Рішення № 84550437, 27.09.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4770/19

Провадження № 2/750/1402/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , відповідача приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін О.Г., представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернігівської міської ради до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін Олени Германівни, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування запису реєстрації права власності,

третя особа – ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

26.04.2019 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін Олени Германівни, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування запису реєстрації права власності та просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 17.05.2016 серії СТА № 9416391 на ім`я ОСОБА_2 , скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін Олени Германівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29968586 від 09.06.2016 та стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору в розмірі 3842 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 відносилась до державного житлового фонду, наймачем якої спочатку була ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а договір найму житлового приміщення відповідно до приписів ст. 106 Житлового кодексу УРСР не змінювався. Оскільки серед зареєстрованих осіб за даною адресою перебував ОСОБА_2 , то останній став основним квартиронаймачем. 21.04.2016 року до Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради із заявою про прийняття документів на приватизацію квартири звернулась довірена особа ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.12.2015 року, що зареєстрована в реєстрі за № 1436, оскільки ОСОБА_2 не міг особисто подавати цю заяву, так як знаходився в місцях позбавлення волі. Даний факт встановлений в цивільній справі № 750/4822/17. В заяві керівнику органу приватизації житлового фонду міської ради про оформлення передачі квартири в приватну власність зазначено те, що вона подана ОСОБА_2 , однак не було зазначено, що подається представником в інтересах іншої особи. В той же час вказано, що підпис здійснено довіреною особою ОСОБА_2 без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові, але зазначено номер та серію паспорту НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 до втрати згідно з базою даних ІП «Недійсних документів». Довіреність від 21.12.2015 року та зареєстрована в реєстрі за №1436 видавалась на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , який значився втраченим з 20.08.2014 року. Довіреність видавалась також в період, коли ОСОБА_2 відбував покарання в місцях позбавлення волі та не міг особисто бути присутнім в місті Чернігів для оформлення даної довіреності, що було також встановлено в цивільній справі № 750/4822/17. Оскільки довіреність являлась чинною, то на підставі поданих документів було видано розпорядження органу приватизації №5-05/234 від 10.05.2016 року. Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради зверталось за фактом звернення за приватизацією квартири за адресою АДРЕСА_1 невідомими особами до правоохоронних органів, про що свідчить лист від 22.09.2016 за №801. Із пояснень квартиронаймача ОСОБА_2 , даних суду по справі №750/5026/18, він не мав наміру приватизувати квартиру та не надавав нікому повноважень на подання документів для приватизації спірної квартири. Таким чином, дана квартира вибула з державного житлового фонду у спосіб, що суперечить Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», чим було порушено права Чернігівської міської ради.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін О.Г. подала відзив на позовну заяву, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином. Повістка відповідачу надсилалася за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

Представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову, оскільки право власності позивача зареєстровано на підставі рішення суду, що підтверджує запис про право власності в Державному реєстрі від 02.04.2019 року, а в подальшому відповідач продав дану квартиру за договором купівлі-продажу.

Представник виконавчого комітету Чернігівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа – ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 відносилась до державного житлового фонду, наймачем якої була ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, оскільки серед зареєстрованих осіб за даною адресою перебував ОСОБА_2 , то він став основним квартиронаймачем.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 та 2 ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української PCP, утворюють житловий фонд.

Згідно ч.1 ст. 5 Житлового кодексу УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У частині третій статті 9 Житлового кодексу УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

21.04.2016 року до Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради із заявою про прийняття документів на приватизацію квартири звернулась довірена особа ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.12.2015 року, що зареєстрована в реєстрі за № 1436, оскільки сам ОСОБА_2 не міг особисто подавати цю заяву, так як знаходився в місцях позбавлення волі на той час. Даний факт встановлений в цивільній справі № 750/4822/17.

В заяві керівнику органу приватизації житлового фонду міської ради про оформлення передачі квартири в приватну власність зазначено те, що вона подана ОСОБА_2 . В той же час вказано, що підпис здійснено довіреною особою ОСОБА_2 без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові, але зазначено номер та серію паспорту НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_2 до втрати згідно з базою даних ІП «Недійсних документів».

