Рішення № 84535120, 05.09.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

№ 2/325/2/2019

325/1089/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К, позивача ОСОБА_1 , представників позивача – адвокатів Чеботар Н.А. і ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Застрожнікової К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик», виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області про стягнення половини вартості внеску відповідача до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, внесеного за рахунок спільних коштів подружжя,

ВСТАНОВИВ:

в первісному позові від 26.05.2015 заявлені вимоги про визначення розміру частки майна, належної ОСОБА_10 , як засновнику, у товариствах з обмеженою відповідальністю: «Таврійська ливарна компанія «Талко», «Литейщик», «Нововасилівський завод продтоварів», «Компанія «Талко», «Талко-Метал-Посуд» та стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі Ѕ цих часток.

Судом 28.05.2015 провадження у справі відкрите та ухвала про відкриття була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку, але 10.07.2015 апеляційна скарга залишена без задоволення .

Одночасно із позовом та додатковим позовом були подані заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких судом відмовлено 08.06.2015 та 03.02.2016.

Позивачем при подачі позову заявлене клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи для визначення розміру часток ТОВ, але в подальшому сторона не підтримала заявлене клопотання.

30.10.2015 судом задоволене клопотання позивача про витребування документів від вказаних товариств, необхідних для проведення судової бухгалтерської експертизи. Крім того, вказаною ухвалою витребувані копії документів з Головного управління статистики м.Запоріжжя.

На виконання ухвали суду від 30.10.2015 від Головного управління статистики у Запорізькій області 13.11.2015 надійшли ксерокопії фінансової звітності вище названих ТОВ.

Але, товариствами «Таврійська ливарна компанія «Талко», «Литейщик», «Нововасилівський завод продтоварів», «Компанія «Талко», «Талко-Метал-Посуд» подані апеляційні скарги на ухвалу суду від 30.10.2015, кожним ТОВ в частині витребування від них документів. За результатом апеляційного розгляду скарг ухвала Приазовського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2015 року була скасована повністю.

Окрім того, 03 лютого 2016 року судом відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 19.01.2016. Ухвала про відмову оскаржена позивачем, але 17.03.2016 Апеляційним судом Запорізької області залишена без змін (том 2).

22.02.2016 судом відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» про залучення цього товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (том 2).

Первісний відповідач ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя надавав суду письмові пояснення (заперечення) на позовну заяву (том 3), в яких вказав, що не визнає вимоги позивача, так як він за рахунок власних коштів, взятих у борг у ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зробив внески до статутних капіталів вказаних товариств, а не за рахунок спільних коштів подружжя. До його підприємницької діяльності позивачка не мала жодного відношення. Окрім того, ним фактично було внесено менше коштів до статутного фонду, ніж вказана його частка в статутному фонді і він мав заборгованість по всім ТОВ.

Третіми особами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ Литейщик» (том 2) 17.12.2015 подані до суду тотожні за змістом відзиви на первісну позовну заяву, в яких зазначили, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, який суперечить ст..115 ЦК України і ст..12 Закону України «Про господарські товариства», так як господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу, та з моменту передачі коштів, вони втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 19.01.2016, 29.03.2016 (том 2) і 12.07.2016 подала до суду уточнені позови із вимогами, згідно останніх, просила стягнути із ОСОБА_10 на її користь: 1) 1/2 частину вартості внеску, внесеного ОСОБА_10 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Таврійська ливарна компанія “Талко” за рахунок спільних коштів подружжя, у розмірі 233350,00 гривень; 2) 1/2 частину вартості внеску, внесеного ОСОБА_10 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Литейщик” за рахунок спільних коштів подружжя, у розмірі 714125,00 гривень; 3) 1/2 частину вартості внеску, внесеного ОСОБА_10 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Нововасилівський завод продтоварів” за рахунок спільних коштів подружжя, у розмірі 56040,00 гривень; 4) 1/2 частину вартості внеску, внесеного ОСОБА_10 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Талко” за рахунок спільних коштів подружжя у розмірі 76588,00 гривень; 5) 1/2 частину вартості внеску, внесеного ОСОБА_10 до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю “Талко-Метал-Посуд” за рахунок спільних коштів подружжя у розмірі 22500,00 гривень.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що позивач із ОСОБА_10 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10.07.1982 року. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.04.2015 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_10 розірвано. За цим рішенням суду шлюбні відносини між подружжям припинені у жовтні 2014 року. Перебуваючи в шлюбі подружжя мало спільний бюджет, який складався із: їх заробітної плати, доходів від підсобного господарства, доходу від діяльності підприємств, пенсії, з якого відповідач робив внески до статутних капіталів наступних підприємств. З 22.06.2002 він був засновником ТОВ “Таврійська ливарна компанія “Талко”, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 466700,00 гривень (іншими засновниками даного товариства є ОСОБА_7 та ТОВ “Литейщик”). З 05.11.2005 ОСОБА_10 був засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Литейщик”, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 1428255,00 гривень (іншим засновником даного товариства є ОСОБА_7 ). З 15.11.2004 ОСОБА_10 був засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Нововасилівський завод продтоварів”, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду товариства у розмірі 112080,00 гривень (іншим засновником даного товариства є ОСОБА_7 ). З 11.06.2012 ОСОБА_10 є засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Талко”, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 153176,00 гривень (іншим засновником даного товариства є ОСОБА_7 ). З 15.01.2013 року ОСОБА_10 був засновником товариства з обмеженою відповідальністю “Талко-Метал-Посуд”, у зв`язку з чим зі спільних сумісних з позивачем коштів зробив внесок до статутного фонду даного товариства у розмірі 45000,00 гривен. (іншими засновниками даного товариства є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ). Внески ОСОБА_10 до статутних фондів товариств підтверджуються витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також довідками з Приазовського відділення Приморської ОДПІ. Всі зазначені внески в статутні фонди товариств з обмеженою відповідальністю на загальну суму 2205206,00 гривень були внесені відповідачем за рахунок спільних сумісних коштів та спільної праці. В добровільному порядку відповідач ділити грошові кошти не бажав, згоди досягнуто між сторонами не було. Позивач вважає, що її доля у спільних сумісних коштах, внесених відповідачем в статутні фонди вищевказаних товариств складає 1102603,00 гривень.

Ухвалою суду від 08.08.2016 року, за клопотанням позивача, провадження у вказаній цивільній справі було зупинено до вступу у справу правонаступників відповідача ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 4). Ухвала суду першої інстанції після її оскарження в апеляційному та касаційному порядку залишена без змін.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року до участі у справі в якості співвідповідачів - правонаступників після смерті ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 залучені його спадкоємці за законом першої черги: ОСОБА_4 (дружина померлого), малолітня ОСОБА_5 (донька померлого та ОСОБА_13 ), а також ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які є синами позивача та померлого ОСОБА_10 . Ухвалою суду від 13.04.2017 законним представником малолітньої залучена її мати ОСОБА_4 (том 4).

В судовому засіданні позивач заявила, що підтримує заявлені нею до ОСОБА_10 позовні вимоги, тепер в такому ж вигляді до нових відповідачів.

Відповідач ОСОБА_4 21.07.2017 (том 5) подала заперечення на позовну заяву, в якому вказала про невизнання вимог з таких підстав. Предметом позову є вимоги про грошову компенсацію вартості Ѕ частини внесків ОСОБА_10 до статутних капіталів товариств, які начеб то були спільною сумісною власністю подружжя. Однак, відносини стосовно майна господарських товариств регулюються нормами ЦК України, ГК України і Законом України «Про господарські товариства» і з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу ТОВ, вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Така позиція висловлена Верховним Судом України у висновку від 01.02.2014. Тому, відповідач вважає, що вона не несе обов`язків перед позивачкою щодо сплати на її користь вказаної компенсації, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Окрім того, просить врахувати позицію її покійного чоловіка, яка була викладена ним у письмових поясненнях на позов, де він вказав, що статутні капітали ТОВ були сформовані не за рахунок спільних коштів подружжя, а за його особисті кошти, отримані в борг від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . До підприємницької діяльності ОСОБА_10 позивачка не мала жодного відношення. ОСОБА_10 фактично було внесено менше коштів до статутного фонду, ніж вказана його частка в статутному фонді і він мав заборгованість по всім ТОВ. Так, фактично ним було внесено коштів: у ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» - 373300,00 грн., заборгованість - 93200 грн.; у ТОВ «Литейщик» - 801497,27 грн., заборгованість - 626757,73 грн.; у ТОВ «ТАЛКО-метал-посуд» - 45000 грн. (внесені повністю, що становить 15 % у статутному капіталі і які він взяв у борг у ОСОБА_11 ); ТОВ «Компанія «Талко» - 58300,00 грн., заборгованість – 94876 грн.; у ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів» - 112080,00 грн., що становить 18,68 %, які вносились за рахунок особистих коштів частинами впродовж тривалого періоду з 06.06.2002 по 08.12.2004. Він з дружиною не мав таких спільних коштів, які б дозволяли зробити внески у вказаних розмірах, тому кошти отримував в особистий борг і про це не повідомляв дружині (позивачу). Окрім того, відповідач вказала, що вона не отримала в спадщину частки у статутних капіталах ТОВ, тому не може відповідати за вимогами позивача, згідно ч. 1 ст.1282 ЦК України.

