Ухвала суду № 84556338, 27.09.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3156/18

Провадження № 1-кп/461/116/19

УХВАЛА

27.09.2019 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченко В.Є.

при секретарі - Сидорак М.А.

за участю:

прокурора Олексів О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України.

27.09.2019 р. в судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення по суті клопотання прокурора. Просив дане судове засідання провести без участі його захисника.

Заслухавши думку прокурора щодо поданого клопотання, позицію обвинуваченого, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

ОСОБА_1 є раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 – ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 185, що злочинами середньої тяжкості, за які встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Вироком Франківського районного суду м. Львова від 10.12.2018 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим терміном 1 рік. При цьому, в провадженні судді Радченка В.Є. на розгляді знаходяться сім обвинувальних актів у різних кримінальних провадженнях за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, в тому числі вчинених у 2019 році.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Прокурор довів, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень середньої тяжкості, в попередні судові засідання не з`являвся, підтверджуючих поважність причин неявки в суд документів суду не надав. До суду з періодичністю надходять обвинувальні акти, в тому числі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень у період випробувального терміну.

Тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, тобто запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сукупність вищеперелічених ризиків є вагомою та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою. Дані ризики не змінилися під час розгляду справи в межах судового провадження.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 25.11.2019 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: Радченко В.Є.