і не міг керувати транспортним засобом, оскільки не мав і не має посвідчення водія та ніколи не мав доручення на право користування даним транспортним засобом чи документа, який посвідчує право власності на автомобіль, що є обов`язковим для пред`явлення особою під час проходження митного контролю.

Твердження позивача не спростовані, а навпаки підтверджені повідомленням Львівської митниці ДФС від 30.08.2019, з якого вбачається, що позивачем не подавалися ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним, а тому такі документи не можуть бути надані відповідачем на вимогу суду.

Як вбачається з витягу за даними диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску щодо перетину кордону транспортними засобами (а.с.45), транспортний засіб марки «KIA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , ввозився на митну територію України 22.01.2017 о 05 год. 18 хв. громадянином ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що не відповідає даним оскаржуваної постанови та паспортним даним позивача, де його постійна адреса проживання вказана: АДРЕСА_2 . В суді позивач категорично заперечив перебування за адресою, зазначеною у витягу з даних диспетчера ЗМК та наголосив, що він там ніколи не проживав, а відповідач жодними доказами не спростував заперечення позивача.

Згідно з повідомленням головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Галінський С. перетинав державний кордон транспортними засобами із зареєстрованими державними номерами України НОМЕР_4, та НОМЕР_3. Також встановлено, що 22.01.2017 він о 03.22 перетнув кордон з Польщею без транспортного засобу, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 про перетин кордону цього ж дня пішим переходом в нічний час, а повернувся в Україну 22.01.2017 о 04.43 год. транспортним засобом марки «КІА» з номерним знаком НОМЕР_1 (а.с. 120).

Крім того, відповідачем не наведено належних доказів того, що саме позивачем ввезено в Україну в режимі транзит вищезазначений автомобіль, оскільки інформація про надання ОСОБА_1 права на користування чи розпорядження даним автомобілем в матеріалах справи відсутня.

Згідно статті 319 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративне правопорушення, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

На думку суду, з врахуванням вищенаведеного аналізу досліджених доказів, відповідачем неправомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч.3 ст.470 МК України, через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил.

Наведені обставини, відсутність доказів на підтвердження ввезення саме позивачем спірного автомобіля, за наявності заперечень останнього, мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Частиною 1 статті 9 Основного Закону України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При прийнятті рішення Львівська митниця ДФС, як орган владних повноважень, повинна діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зазначені обставини дають підстави вважати, що розглянувши справу про порушення митних правил на підставі протоколу про адмінправопорушення, де позивач був відсутній Львівська митниця ДФС діяла не на підставі, поза межами повноважень, всупереч Конституції та законам України, не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, прийняла оскаржувану постанову.

Як зазначено у ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цьому відповідач не надав жодних доказів на спростування заперечень позивача стосовно непричетності останнього до вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування постанови Львівської митниці ДФС - від 06.03.2018 у справі № 5348/20900/17 про порушення митних правил про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень, підлягають задоволенню.

Як зазначає позивач, на розгляді адміністративної справи він був відсутній, копію постанови про адміністративне правопорушення отримав лише 16.03.2018 рекомендованим відправленням №7900052605519 отримав лист Львівської митниці ДФС від 07.03.2018 №4716/13-70-26/Г/29, яким йому було надіслано оскаржувану постанову, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта про відстеження відправлення (а.с.23). Суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновлює позивачу процесуальний строк, з метою захисту порушеного права особи.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 79, 122, 242, 243, 246, 286 КАС України, на підставі ст. ст. 469, 486, 494, 526 Митного кодексу України, суд

вирішив:

Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Львівської митниці ДФС України № 5348/20900/17 від 06.03.2018 у справі про порушення митних правил про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень та закрити справу про порушення митних правил.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук