Рішення № 84537108, 05.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/6290/19

Справа №760/481/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - Цимбала В.І.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Приватні інвестиції» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 82 361, 35 гр. заборгованості за Договором № 0095017-СССр1_04193 від 16 грудня 2013 року.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року позов був задоволений.

Стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» 82 361, 35 гр. заборгованості та 1 600, 00 гр. судового збору.

02 січня 2019 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року за заявою відповідача заочне рішення в справі було скасовано, справа призначена до судового розгляду.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 16 грудня 2013 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та відповідачем був укладений Договір про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту №0095017-СССр1_04193, згідно з яким відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 17 000, 00 гр., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.

Пунктом 2 Договору за користування кредитом встановлені відсотки в розмірі 23,88 % річних.

Згідно з пунктом 1 Договору повернення суми кредиту відбувається шляхом перерахування та/або внесення готівкою коштів на рахунок (картковий) визначений у п.п. 1.1 Договору.

Пунктом 2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором позичальник відшкодовує кредитору заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню, проценти.

12 вересня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ПАТ «Піреус Банк МКБ» був укладений Договір факторингу №2 шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» придбало у попереднього кредитора право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №0095017-ССр1_04193 від 16 грудня 2013 року.

Відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим станом на 23 жовтня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 82 361, 35 гр., яка станом на 26 грудня 2017 року не погашена.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду заяву, в якій просив застосувати строки позовної давності.

Посилався на те, що згідно з п. 3 Договору клієнт має право використовувати кредит та повернути його повністю разом з усіма процентами до 16 грудня 2014 року включно.

Тобто, позивач користувався правом звернутися до суду з позовом до 16 грудня 2017 року.

Виходячи з цього, вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду.

Крім того, зазначив, що посилання представника позивача на умови договору, згідно яким за рішенням банку та за відсутності заяви клієнта про припинення дії цього договору строк кредиту може бути щоразу автоматично продовжено на тих самих умовах, що діють з 31 грудня 2014 року та на той самий строк без укладання договору про внесення змін до цього договору, не впливають на строк позовної давності та не переносить строк виконання зобов`язання за договором, а лише продовжує дію самого договору.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов"язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16 грудня 2013 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та відповідачем був укладений Договір про відкриття поточного рахунку, видачу платіжної картки та надання кредиту в межах кредитного ліміту №0095017-СССр1_04193, за умовами якого відповідачу було встановлено ліміт кредитування в сумі 17 000, 00 гр.

Відповідно до п. 2 Договору за користування кредитом відповідач сплачує банку відсотки у розмірі 23,88 % річних.

Згідно з п. 1 Договору повернення кредиту мало відбуватися шляхом перерахування та/або внесення готівкою коштів на рахунок (картковий) визначений у п.п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 3 Договору клієнт має право використовувати кредит та повернути кредит повністю разом з усіма нарахованими процентами до 16 грудня 2014 року включно.

Сторони дійшли згоди, що за рішенням банку та за відсутності заяви клієнта про припинення дії цього Договору строк кредиту може бути щоразу автоматично продовжено на тих самих умовах, що діють з 31 грудня 2014 року, на той самий строк без укладання договору про внесення змін до цього Договору у порядку, встановленому правилами.

Пунктом 2 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим Договором позичальник відшкодовує кредитору заподіяні збитки в повному обсязі, сплачує пеню та проценти.

12 вересня 2017 року між ПАТ «Піреус Банк МКБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» був укладений Договір факторингу №2 шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» придбало у попереднього кредитора право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №0095017-ССр1_04193 від 16 грудня 2013 року.

/ а.с. 20 - 24 /

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит та відсотки за користування коштами не сплачує, в зв`язку з чим станом на 23 жовтня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 82 361, 35 гр., що підтверджується наданим представником позивача розрахунком заборгованості.

/ а. с. 30 - 32 /

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував як укладення договору, так і заборгованості за умовами договору в зв`язку з його неналежним виконанням відповідачем, та розміру заборгованості.

Виходячи з цього, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача виниклої заборгованості за умовами договору.

В той же час, суд виходить з того, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач зазначає загальну суму заборгованості відповідача за умовами договору в розмірі 82 361, 35 гр.

Дану суму позивач підтверджує розрахунком заборгованості, з якого не випливає, з чого складається дана сума, виходячи з умов договору про розмір процентів за користування кредитом та відповідальності за порушення умов договору в вигляді пені.

/ а.с. 30 - 31 /

Представник позивача в судовому засіданні також не зумів пояснити, з чого складається дана сума, констатуючи лише сам факт заборгованості.

Представник відповідачу суму заборгованості відповідача за умовами договору не спростовував.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст.ст. 256 , 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом , визначеним ч.1 ст.261 ЦК України,перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, зі змісту укладеного договору вбачається, що кінцевий строк користування та повернення кредиту та процентів встановлений до 16 грудня 2014 року включно, у зв`язку з чим позивач міг скористатися своїм правом на звернення до суду за захистом своїх прав до 16 грудня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 30 грудня 2018 року, тобто після спливу встановленого законом строку.

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Суд при цьому не приймає до уваги твердження представника позивача щодо переривання цього строку заявами відповідача на адресу банку від 11 січня 2016 року, 18 лютого 2016 року та 05 квітня 2016 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З заяв відповідача до банку вбачається, що він просив призупинити нарахування відсотків у зв`язку з перебуванням у зоні АТО.

При цьому будь-яких дій, направлених на погашення боргу не вживав.

Суд вважає, що звернення відповідача з такими заяви до банку не є діями, які свідчать про визнання боргу в розумінні вимог ч.1 ст.264 ЦК України, а тому твердження представника позивача до уваги не приймаються.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 253, 256, 261, 264, 267, 525-526, 626- 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Приватні інвестиції» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2019 року.

Суддя Л.А. Шереметьєва