Довіреність від 21.12.2015 року зареєстрована в реєстрі за №1436 видавалась на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , який значився втраченим з 20.08.2014 року. Довіреність видавалась також в період, коли ОСОБА_2 відбував покарання в місцях позбавлення волі та не міг особисто бути присутнім в місті Чернігів для оформлення даної довіреності, що було встановлено в цивільній справі № 750/4822/17.

Враховуючи те, що довіреність являлась чинною, то на підставі поданих документів було видано розпорядження органу приватизації №5-05/234 від 10.05.2016 року.

Управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Чернігівської міської ради зверталось за фактом звернення за приватизацією квартири за адресою АДРЕСА_1 невідомими особами до правоохоронних органів, про що свідчить лист від 22.09.2016 за №801.

На підставі розпорядження органу приватизації Чернігівської міської ради №5-05/234 від 10.05.2016 р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було видано 17 травня 2016 року свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.04.2018 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 03 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 435. В іншій частині позову – відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2019 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про витребування майна задоволено. Витребувано у ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

Із пояснень ОСОБА_2 , даних суду по справі №750/5026/18, останній не мав наміру приватизувати квартиру та не надавав нікому повноважень на подання документів для приватизації спірної квартири.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вимог окремої ухвали у справі № 750/5026/18, виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було скасовано розпорядження органу приватизації Чернігівської міської ради №5-05/234 від 10.05.2016 року пунктом 2 рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 29 березня 2019 року № 123 «Про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житло та скасування розпорядження органу приватизації».

Оскільки розпорядження органу приватизації Чернігівської міської ради №5-05/234 від 10.05.2016 року було скасовано рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради, тому слід визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 17.05.2016 року серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, яке було видане на підставі розпорядження органу приватизації Чернігівської міської ради №5-05/234 та вчинено з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з огляду на обставини відносно шахрайських дій невідомих осіб щодо приватизації спірної квартири.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з положенням ст. 4 Закону державній реєстрації прав підлягають права власності.

Частиною 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з положеннями п. І та п. 2 ч. З статті 10 вказаного Закону державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 22 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

При цьому державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (частина третя стаття 10 Закону). Виконання передбачених законодавством обов`язків державним реєстратором сприяє можливості встановити дійсність зазначених документів, інформації в таких документах.

Разом з тим, на рівні Закону закріплено норму щодо відповідальності саме заявника за достовірність поданих документів для проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Рішеннями Деснянського районного суду м. Чернігова у справах № 750/4822/17 та № 750/5026/18 було визнано правочини недійсними та повернено майно з чужого незаконного володіння.

На підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2019 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, про що свідчить номер запису про право власності 31031904 від 02.04.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно( а.с. 4-18).

10.07.2019 року було укладено договір купівлі продажу квартири по АДРЕСА_1 між ОСОБА_9 , що діяв від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим К.М. та покупцем ОСОБА_4 .

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 19.09.2019 року за № 7972 станом на 18.09.2019 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 та власником даної квартири зазначено ОСОБА_4 , який не зареєстрований за даною адресою.

Таким чином, запис про право власності № 14883109 від 06.06.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесений приватним нотаріусом Шібірін О.Г. на підставі свідоцтва про право власності від 17.05.2016 року вичерпав свою дію після внесення нового запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.02.2019 року, який не оспорюється, а тому відсутні підстави для скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Шібірін Олени Германівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29968586 від 09.06.2016.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, слід визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 17.05.2016 серії СТА № 9416391 на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Чернігівської міської ради судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Чернігівської міської ради (місце знаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34339125) до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Шібірін Олени Германівни (місце знаходження: прос. Перемоги, 39/3, м. Чернігів), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), виконавчого комітету Чернігівської міської ради (місце знаходження: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04062015) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та скасування запису реєстрації права власності, задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане виконавчим комітетом Чернігівської міської ради від 17.05.2016 серії СТА № 9416391 на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернігівської міської ради судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.09.2019.

Суддя Л.В. Карапута