Рішення № 84547493, 17.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2593/19

Провадження №2/522/4690/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особі – Служба у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.02.2019 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особі – Служба у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, та просив зобов`язати відповідача не перешкоджати батьку брати участь у виховані та вільному спілкуванні з донькою. Визначити наступні способи участі у виховані доньки ОСОБА_3 , особисте спілкування:

- побачення 5 раз на тиждень з понеділка до п`ятниці з 15.00 год. до 19.00 год.;

- спільний відпочинок: кожна субота та неділя з 09.00 год. до 20.00 год.;

- необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобами зв`язку;

- у разі якщо святкові дні припадають на день побачення, або цей день передує або є наступним, то такі дні донька проводить з батьком;

- у день побачення з донькою позивач має право забирати доньку з дому / школи особисто.

Також просив зобов`язати відповідача за два дні до дня зустрічі з донькою, надавати позивачу точну інформацію про фактичне місце перебування дитини, а у разі настання змін, повідомити позивача про це особисто на наступний день з дня настання таких змін.

Позовна заява мотивована тим, що матір дитини перешкоджає у спілкуванні батька з донькою. Мирним шляхом не вдалося домовитися, тому позивач звернувся до служби у справах дітей, які визначили його спосіб участі у виховані доньки, проте відповідач ухиляється від виконання рішення. Вказує, що у зв`язку тим, що мати не пускає Вероніку до батька дитина плаче, сумує та такі дії відповідача негативно впливають на стан дитини. Вказує, що дитинство буває раз в житті та позбавляти його ОСОБА_4 через характер матері, ніхто не в праві.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 12.03.2019 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 24.04.2019 року.

ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подала апеляційну скаргу. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано не поданою та повернуто заявнику.

Справа повернулася до Приморського районного суду м. Одеси та була призначена до розгляду у підготовчому засіданні на 09.07.2019 року.

У підготовчому засіданні 09.07.2019 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, зобов`язано Орган опіки та піклування надати висновок по суті спору. Розгляд справи відкладено на 08.08.2019 року.

До суду (а.с.76-82) надійшов відзив ОСОБА_2 , згідно якого просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву відповідач відзначила, що будь-яких перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона ніколи не здійснювала. З осені 2015 року батько усунувся від спілкування з донькою, заблокував її всюди та навіть не вітається, коли зустрічаються в людних місцях. ОСОБА_1 вже було позбавлено батьківських прав, проте касаційний суд скасував рішення судів та направив справу на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Дитина підтримує, щоб позивача позбавили відносно неї батьківських прав. Позивач не налагоджує спілкування з ОСОБА_5 , а навпаки постійно звертається до суду, щоб здійснити тиск на відповідача.

У підготовчому засіданні 08.08.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 17.09.2019 року.

У судове засідання 17.09.2019 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини та перевіривши докази, заслухавши учасників справи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2005 року у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька – ОСОБА_3 , що не заперечується сторонами.

Як дійсно відзначає відповідач рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/18403/16-ц від 15.11.2017 року, залишене без змін Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.03.2018 року, було позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Втім, вищевказані рішення були скасовані Постановою Верховного суду від 19.12.2018 року, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Згідно ст. 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Таким чином, вищевказані рішення щодо позбавлення позивача батьківських прав, не набрали законної сили, виконанню не підлягають та значення при розгляді даної справи не мають.

ОСОБА_2 до відзиву додала результати роботи спеціалістів відділу соціальної роботи Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 30.09.2016 року, згідно якої найбільш значима людина в житті ОСОБА_6 мати, проте варто відзначити, що дослідження проводилося три роки назад, даних становлення та спілкування батька з дитиною станом на час розгляду справи суду не надано.

Інші висновки писохоемоційного стану ОСОБА_3 рекомендують не включати дитину до конфліктних ситуацій між батьками.

