Рішення № 84537045, 02.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/1315/19

В справі № 760/7379/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.О.

представників позивача - ОСОБА_3., ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, річних та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач у квітні 2017 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу у сумі 600 000, 00 гр., 3 % річних у сумі 21 892, 89 гр. та моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 гр.

Заочним рішенням суду від 28 вересня 2017 року позов був задоволений.

26 лютого 2018 року відповідач звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення у справі від 28 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 квітня 2018 року за заявою відповідача заочне рішення в справі було скасовано.

Крім того, в квітні 2017 року позивач звернувся до суду з іншим позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 600 000, 00 гр., 3% річних у розмірі 16 421, 92 гр. та 50 000, 00 гр. моральної шкоди.

Заочним рішенням від 28 вересня 2017 року позов був задоволений.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року за заявою відповідача заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 18 червня 2018 року справи були об`єднанні в одне провадження.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що 20 квітня 2015 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він надав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.

Строк повернення боргу ними за договором був обумовлений не пізніше 21 квітня 2016 року.

09 липня 2015 року між ним та відповідачем був укладений другий договір позики, за яким він надав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.

Строк повернення боргу за даним договором ним був обумовлений не пізніше 01 січня 2016 року.

В зв`язку з тим, що після спливу обумовленого ними строку повернення коштів відповідач борг не повернув, на його вимоги повернути кошти не реагує, просить задовольнити позов.

Крім того, просить стягнути з відповідача 50 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що неповернення відповідачем коштів завдало йому сильних душевних страждань.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали.

Представник відповідача, будучи присутнім в попередніх судових засіданнях, проти позову заперечував.

Зазначав, що відповідачем борг був сплачений в повному обсязі, у зв`язку з чим боргові розписки були знищені.

Надані до суду позивачем докази, а саме розписки не були написані та підписані відповідачем, а тому не являються достатнім доказом.

Враховуючи викладене, просив у позові відмовити.

Ухвалою суду в справі за клопотанням представника відповідача була призначена судова експертиза.

Після повернення справи з експертної установи без виконання у зв`язку з несплатою послуг експертизи, відповідач у судове засідання не з`явився.

Судова повістка, яка була направлена йому за вказаною ним адресою зареєстрованого місця проживання повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат вибув».

Іншої адреси місця проживання відповідач суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Відповідач та його представник рухом справи в суді не цікавляться, ініціативи її розгляду не проявляють.

Порядок вручення судових повісток врегульовано ст.ст.128, 130 ЦПК України та п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року.

Верховний Суд у постанові № 922/1714/18 від 17 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, зазначив, що дії відповідача, направлені на неотримання судової кореспонденції, яка направлялася йому судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання,є свідомими,спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, суд вважає повідомлення відповідача та його представника про час розгляду справи належним.

Враховуючи викладене та у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що 20 квітня 2015 року між сторонами був укладений договір позики, за яким позивач надав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.

Строк повернення боргу ними за договором був обумовлений не пізніше 21 квітня 2016 року.

09 липня 2015 року між сторонами був укладений другий договір позики, за яким позивач надав відповідачу в борг 600 000, 00 гр.

Строк повернення боргу за цим договором сторонами був обумовлений не пізніше 01 січня 2016 року.

/ т. 1, а.с. 6, 141, 222 - 223 /

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що борг відповідачем не повернутий до цього часу і його повернення відповідач уникає.

Заперечуючи проти даних обставин, представник відповідача зазначив, що борг відповідачем був повернутий в повному обсязі, а розписки надані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог, написані та підписані не відповідачем.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року за клопотанням представника відповідача в справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

10 серпня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання про оплати вартості експертизи.

Згідно розписки відповідача від 19 вересня 2018 року рахунок на оплату вартості експертизи ним був отриманий особисто.

18 липня 2019 року справа експертною установою була повернута до суду без виконання ухвали в зв`язку з неоплатою відповідачем вартості проведення експертизи.

/ т. 1, а.с. 229 - 232; т. 2, а.с. 19 /

Відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року за № 53/5, у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного до-ступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

За змістом ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як зазначено вище, експертиза в справі була призначена за клопотанням відповідача, справа неодноразово направлялася до експертної установи для виконання ухвали суду.

Не дивлячись на це, ухвала суду виконана не була, експертиза не проведена в зв`язку з неоплатою її вартості, покладеної на відповідача.

При цьому суд зважає на те, що відповідач особисто отримував рахунок на оплату вартості експертизи в суді 19 вересня 2018 року, а також рахунок на її оплату йому направлявся безпосередньо експертною установою.

Не дивлячись на це, вжиті як судом, так і експертною установою заходи, покладеного на нього судом обов`язку оплати вартості експертизи відповідач не виконав.

За таких обставин суд вважає, що судом були вжиті всі можливі заходи для її проведення, експертиза не проведена саме з вини відповідача.

/ т.1, а.с. 229 - 232; т.2, а.с. 19 /

З точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

На підтвердження укладених з відповідачем договорів позики та передачу йому грошових коштів представник позивача в судовому засіданні надав суду оригінали розписок відповідача, наявність яких у позивача є свідченням невиконання відповідачем умов договорів позики.

Відповідач, ухиляючись від оплати вартості експертизи, не з`явившись в судове засідання, не надавши суду будь-яких доказів на спростування обставин, зазначених в позові, справжність наданих позивачем доказів не спростував.

Виходячи з викладеного вище, невиконання відповідачем зобов"язань за договором позики, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представники позивача суду пояснили і це підтверджується борговими розписками, предметом договорів позики була національна валюта.

З розрахунку позивача, перевіреного судом, вбачається, що сума річних від простроченої суми на момент звернення позивача до суду в сукупності за двома договорами становить 38 314, 81 гр.

Відповідач та його представник, заперечуючи проти позову,даного розрахунку не спростовували, свого розрахунку не надали.

Враховуючи викладене вище, невиконання відповідачем умов укладених з позивачем Договорів позики від 20 квітня 2015 року та 09 липня 2015 року, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача і в цій частині.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення, а також його представник в судовому засіданні, заперечуючи дійсність наданих позивачем розписок, будь-яких доказів повернення боргу не надали, від проведення експертизи відповідач ухилився, наявність боргових зобов"язань перед позивачем не спростував.

За таких обставин заперечення відповідача та його представника судом не можуть прийматися до уваги.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначені ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Стаття 1167 ЦК України регулює відшкодування моральної шкоди в позадоговірних відносинах сторін.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, а умовами укладеного між сторонами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань.

Виходячи з цього, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, з відповідачем підлягає стягненню судовий збір в розмірі 13 383, 17 гр., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.15,16, 526, ч.2 ст.625,1046, 1047, ч.1 ст.1049, ч.1 ст.1051 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 200 000, 00 гр. боргу, 38 314, 81 гр. річних та 13 383, 17 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи/ вирішення справи / без повідомлення / виклику / учасників справи. зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва