Рішення № 84558011, 05.09.2019, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/25239/18

Провадження № 2/686/777/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Кшановській Є.З., за участю позивача та представника ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , представника відповідача Бляхарській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

встановив:

В жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Хмельницької міської поліклініки №4 про поновлення на роботі, посилаючись на те, що 18 серпня 2017 року, ОСОБА_3 була прийнята на роботу в Хмельницьку міську поліклініку №2 на посаду лікаря-невропатолога 13 червня 2018 року позивач уклала контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 5 років.

Наказом головного лікаря відповідача від 03.07.2018 № 25-1-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » позивач була звільнена з роботи з посади лікаря-невропатолога з 12 червня 2018 року у зв`язку з призивом на військову службу, на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України. При цьому в наказі про звільнення, у якості підстави, вказана заява працівника, хоча в своїй заяві ОСОБА_3 чітко зазначила, що просить увільнити її з посади у зв`язку із зарахуванням на військову службу із збереженням місця роботи та середнього заробітку.

Вказаний наказ ОСОБА_3 отримала рекомендованим листом в кінці липня 2018 року, що підтверджується копією поштового конверту.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст. 233 КЗпП для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів для працівників у спорах про звільнення встановлено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, були пропущені позивачем з поважних причин. З 13.06.2018 року ОСОБА_3 призвана на військову службу та виконує свої обов`язки згідно з контрактом щоденно, а саме: виконує обов`язки начальника кабінету лікарі-невропатолога поліклінічного відділення госпіталю Національної академії прикордонної служби України в період часу щоденно з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., відтак була позбавлена можливості в зв`язку з навантаженням та необхідністю несення військової служби вчасно звернутись із позовом про порушення своїх конституційних прав, вважає, що строки звернення до суду були пропущені нею з поважних причин, а тому є підстави для їх поновлення.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду з позовом до Хмельницької міської поліклініки №2 про поновлення на посаді. Визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Хмельницької міської поліклініки №2 від 03.07.2018 р. про звільнення ОСОБА_3 в зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України та поновити її на роботі на посаді лікаря-невропатолога Хмельницької міської поліклініки №2

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 31 жовтня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

19.08.2019 року в судовому засіданні за клопотанням відповідача було замінено неналежного відповідача належним відповідачем КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради.

05.09.2019 року справа розглянута по суті із винесенням рішення суду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просять про його задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, вказавши, що підстави для задоволенню позову ОСОБА_3 відсутні. Надала відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15 серпня 2017 року ОСОБА_3 була прийнятий на роботу в Хмельницьку міську поліклініку №2 на посаду лікаря-невропатолога, про що в трудовій книжці зроблено запис №6.

13 червня 2018 року позивач уклала контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 5 років.

12 червня 2018 року ОСОБА_3 за місцем роботи - Хмельницька міська поліклініка №2 - подала заяву про увільнення її від посади зі збереженням робочого місця та середньомісячної заробітної плати у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом.

12 червня 2018 року ОСОБА_3 була звільнена з роботи у зв`язку з призовом на військову службу відповідно до наказу №25-1-к від 03.07.2018 р. з 12.06.2018 року у зв`язку з призовом на військову службу відповідно до п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок га військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента країни та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органік державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій па роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільною захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 4е). Таким чином, з 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 20 І 5 року № 113- VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації, доведено до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 201 5 року « Про часткову мобілізацію»).

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Крім того, рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 89 2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування Ті державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно зі статтею І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби: приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби: виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу ».

Згідно зі частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За змістом статті 119 КЗпП України, у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1769-УІІІ, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади з порушенням вимог статті 119 КЗпП України, тому слід скасувати наказ №25-1-к від 03.07.2019 року головного лікаря Хмельницької міської поліклініки №2 про звільнення ОСОБА_3 в зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. З ст. 36 КЗпП України та поновити ОСОБА_3 на посаді лікаря-невропатолога Хмельницької міської поліклініки №2.

Суд також приходить до висновку, що підстави для визнання наказу №25-1-к від 03.07.2019 року головного лікаря Хмельницької міської поліклініки №2 про звільнення ОСОБА_3 в зв`язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи по суті.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до розрахунку заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 за липень 2018 року по серпень 2019 року заборгованість складає 47487,39 грн., (згідно якого: заробіток за травень 2018 р. – 3705,20 грн. + заробіток за червень 2018р. – 2945,66 грн. = 6645,86 грн., 6645,86 грн. : 41 роб. день = 162,07 грн., 306 роб. дня (на день ухвалення рішення) Х 162,07 грн. = 49593,42 грн.).

З цих підстав суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 49593,42 грн.

Відповідно до ст. ст. 233 КЗпП для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів для працівників у спорах про звільнення встановлено місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, були пропущені позивачем з поважних причин. З 13.06.2018 року ОСОБА_3 призвана на військову службу та виконує свої обов`язки згідно з контрактом щоденно, а саме: виконує обов`язки начальника кабінету лікарі-невропатолога поліклінічного відділення госпіталю Національної академії прикордонної служби України в період часу щоденно з 08 год. 30 хв. до 17 год. 30 хв., відтак була позбавлена можливості в зв`язку з навантаженням та необхідністю несення військової служби вчасно звернутись із позовом про порушення своїх конституційних прав, суд вважає, що строки звернення до суду були пропущені позивачем з поважних причин, а тому є підстави для їх поновлення.

Відповідно до ч.1 ст. 127 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визначає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 вказане, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо)

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Суд приходить до висновку, що слід поновити ОСОБА_3 пропущений строк для звернення до суду з позовом до КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на посаді.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 10, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 119 Кодексу законів про працю України, частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку – задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря Хмельницької міської поліклініки № 2 від 03.07.2018 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 » у зв`язку з призивом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу Законів про працю України та поновити ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді лікаря-невропатолога з 05 вересня 2019 року.

Стягнути з КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради (код 42980032) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49593,42 грн.

. Стягнути з КП «Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр» Хмельницької міської ради (код 42980032) на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді лікаря-невропатолога з 05 вересня 2019 року, підлягає негайного виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справі, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.09.2019 року.

Суддя С.Л. Стефанишин