Згідно листа ОСОБА_3 від 14.09.2017 року ОСОБА_7 вказала, що їй стидно за те, що в неї такий тато, що він не дозволяє їй виїжджати за кордон, та вона не проти, щоб його позбавили батьківських прав (а.с.108).

ОСОБА_3 є учнем Одеської приватної загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів «КРОК» з 2011 року, та згідно листа директора школи №376 від 10.11.2017 року батько ОСОБА_1 за період з 2015 року не приймає активної участі у виховані дитини, в батьківських зборах участі не бере, оплату за навчання не здійснює (а.с.110).

Згідно листа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції №263а/з/41/13/01-18 від 02.01.2018 року згідно обліковими даними управління відносно громадянина ОСОБА_1 було складено 9 адміністративних матеріалів, серед яких 6 постанов (а.с.122). Також матеріали справи містять дві постанови Приморського районного суду м. Одеси щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1825 від 30.12.2016 року комісія вирішила зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною щосереди з 16:30 до 18:00 у присутності матері, інший час за попередньою домовленістю батьків (а.с.68).

Відповідно до частини 3 статті 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятковими випадками коли це суперечить інтересам дитини.

Добровільно сторони не дійшли згоди щодо встановлення порядку зустрічей батька з донькою. Позивач вказує, що з часу окремого проживання неодноразово звертався до відповідачки з проханням встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, проте відповідачка у зустрічах відмовляла та йому на зустріч не йде, ігнорує, відповідачка заперечує такі твердження.

Участь батька у вихованні дитини не суперечить її інтересам, адже такі твердження відповідача не підтверджуються матеріалами справи, а враховуючи презумпцію невинуватості особи поки її вина не буде доведена, варто відзначити, що рішення (вироку, постанови) суду про притягнення жодного з батьків до кримінальної чи адміністративної відповідальності щодо порушення прав чи інтересів дитини, матеріали справи не містять.

Подані рекомендації лікарів, зокрема невролога, не свідчать про те, що хвороби спричиняє саме спілкування з батьком.

Відповідност.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю або батьком.

Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 зазначеної Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 9 Конвенції зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7,141,159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст.141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно дост.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли це право обмежене законом.

За ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

При цьому, відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст.7 СК України).

Як вказувалося раніше, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації визначив спосіб участь ОСОБА_1 у виховані доньки ОСОБА_6 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної середи з 16:30 год. до 18:00 год., у присутності матері.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною 6ст.19 СК України передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Мати дитини ОСОБА_2 у відзиві вказувала, що дитина професійно займається танцями, ходить до школи та на інші гуртки, тому суд вважає за необхідне зустрічі з батьком визначити не у середу, а у вільний від навчання день, а саме суботу. Обґрунтування неможливості зустрічей батька з дитиною у суботу сторони не надали, сам позивач просив спільний відпочинок як в суботу так і в неділю.

Також суд керується ст.51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у ч.6 ст.7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08 липня 2003 року, рішення у справі «Цаунеггер проти Німеччини» від 03 грудня 2009 року).

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами наявні конфліктні ситуації, лікарі у висновках, що містяться в матеріалах справи рекомендували убезпечити ОСОБА_4 від участі у конфлікті батьків, тому суд вважає за необхідне відійти від висновку органу опіки та піклування в частині встановлення зустрічей доньки з батьком в присутності матері, з метою забезпечення спокою дитині, також враховуючи те, що ОСОБА_6 станом на час розгляду справи виповнилося 14 років.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням позиції сторін та інтересів дитини, суд задовольняє позов частково, зважаючи на висновок Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування №01-11/1825 від 30.12.2016 року, та вважає за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , шляхом встановлення систематичних побачень батька з дитиною кожної суботи з 16.30 год. до 18.00 год. без присутності матері ОСОБА_2 .

У відповідності до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особі – Служба у справах дітей Одеської міської ради у Приморському районі, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї – задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати спілкуванню та вихованню ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи з 16.30 год. до 18.00 год.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27.09.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар