Ухвала суду № 84558982, 26.09.2019, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/2810/19

Провадження № 1-м/648/2/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Строілов С.О.,

з участю секретаря Велько А.М.,

прокурора Лопіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т.Білозерка клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Радянське Білозерського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року за ст.ст. 30 ч.3, 228.1 ч.5 КК Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до суду з вказаним клопотанням, в якому просить привести вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року відносно ОСОБА_1 у відповідність до законодавства України та визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння за яке він засуджений, строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню ним, та вирішити питання в частині стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат у розмірі 6600 російських рублів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив його задовольнити.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, у клопотанні просив розглянути його без участі представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч.1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі передбачених міжнародним договором згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 року» від 22.09.1995 року та положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року, зазначена Європейська конвенція є частиною національного законодавства.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 Конвенції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України засудженого судом іноземної держави для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, до якого повинні бути додані документи передбачені ч.2 ст. 610 КПК України.

Частина 1 ст. 610 КПК України передбачає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст. 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів клопотання наказом Міністерства юстиції України за № 2602/5 від 19.08.2019 року прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого за вироком Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року громадянина України ОСОБА_1 , місце реєстрації та останнє місце проживання якого в Україні: АДРЕСА_1 , а до клопотання додані документи необхідні для його розгляду, чим дотримані вимоги встановлені ч.ч. 2, 3 ст.610 КПК України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України і строк позбавлення волі визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, а якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Відповідно до ч.6 ст. 610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Відповідно до вироку Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року, який набрав законної сили 29.03.2018 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 КК Російської Федерації до покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Згідно вироку строк відбуття покарання засудженому рахується з 05.12.2017 року та в строк відбуття покарання зараховано його попереднє ув`язнення в період з 27.05.2017 року по 04.12.2017 року. Цим же вироком з ОСОБА_1 стягнуто на користь федерального бюджета 6600 рублів в рахунок відшкодування витрат по винагороді захисника в ході попереднього розслідування.

Дії засудженого ОСОБА_1 кваліфіковані як замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою, з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж «Інтернет», якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних від цієї особи обставин.

За незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою в Україні встановлена кримінальна відповідальність за ч.3 ст. 307 КК України та покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Статтею 15 КК України передбачено, що замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Таким чином, відповідно до законодавства України дії засудженого ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст.ст. 15, 307 ч.3 КК України, як незаконний збут наркотичних засобів в особливо великому розмірі, вчинений групою осіб за попередньою змовою, не доведений до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

При цьому, суд позбавлений можливості врахувати вчинення злочину з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж «Інтернет», оскільки така кваліфікуюча ознака не передбачена ст. 307 КК України.

Визначаючи строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 суд виходить з санкції ст. 307 ч.3 КК України, якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З урахуванням того, що максимальне покарання за ч.3 ст. 307 КК України становить 12 років позбавлення волі, за діючим законодавством України покарання ОСОБА_1 за ст.ст. 15, 307 ч.3 КК України не може перевищувати 8 років позбавлення волі.

Враховуючи, що максимальний строк покарання передбачений ст.ст. 15, 307 ч.3 КК України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 68 КК України, є меншим ніж покарання призначене за вироком суду Російської Федерації, суд визначає засудженому ОСОБА_1 максимально можливий строк позбавлення волі передбачений кримінальним законом України у виді 8 років позбавлення волі, що відповідає положенням ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 додаткового покарання передбаченого санкцією ч.3 ст. 307 КК України у виді конфіскації майна оскільки таке додаткове покарання вироком іноземної держави не призначалось.

Поряд з цим, суд враховує правовий висновок Верховного Суду від 05.09.2018 року щодо застосування ч.5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) згідно якого при вчиненні особою злочину в період з 24.12.2015 року до 20.06.2017 року (включно) під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КПК України зі змінами, що діяли в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було зараховано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 27.05.2017 року по 29.03.2018 року (до набрання вироком законної сили) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, відповідно до вимог ч.6 ст. 610 КПК України, суд вважає можливим одночасно вирішити питання про виконання вироку Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 6600 рублів на користь федерального бюджету Російської Федерації в рахунок відшкодування витрат по винагороді захисника в ході попереднього розслідування, оскільки таке рішення прийнято за цим вироком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-11 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 372, 603, 609, 610 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Сургутського міського суду Ханти-Мансійського автономного округу Югри Російської Федерації від 05.12.2017 року за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 Кримінального Кодексу Російської Федерації.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.ст. 15, 307 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 05.12.2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 27.05.2017 року по 29.03.2018 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вважати вирок суду таким, що підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь федерального бюджету Російської Федерації 6600 рублів в рахунок відшкодування витрат по винагороді захисника.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом 7 діб до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області.

Суддя Строілов С.О.