Ухвала суду № 84554328, 26.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4856/19

Провадження №1-кп/242/737/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., секретар судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019050000000368 від 04.06.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Першотравенськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимий, працюючого прохідником на ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження прокурора Чернишова Я.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Нетреба В.С., -

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просить суд призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Нетреба В.С. у підготовчому судовому засіданні проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 291 КПК України включає вичерпний перелік відомостей, які повинні міститься в обвинувальному акті. При цьому такий перелік відомостей повинен бути перевірений судом при підготовчому судовому засіданні з точки зору можливості призначення судового розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом встановлено, що в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_1 придбав та зберігав припаси без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого збуту.

Натомість, при викладенні правової кваліфікації кримінального правопорушення в обвинувальному акті зазначено: «Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у придбанні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України».

На думку суду, такі дії органу досудового розслідування можуть дезорієнтувати сторону захисту на створення чіткої і зрозумілої правової позиції щодо захисту, що в свою чергу порушує процесуальні права обвинуваченого.

Судом вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки обвинувачення є неконкретним та не містить узгодженості між фактичними обставинами кримінального правопорушення, формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією дій обвинуваченого, а тому не може вважатися висунутим в порядку, встановленому КПК України та позбавляє суд призначити обвинувальний акт до судового розгляду.

Слід також зауважити, що у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує при розгляді даної справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Суд вважає, що недотримання стороною обвинувачення вимог статті 291 КПК України у даному випадку, порушує право на захист обвинуваченого, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: пункту а частини третьої статті 6, відповідно якого кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити дату та місце його складення та затвердження, натомість в обвинувальному акті дата складання та його затвердження відсутня.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КК України до обвинувального акта додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Тоді як в обвинувальному акті, інформація про додані до нього документи зазначена без вказівка загальної кількості аркушів доданих документів. Крім того, вказана інформація відсутня і розписках обвинуваченого та його захисника про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розлідування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019050000000368 від 04.06.2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України повернути прокурору для оформлення у відповідності до положень ст. 291 КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На ухвалу протягом семи днів учасниками судового провадження з дня її оголошення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області.

Повний текст ухвали проголошено 27 вересня 2019 року о 13 годині 00 хвилин.

Суддя Н.О. Хацько