Рішення № 84554300, 23.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2530/19

Провадження № 2/242/887/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., за участю представників позивача ОСОБА_1 , Стеценка Ю ОСОБА_2 В ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 , 06.05.2019 року, звернувся до суду із позовною заявою до Селидівського МВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області про зняття арешту з нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 11.01.2018 року в рамках виконавчого провадження № 55461809, постановою державного виконавця Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області було накладено арешту на все нерухоме майно позивача. Вищевказане виконавче провадження було відкрито на підставі судового наказу № 242/5610/17, виданого 14.12.2017 року Селидівським міським судом Донецької області, згідно якого з позивача на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.12.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. Зазначив, що постанова державного виконавця не містить мотивувальної частини, з якої б можна було з`ясувати необхідність арешту майна позивача. Крім того, станом на 11.01.2018 року у ОСОБА_3 не могло бути боргу за судовим наказом № 242/5610/17, виданого 17.12.2017 року і на теперішній час заборгованість зі сплати аліментів відсутня, натомість арешт державним виконавцем не знято. Просить суд, Зняти арешт, накладений на підставі постанови про арешт усього нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , винесеної 11 січня 2018 року державним виконавцем Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Кучерук Н.П. у виконавчому провадженні № 55461809.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 року справа надійшла в провадження судді Любчика О.В.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.05.2019 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.06.2019 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4

05.08.2019 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_6 . зі штату Селидівського міського суду Донецької області у зв`язку з закінченням терміну його переведення шляхом відрядження строком до одного року з Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Розпорядження №7/2019 від 30.07.2019 р.) цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 до Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна надійшла в провадження судді Хацько Н.О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.08.2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити їх у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Селидівського МВ ДВС ГТУЮ в Донецькій області не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Надав до суду відзив на позовну заяву в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В судове засідання третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 – не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Надала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , оскільки арешт на квартиру позивача було накладено у зв`язку із наявною заборгованістю по аліментам і лише після подання заяви до органів поліції про порушення кримінальної справи, мати позивача погасила вищевказану заборгованість. Крім того, в провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за затримку сплати аліментів, у зв`язку з чим, передчасно вирішувати питання про зняття арешту з нерухомо майна.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, надав до суду клопотання про слухання справи без його участі та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, відзив на позовну заяву та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу Донецької області Петровою О.М.

Відповідно до судового наказу № 242/5610/17, виданого 14.12.2017 року Селидівським міським судом Донецької області, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 грудня 2017 року та до досягнення повноліття.

Постановою державного виконавця Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області Кучерук Н.П. від 03.01.2018 року відкрито провадження з примусового виконання судового наказу № 242/5610/17, виданого 14.12.2017 року Селидівським міським судом Донецької області.

Постановою державного виконавця Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області Кучерук Н.П. від 11.01.2018 року накладено арешту на все нерухоме майно ОСОБА_3

Листом Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області № 55461809 від 10.04.2019 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що за період з 12.12.2017 року по 01.02.2019 року виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 22 803 грн. 35 коп. Станом на 01.03.2019 року борг сплачено у повному обсязі. Крім того, повідомлено, що виконавчий документ № 2-н242/185/17 від 14.12.2017 року відноситься до категорії про стягнення періодичних платежів. Станом на 14.03.2019 року ОСОБА_3 офіційного доходу не отримує, іншого майна на праві власності не зареєстровано, виконання рішення в інший спосіб є неможливим.

Аналогічні відповіді надавалися Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області Мороз Н.Г. від 15.03.2019 року та від 27.03.2019 року

Згідно листа Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області № 55461809 від 10.04.2019 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що за період з 12.12.2017 року по 01.02.2019 року заборгованість по аліментам згідно статистики Селидівської міської ради складала 22 803 грн. 35 коп. Згідно квитанцій АТ «Ощадбанк» № 57, 13, 50, 16, 55, 56 від 12.02.2019 року, КБ «Приват Банк» № 0.0.1272346239.1 від 19.02.2019 року борг сплачено у повному обсязі на суму 23 793 грн. 35 коп., з урахуванням лютого 2019 року. Судовий збір сплачено згідно квитанції АТ «Ощадбанк» Заборгованість станом на 01.03.2019 року відсутня.

Відповідно до листа Селидівського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області № 55461809 від 20.09.2019 року, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок стягнення аліментних платежів з боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість понад три місяці.

Тобто, стягнення на майно можливе лише у випадку наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для зняття арешту з нерухомого майна позивача, оскільки заборгованості зі сплати аліментів немає, у зв`язку з чим і підстави для обтяження майна боржника на теперішній час відсутні. Крім того, як вбачається з довідки вих. № 1 від 07.05.2019 року, ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ) з 06.05.2019 року підсобним працівником з окладом 4200 грн. 00 коп., тобто має стабільний дохід та може сплачувати аліменти.

Суд також критично відноситься до доводів представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 щодо передчасності вирішення питання про зняття арешту з майна позивача при наявності на розгляді в суді цивільної справи за її позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені за затримку сплати аліментів, оскільки розгляд вищевказаної справи не є підставою для продовження обтяження майна позивача в аспекті Закону України «Про виконавче провадження», Крім того, вказане питання може бути вирішено державним виконавцем в межах іншого виконавчого провадження за наявності на то, правових підстав.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що проведення виконавцем дій на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Обмеження права власності боржника у виконавчому провадженні повинне бути обґрунтованим і не суперечити загальним принципам права, зокрема, щодо реалізації права власності, що закріплені у Конституції України та ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 386 ЦК України,держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Слід також зауважити, що в своїй постанові від 07.02.2018 року в справі № 522/11850/15-ц, Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. За таких підстав розгляд скарги на рішення державного виконавця у позовному провадженні само по собі не є підставою для скасування правильного по суті рішення, та не є законним обґрунтуванням відмови у захисті порушеного права.

Таким чином враховуючи вищенаведен, суд вважає, що арешт майна наразі є безпідставним та порушує цивільні права позивача щодо реалізації права власності належного йому майна, а тому позов в частині зняття арешту з майно позивача, накладеного в рамках виконавчого провадження № 55461809, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про зняття арешту з нерухомого майна – задовольнити у повному обсязі.

Зняти арешт, накладений на підставі постанови про арешт усього нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , винесеної 11 січня 2018 року державним виконавцем Селидівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Кучерук Наталією Павлівною у виконавчому провадженні № 55461809.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Відповідач: Селидівський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, юридична адреса – Донецька область, м. Селидове, вул. Маяковського, буд. № 39, код за ЄДРПОУ 34908365.

Третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 27 вересня 2019 року.

Суддя Н.О. Хацько