Вирок № 84536257, 25.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12925/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Бодні Є.О.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2019 року за № 12019100040006369 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, пенсіонера, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження

прокурора Андреєва Я.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28 липня 2019 року приблизно о 18 год. 20 хв. перебував в магазині ТОВ «Епіцентр-К», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна. Перебуваючи у відділі продажу інструментів вищезазначеного магазину, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, почергово підходив до торгових стелажів та обирав товар, який частково складав до кошика покупця, а частково складав до кишень свого одягу. Після чого, ОСОБА_1 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, непомітно від працівників вказаного магазину та покупців, які знаходились у приміщенні магазину, не розрахувавшись за товар, який обрав предметом свого злочинного посягання та сховавши до кишень свого одягу та під рубашку викрав інструменти, а саме: шуруповерт арт. 20101909, вартістю 822, 00 грн, без ПДВ; плоскогубці комбіновані арт. 20639696 вартістю 197, 44 грн, без ПДВ; викрутки в кількості 2 шт, арт. 20634563 вартістю 109, 08 грн за 2 шт без ПДВ;, викрутка арт. 20634562, вартістю 54, 30 грн без ПДВ, щіпці подовжені тонкі, арт. 20639698 вартістю 158,76 грн., без ПДВ, кусачки діагональні арт. 20622474, вартістю 179,22 грн, без ПДВ.

В подальшому разом з викраденим товаром, ОСОБА_1 пройшов через касу та безперешкодно вийшов з магазину, а викраденим розпорядився на свій розсуд, завдаши ТОВ «Епіцентр-К» матеріальних збитків на загальну суму 1510 грн. 80 коп.

Крім того, ОСОБА_1 29.07.2019 року приблизно о 21 год. 35 хв. перебував в магазині ТОВ «Епіцентр-К», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де в нього виник злочинний намір на повторне таємнє викрадення чужого майна. Перебуваючи у відділі продажу інструментів вищезазначеного магазину, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, почергово підходив до торгових стелажів та обирав товар, який частково складав до кошика покупця, а частково складав до кишень свого одягу. Після чого, ОСОБА_1 , розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, непомітно від працівників вказаного магазину та покупців, які знаходились у приміщенні магазину, не розрахувавшись за товар, який обрав предметом свого злочинного посягання та сховавши до кишень свого одягу та під рубашку викрав інструменти, а саме: шуруповерт арт. 20101909, вартістю 822, 00 грн, без ПДВ; плоскогубці комбіновані арт. 20639696 вартістю 197, 44 грн, без ПДВ; викрутки в кількості 2 шт, арт. 20634563 вартістю 109, 08 грн за 2 шт. без ПДВ;, викрутка арт. 20634562, вартістю 54, 30 грн без ПДВ, щіпці подовжені тонкі, арт. 20639698 вартістю 158, 76 грн., без ПДВ, кусачки діагональні арт. 220622474, вартістю 179,22 грн, без ПДВ. В подальшому, разом з викраденим товаром ОСОБА_1 пройшов через касу та направився до виходу з магазину, але за касовою зоною, разом з викраденим товаром був зупинений працівниками охорони магазину.

Васлідок злочинних дій ОСОБА_1 намагався завдати матеріальних збитків ТОВ «Епіцентр-К» на загальну суму 1510 грн. 80 коп. та виконав усі необхідні дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки він не встиг розпорядитися викраденим товаром на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 28 липня 2019 року приблизно о 18 год. 20 хв. перебував в магазині ТОВ «Епіцентр-К», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, звідки таємно викрав інструменти, зокрема шуруповерт, плоскогубці комбіновані викрутки в кількості 2 шт., викрутку, щіпці подовжені тонкі, кусачки діагональні, якими розпорядився на власний розсуд, а саме здав до ломбарду. Крім того, 29.07.2019 року приблизно о 21 год. 35 хв. перебуваючи в магазині ТОВ «Епіцентр-К», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, намагався повторно таємно викрасти аналогічні інструменти, для власного використання, зокрема: шуруповерт, плоскогубці комбіновані; викрутки в кількості 2 шт, викрутку, щіпці подовжені тонкі, кусачки діагональні, однак при виході з магазину був затриманий працівниками охорони магазину, які в подальшому викликали працівників поліції.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин данго кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, а саме - закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, оскільки виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, характеризується з посередньої сторони, має задовільний стан здоров`я, одружений, спосіб життя (пенсіонер); стан здоров`я та наявність хронічних хвороб, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: їх класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 185, частини другої статті 185 КК України, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України щодо призначення покарання за незакінчений злочин, у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочини, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненим злочинам та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні не обирався та підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік;

-за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за вказані кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази у кримінальному проваджені -шуруповерт арт. 20101909, плоскогубці комбіновані арт. 20639696, викрутки в кількості 2 шт, арт. 20634563, викрутку арт. 20634562, щіпці подовжені тонкі, арт. 20639698, кусачки діагональні арт. 220622474 - залишити у володінні ТОВ «Епіцентр К».

Речові докази у кримінальному проваджені - два диска з відеозаписами з камер спостереження та закладну з ломбарду - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя