Рішення № 84559058, 27.09.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6868/18 провадження №2/489/410/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27 вересня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Друга Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив:

У листопаді 2018 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Воробйов В.Л. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за позивачем право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер 4810136900:02:016:0003, площею 0,0558 га, розташованої за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 господарських будівель та АДРЕСА_3 та на частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиними спадкоємцями першої черги спадкування за законом є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 25.10.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини після смерті матері, однак йому було відмовлено через наявність у поданих документах розбіжностей в номері житлового будинку, належного спадкодавцю. Зокрема, в договорі дарування від 11.11.1963 зазначено, що ОСОБА_3 належало 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_4 господарських будівель АДРЕСА_3 . Згідно довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.07.2018 спадкодавцю належить 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 господарських будівель АДРЕСА_3 . Позивачем ОСОБА_1 також було надано правовстановлюючий документ на земельну ділянку, площею 870 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , згідно якого вказана земельна ділянка належить на праві спільної власності померлій ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , частки у праві власності на яку співвласників не визначені. Крім того, право спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку припинилось на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.01.2007, згідно якого за ОСОБА_6 визнано право власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_6 , який вона придбала у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу, та земельну ділянку, площею 312 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Таким чином, розмір земельної ділянки, якою постійно користувалась померла ОСОБА_3 , складає 0,0558 га.

Посилаючись на викладені обставини та враховуючи те що, позивач у інший спосіб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не має можливості, у зв`язку з розбіжностями у поданих документах на спадкове майно, та те, що не визначені частки земельної ділянки, на яку право спільної сумісної власності між її співвласниками припинилось на підставі рішення суду від 10.01.2007, представник позивача звернувся до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 13.09.2019 09:00 годину, сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача та відповідач надали до суду письмові заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі. Представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач позов визнав у повному обсязі.

Третя особа у наданій до суду письмовій заяві просила розглянути справу без представника нотаріальної контори на підставі наявних матеріалів і прийняти рішення на розсуд суду.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 підтверджується факт смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Родинні відносини позивача ОСОБА_7 з померлою підтверджено свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 .

Відповідно до договору дарування від 11.11.1963, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-6058, померлій 19.05.2006 ОСОБА_3 належало 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_4 господарських будівель АДРЕСА_3 .

Згідно довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02.08.2018 житловий з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 28.12.2012 зареєстровано за ОСОБА_3 на 36/100 частин (на підставі договору дарування від 11.11.1963, реєстраційний номер 3-6058).

В примітці довідки вказано, що відбувся виділ співвласнику ОСОБА_8 (частка 64/100), якій надано нову адресу АДРЕСА_7 згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради від 26.01.2005 № 146. Також вказано, що про перенумерацію з номера 15 на новий номер 21 в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» відсутні.

Згідно іншої довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 20.02.2006 № 818 відповідно до переглянутих матеріалів архівних справ встановлено, що раніше житловий будинок АДРЕСА_8 складався з двох часток, а саме з часток житлових будинків за адресами: АДРЕСА_7 АДРЕСА_1 , які мали спільний дах. Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2005 № 146 частині житлового будинку АДРЕСА_9 , належній ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , було надано нову адресу – АДРЕСА_7 .

Згідно витягу із рішення Миколаївської міської ради від 22.12.2005 № 40/15 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надано у спільну власність земельну ділянку, площею 870 кв.м. для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_5 , що відповідає державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 831860 від 04.05.2006, виданого ОСОБА_4 .

Судом досліджено спадкову справу № 830/2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з матеріалів якої видно, що спадкове майно, яке залишилось на день смерті останньої, та яке складається з житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у встановлений законом строк, як спадкоємці першої черги за законом, прийняли позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , який на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 проживав та був прописаний разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 25.10.2018 відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що не підтверджено право власності померлої ОСОБА_3 на частину житлового будинку АДРЕСА_10 з підстав виявлення розбіжностей між адресою, яка вказана у правовстановлюючому документі - договорі дарування частини житлового будинку, та реєстрацією цієї частини будинку в державних органах, а також не визначено частку померлої у спільній земельній ділянці.

Судом встановлено, що 10.01.2007 Ленінський районний суд міста Миколаєва ухвалив рішення у цивільній справі № 2-1455/2007 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, яким визнано дійсною угоду купівлі-продажу цілого житлового будинку АДРЕСА_6 , розташованого на земельній ділянці площею 312 кв.м., укладеного між сторонами та зареєстрованого біржою нерухомості «Дифенс»; визнано за ОСОБА_6 право власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_6 , а також на земельну ділянку, розташованої за вказаною адресою. Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Положеннями статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно частини 1 статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У відповідності до роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (пункт 5).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Згідно положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що спадкодавцю, на підставі договору дарування від 11.11.1963 належало 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_4 господарських будівель та АДРЕСА_3 , який складався з двох житлових будинків за адресами: АДРЕСА_7 АДРЕСА_1 . Після виділення в окрему адресу житлового будинку АДРЕСА_6 спадкодавець набула право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за вказаною АДРЕСА_11 .

Також, після виділення інших співвласників ОСОБА_4 , ОСОБА_9 в окрему адресу житлового будинку АДРЕСА_6 , які в подальшому його відчужили на підставі біржового договору від 22.12.2006, разом з земельною ділянкою площею 312 кв.м., на якій розташовано житловий будинок, ОСОБА_6 , з урахуванням наданої у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_5 , у володіння ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку залишилася земельна ділянка площею 558 кв.м.

Враховуючи наведене суд вважає, що обставини, на які представник позивача посилався в обґрунтування позовних вимог через неможливість оформлення нотаріусом спадкових прав позивача, а саме визнання за останнім права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0558 га, належних спадкодавцю, знайшли своє підтвердження з огляду на дослідженні судом докази. Тому, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в інший спосіб позивач позбавлений можливості оформити спадкові права.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 та на 1 АДРЕСА_12 2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4810136900:02:016:0003, площею 0,0558 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 27.09.2019.

Суддя І.В.Коваленко