Рішення № 84545190, 16.09.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/471/16-ц

Провадження № 2/352/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Вацеби Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 29.03.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Після уточнення 22.05.2019 р. первісних позовних вимог просив: 1) здійснити поділ спільного майна подружжя; 2) визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 3) визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 21.06.2017 р. подала зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, яка ухвалою суду від 24.07.2017 р. об`єднана в одне провадження з первісним позовом. ОСОБА_2 у зустрічному позові просила стягнути з відповідача на її користь внесені нею особисті кошти за зобов`язаннями по договору позики від 09.10.2007 р. та кредитному договору № 020-2914/840-0563 від 29.11.2007 р. у розмірі 14035,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 364923 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2018 р. у даній справі призначено підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Первісний позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він перебував з відповідачем у шлюбі, який розірвано згідно рішення Тисменицького районного суду. У період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства ними за спільні кошти придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 , яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона 02.01.2006 р. уклала з приватним підприємцем ОСОБА_3 договір № у-107/06 про пайову (дольову) участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку на території с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Згідно додатку № 1 до вказаного договору від 02.08.2016 р. початковий внесок за житлове приміщення становив 7000 доларів США, що еквівалентно 35350 грн., який вона повинна була сплатити до 09.11.2007 р.; решту суми у 12040 доларів США, що еквівалентно 60802 грн., мала сплатити до 30.11.2007 р. Оскільки дохід їхнього подружжя не дозволяв самостійно придбати квартиру, частину коштів на придбання квартири у розмірі 10000 доларів США вони позичили у ОСОБА_4 , що підтверджується розпискою від 09.10.2007 р. Іншу частину коштів у сумі 11000 доларів США було запозичено у банку. Зокрема, 29.11.2007 р. вона уклала з ВАТ «Універсал Банк» кредитний договір № 020-2914/840-0563 на суму 11000 доларів США. Вказану суму, що у еквіваленті становила 54489,50 грн., було використано на придбання спірної квартири, що підтверджується заявою про видачу готівки від 30.11.2007 р. та договором іпотеки від 29.11.2007 р. Угринівська сільська рада Тисменицького району 28.12.2007 р. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною власністю подружжя. У цей же день право власності на спірну квартиру зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ. Рішенням Тисменицького районного суду від 24.02.2014 р. шлюб між сторонами розірвано. Оскільки ОСОБА_2 повернула ОСОБА_4 борг у сумі 10000 доларів США за рахунок своїх особистих коштів, а також самостійно погасила кредит, загальна вартість якого, з урахуванням відсотків, склала 18071 доларів США, відповідач зобов`язаний повернути їй половину зазначеної суми, що становить 14035 доларів США, що за курсом НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 364923 грн.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник – адвокат Баранов Ю.Г. у судове засідання не з`явились, у поданій суду заяві від 22.05.2019 р. позивач просив розглянути справу у його відсутності та відсутності його представника, уточнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Зустрічний позов визнав частково, згідний повернути ОСОБА_2 половину суми кредиту за квартиру, виплаченої нею після розірвання їхнього шлюбу, а саме після 07.03.2014 р.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомила суду про причини неявки.З метою недопущення порушення прав ОСОБА_2 як позивача за зустрічним позовом суд постановив розглядати дану цивільну справу в її відсутності.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до повного задоволення, а зустрічний позов – до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 26.06.2006 р. до 07.03.2014 р., коли набрало законної сили рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2014 р. про розірвання між ними шлюбу (т.2, а.с.69-71).

Під час шлюбу сторони придбаликвартиру АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно видано Угринівською сільською радою 28.12.2007 р. на ім`я відповідача ОСОБА_2 (т.1, а.с.24). Право власності на спірну квартиру зареєстровано за останньою 28.12.2007 р., що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано-Франківського ОБТІ (т.1, а.с.25).

02.01.2006 р. відповідач уклала з приватним підприємцем ОСОБА_3 договір № У-107/06 про пайову (дольову) участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку на території с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Згідно додатку № 1 до вказаного договору від 02.08.2016 р. початковий внесок за житлове приміщення становив 7000 доларів США, що еквівалентно 35350 грн., який підлягав сплаті до 09.11.2007 р.; решта суми у 12040 доларів США, що еквівалентно 60802 грн., підлягала сплаті до 30.11.2007 р. (т.1, а.с.19-21).

Спірна квартира придбана сторонами за кредитні кошти у сумі 11000 доларів США, які відповідач отримала згідно кредитного договору № 020-2914/840-0563 від 29.11.2007 р., укладеного з ВАТ «Універсал Банк», що підтверджується копією заяви про видачу готівки від 30.11.2007 р. (т.1, а.с.37), копією графіку погашення кредиту (т.1, а.с.22-23) та договором іпотеки від 29.11.2007 р. (т.1, а.с.17-18).

Крім того, на придбання квартири сторони використали 10000 доларів США, які відповідач позичила у своєї матері ОСОБА_4 , що підтверджується засвідченою копією розписки від 09.10.2007 р. (т.1, а.с.102).

Вказаних обставин сторони не заперечували.

У відповідності з вимогами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно вимог ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, судом встановлено, що спірнаквартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя Срібних та підлягає поділу між ними у рівних частках.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову, який підлягає до задоволення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23, 24 постанови від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, виключається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правові відносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК).

Відповідно до вказаної норми договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Суд вважає необґрунтованим твердження ОСОБА_2 у зустрічному позові про те, що вона повернула ОСОБА_4 борг у сумі 10000 доларів США за рахунок своїх особистих коштів, а також самостійно погасила всю суму отриманого у ВАТ «Універсал Банк» кредиту.

Позивач за зустрічним позовом у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження вказаних обставин.

З урахуванням того, що після отримання кредиту на придбання квартири сторони шість з половиною років прожили у шлюбі, вони як солідарні боржники спільно погашали кредит. При цьому заяви на переказ готівки на погашення кредиту та квитанції оформлені на ім`я ОСОБА_2 як позичальника за кредитним договором.

Лише після розірвання шлюбу, а саме після 07.03.2014 р., позивач самостійно погасила решту суми кредиту, що склала 4190,29 доларів США (т.1, а.с.83-95, 134), що за курсом НБУ станом на 14.06.2017 р. становить 108927,42 грн. (1 долар США дорівнює 25,9952 грн.), та 8347 грн. (т.1, а.с.96-97), а всього 117274,42 грн.

Тому стягненню з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом підлягає половина вказаної суми, а саме 58637,21 грн.

Суд критично оцінює надану ОСОБА_2 розписку ОСОБА_4 від 14.09.2016 р., згідно якого остання отримала від позивача 10000 доларів США у рахунок позики за розпискою від 09.10.2007 р. (т.1, а.с.145). При цьому суд враховує, що розписка написана матір`ю позивача, яку можна вважати заінтересованою у результаті розгляду справи. Позивач, яка з 01.11.2014 р. не працює згідно наданої нею копії трудової книжки (т.1, а.с.34-36), у червні 2016 р. внесла останню суму на погашення кредиту у 1535,29 доларів США (т.1, а.с.146), не надала жодних доказів на обґрунтування можливості погашення нею у вересні 2016 р. боргу у 10000 доларів США, не підтвердила джерело походження вказаних коштів.

З урахуванням викладеного суд частково задовольняє зустрічний позов на суму 58637,21 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на Ѕ (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 58637 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять сім) грн. 21 коп. погашених кредитних коштів.

У решті зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 26.09.2019 р.

Суддя М.М.Хоминець