Рішення № 84555393, 20.09.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/5971/18

Провадження № 2 /331/302/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря – Качан К.К.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

представника відповідача – Попової ОСОБА_3

розглянувши в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення дії, яка порушує право,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка в жовтні 2018 року звернулася до суду з вказаним позовом , в якому просила усунути їй перешкоди в оформленні права власності на майно та земельну ділянку , що розташовані біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача припинити будь-які дії щодо перешкоджання йому у доступі до земельної ділянки ( можливості потрапити на вказану земельну ділянку як самостійно так і разом з працівниками відповідних організацій, що здійснюють роботи з оформлення/ виготовлення документації щодо оформлення права власності на майно та земельну ділянку), що розташована по АДРЕСА_1 , а також зобов`язати відповідача встановити ворота, хвіртку та суміжний паркан.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй діючим законодавством та органом місцевого самоврядування надано право на оформлення права власності на побудований нею будинок та земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 . Проте відповідач вчиняє незаконні дії , які перешкоджають їй в реалізації її прав, зокрема, ОСОБА_4 перешкоджав проведенню робіт та знаходженню на спірній ділянці представникам фірми, які здійснювали проведення робіт по геодезичній зйомці. Оскільки відповідач вчиняє дії , які порушують її право на оформлення речових прав на будинок та земельну ділянку, вимушена звернутися до суду.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року по справі відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20 грудня 2018 року відповідач ОСОБА_4 надав відзив на позов, в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити, зазначивши, що позивач у даній справі, не набула права власності на земельну ділянку, оскільки не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку не зареєстроване за нею в установленому порядку, земельна ділянка не сформована, позивач не погодила межі земельної ділянки з іншими землекористувачами, не визначила площу земельної ділянки, не зазначено у позові на яких підставах взагалі користується (володіє) земельною ділянкою, а головне, рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5 Запорізькою міською радою не приймалося, тобто, позивач самовільно захопила земельну ділянку. Відповідач зазначає, що звернення ОСОБА_1 з позовом про припинення дії, яка порушує право, є неналежним способом захисту прав та інтересів. Захищаючи таким чином право позивача на оформлення земельної ділянки , тим самим порушується його право власності на фундамент під житловий будинок в АДРЕСА_1 .

09 січня 2019 року ОСОБА_1 надала суду уточнену позовну заяву , в якій з підстав, визначених у первісному позові, просила суд припинити незаконні дії ОСОБА_4 щодо перешкоджання їй в доступі до земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , біля ділянки № АДРЕСА_1 м АДРЕСА_2 Запоріжжі та усунути їй перешкоди в оформленні права власності на земельну ділянку, що розташована біля ділянки АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі, що вчиняються ОСОБА_4 , шляхом зобов`язання ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди та припинити будь-які дії щодо перешкоджання їй в доступі до земельної ділянки (можливості потрапити на вказану земельну ділянку як самостійно, так і разом з працівниками відповідних організацій, що здійснюють роботи з кадастрової зйомки, геодезії, оформлення/виготовлення документації щодо оформлення права власності на земельну ділянку), що розташована по АДРЕСА_1 , біля ділянки № НОМЕР_1 в м. Запоріжжі розміром 0,0600 га, межі якої визначено згідно Плану земельної ділянки та Ситуаційної схеми земельної ділянки, розробленої КП «Градпроект» від 05.02.2018 р. (межі земельної ділянки позначено синім кольором), а також зобов`язання відповідача прибрати металевий причіп, встановлений біля металевого забору, яким огороджена вказана ділянка.

У вступному слові представник позивача адвокат Мажара О.О. та позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Попова Н.В. позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , пояснення свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оглянувши наявні в матеріалах справи диски з відеозаписом, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 23.11.2011 р. №472 затверджено план заходів щодо оформлення житлової забудови по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що в грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з приводу оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 . Листом від 21.12.2017 року № М-1059 позивачу було роз`яснено, що розгляд питання оформлення останньою земельної ділянки можливий після визнання права власності на об`єкти, які розташовані на зазначеній земельній ділянці (арк.с.14-15 т.1).

Листом від 24.11.2017 р. №М-1690 Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради повідомив позивачу , що розташування житлового будинку на земельні ділянці біля будинку АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 бухта відповідає діючому генеральному плану м. Запоріжжя (арк.с.16 т.1).

КП «Градпроект» за замовленням ОСОБА_1 було виготовлено ситуаційну схему земельної ділянки за адресою: ОСОБА_8 ділянки АДРЕСА_1 (арк.с.13 т.1).

13.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» укладено договір про надання послуг по геодезичній зйомці земельної ділянки що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.10 т.1).

Відповідно до акту ТОВ «Компанія «ЗКПБЦ» , 22.09.2018 року о 8-00 представники ТОВ «Компанія «ЗКПБУ» прибули на земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_1 для проведення робіт по геодезичній зйомці та приступили до виконання замовлення.Проте, виконати роботи представники вказаної фірми не змогли, оскільки в робочий процес втрутився гр. ОСОБА_4 , який почав перешкоджати проведенню робіт та знаходженню на вказаній земельній ділянці (арк.с.9 т.1).

З цього приводу Олександрівським ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2018 року внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080020000220 (арк.с.82-83,84 т.1).

Обставини щодо конфлікту між позивачем та ОСОБА_4 з приводу земельних відносин підтверджені в судовому засіданні також показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом.

В той самий час судом встановлено, що ОСОБА_4 на час звернення позивача з позовом до суду з 16.12.2008 року на праві власності належав фундамент під житловий будинок літ. В за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно , в якому як підстава виникнення права власності зазначено рішення по справі 23/2008 Третейського суду АD HOC від 31.10.2008 року (арк.с. 45,46 т.1).

Разом з тим, за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ухвалою Запорізького Апеляційного суду від 03 квітня 2019 року зазначене рішення по справі 23/2008 Третейського суду АD HOC від 31.10.2008 року було скасоване (арк.с.209-212 т.1).

В той самий час , інвентаризаційною справою на житловий будинок АДРЕСА_3 підтверджено, що збудовані в 1987 році житловий будинок, літня кухня, вбиральна є самочинним будівництвом (арк.с. 177 т.1).

Разом з тим, ОСОБА_1 до суду надала виготовлений на її замовлення СТОВ «Компанія «ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВИЙ ПРОЕКТНО –БУДІВНИЧИЙ ЦЕНТР» технічний паспорт на будинок біля ділянки АДРЕСА_1 арк.с.69-73 т.1), однак суду зазначила, що наразі зазначений будинок зруйновано і з цього приводу триває досудове розслідування.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_3 не сформована, її площа не визначена, межі не встановлені, кадастровий номер не присвоєний, відомості про неї не внесені до Державного земельного кадастру та державна реєстрація речових прав на неї не здійснена. Крім того, у відповідності до інформації Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 13.05.2019 року (арк.с.226 т.1) за період з 01.03.2011 по 28.08.2018 року не приймалось розпоряджень щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості , розташованому АДРЕСА_4 будинку АДРЕСА_1 .

Учасники справи зазначений факт не заперечували.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною першою зазначеної статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними вище правовими нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання в галузі земельних відносин, зокрема приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 22.05.2018 року М-0185 на звернення ОСОБА_1 , для виділення мешканцям АДРЕСА_5 . Кривої Бухти окремих земельних ділянок під наявні житлові будинку є розробка детального плану та визначення меж проектування кварталу в цілому (арк.с.85-86 т.1).

А листом управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 05.10.2018 року № С-1456 підтверджено, що рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , біля ділянки 96 , міською радою не приймалося (арк.с.58 т.1).

Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За наслідками розгляду справи № 6-658цс15 Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 року висловив правовий висновок, де зазначено, що відповідно до частини другої статті 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що сам предмет позову, а саме ділянка бідя будинку АДРЕСА_1 , не сформована , ОСОБА_1 органами місцевого самоврядування не було надано дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 ділянки 96.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог , оскільки відсутнє її порушене суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано позов.

Посилання ОСОБА_1 на те, що нею надано докази протиправної поведінки ОСОБА_4 , які підтверджують порушення її прав на оформлення речових прав на майно, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено відсутність права власності чи права користування зазначеною земельною ділянкою у позивача.

Суд також звертає увагу на те, що викладені позовні вимоги та дії позивачки направлені на захист свого права, що ще не порушено на час звернення з позовом та на майбутнє. Зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає позов таким , що задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З квитанції до прибуткового касового ордеру № 15 від 01 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 було сплачено 28 500,00 гривень на користь адвоката Тягунової Г.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2018 року.

З договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2018 року вбачається, що договір укладений між адвокатом Тягуновою Г.В. та ОСОБА_4 Предметом вказаного договору є представництво клієнта в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя у справі між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..

Згідно ордеру про надання правової допомоги серії ЗП № 037568 , який виданий адвокатом ОСОБА_10 Г.В ОСОБА_11 , адвокат Тягунова Г.В. представляла інтереси відповідача ОСОБА_4 у вказаній цивільній справі на підставі договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2018 року.

Згідно орієнтовного розрахунку сум витрат на професійну правничу допомогу по вказаній справі, та акту наданих послуг за договором , вартість наданих ОСОБА_4 послуг на професійну правничу допомогу склала 28 500,00 гривень , з яких: зустріч,консультація клієнта- 1000,00 гривень; підготовка та подання відзиву на позовну заяву – 7000,00 гривень; направлення поштою копії відзиву з додатками позивачу – 500,00 гривень; підготовка та подання клопотання про допит свідка- 1000,00 гривень; підготовка та подання клопотання про витребування доказів- 2000,00 гривень; підготовка та подання клопотання про забезпечення судових витрат – 2000,00 гривень; орієнтовна кількість судових засідань по справі 5 судових засідань, вартістю 3000,00 гривень/засідання із розрахунку 3 години на 1 судове засідання – 15000,00 гривень.

Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу на наявні у матеріалах справи клопотання , відзив на позов, які свідчать про виконану адвокатом роботу, крім того, вважає, що доводи цього відзиву та надані адвокатом докази були оцінені та враховані при постановленні судового рішення за результатами розгляду справи.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Враховуючи, що представником відповідача надано до суду опис виконаних робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, сума витрат на оплату послуг адвоката в частині надання консультації, підготовки відзиву, направлення відзиву позивачу , подання клопотань на загальну суму 13 500,00 гривень є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Разом з тим, адвокат Тягунова Г.В. була присутня в судовому засіданні лише один раз 10 січня 2019 року з 13-21-07 годин до 14-20-28 годин, тобто годину , що не узгоджується з наданим актом виконаних робіт . Отже фактично, з урахуванням умов попереднього розрахунку суми судових витрат, їх співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки 1000,00 гривень витрат на правову допомогу за представництво інтересів ОСОБА_4 в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_12 10 січня 2019 року, а також 13500,00 гривень витрат на правову допомогу зазначених вище , а всього суму 14 500,00 гривень .

Керуючись 3,4,11-13, 19, 263, 265,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення дії, яка порушує право відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( місце знаходження: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 26 вересня 2019 року.

Суддя:

20.09.2019