Після уточненого позову від 29.03.2016 третіми особами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ТОВ Литейщиком» 21.04.2016 подані тотожні заперечення проти вказаної додаткової позовної заяви, яка вважають, подана з порушенням ст.31 ЦПК, тому задоволенню не підлягає (том 3).

Третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Литейщик» 20.07.2017 (в томі 5) подане до суду заперечення проти позовної заяви. ТОВ вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав. Після початку розгляду справи по суті позивач, всупереч вимог ст..31 ЦПК (в редакції на день подачі заперечення), змінила предмет і підстави позову, а саме замість вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі Ѕ частини кожної з часток у статутному капіталі ТОВ, просила стягнути на її користь Ѕ частину вартості фактичного внеску відповідача до статутного фонду господарських товариств, які були внесені відповідачем за рахунок спільних коштів подружжя. По-друге, ОСОБА_10 частки у статутному капіталі кожного з ТОВ не були сформовані в повному обсязі, згідно довідок товариств, підписаних їх керівниками. Фактично ОСОБА_10 були оплачені частки у статутному капіталі в таких розмірах: ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» - 373500,00 грн.; ТОВ «Литейщик» - 801497,27 грн.; ТОВ «Компанія «Талко» - 58300,00 грн.; ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів» - 112080,00 грн., на загальну суму 1390377,27 грн. та Ѕ складає 695188,64 грн. Позивач не довів, що залучені співвідповідачі є правонаступниками померлого та мають відповідати за його зобов`язаннями у цій справі, яка не містить доказів отримання співвідповідачами свідоцтв про право на спадщину, у тому числі на частки у статутному капіталі вказаних товариств, які належали ОСОБА_10 . Також, не доведено в якій частині кожен із співвласників є спадкоємцем і, відповідно, має відповідати за зобов`язаннями померлого. Позивачем не доведено, що кошти, які вносились ОСОБА_10 до статутних фондів ТОВ належали йому особисто, так як протилежне спростовують розписки ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про отримання в борг певних сум для внесення коштів до статутних фондів ТОВ. Зі змісту ч.ч. 2, 3 ст.61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасниками товариства, має право на поділ одержаних доходів. А в разі використання одним із подружжя спільних коштів всупереч ст..65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (том 5) подали до суду тотожні за змістом заперечення проти позовної заяви, в яких з тих же підстав вимоги позивача вважають безпідставними.

Залучені судом (ухвала від 13.10.2017 (том 5) і ухвала від 11.06.2018 (том 6)),треті особи – органи опіки та піклування: виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області надали висновки щодо вирішення спору на розсуд суду та заяви про розгляд справи за їх відсутності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердила обставини, що викладені в позові, наполягає на тому, що ОСОБА_10 в статутні капітали товариств, які створені за час їх сумісного подружнього життя, вносились спільні кошти подружжя, які були зароблені ними на заводі «Автоцветлит» (в рахунок зарплати їм видане майно), а також від підсобного господарства та від дивідендів створених ТОВ. ОСОБА_10 ніколи не позичав гроші, так як мав значні прибутки від створених ТОВ, він купував синам квартири і автомобілі. Згідно витягів із ЄДР ним були зроблені внески до статутних фондів на загальну суму 2312279,00 грн. Надані товариствами довідки про наявність у ОСОБА_10 боргів зі сплати внесків у статутні капітали не відповідають показникам, вказаним в офіційних звітах цих товариств до управління статистики, в яких вказано, що відсутній запис про наявність будь якої заборгованості з внесків до статутного фонду товариства. Надані боргові розписки про отримання ОСОБА_10 грошей для внесення їх у статутні фонди ТОВ не є належним доказом про те, що саме отримані в борг гроші внесені в статутний фонд. Після смерті ОСОБА_10 вказані позикодавці не зверталися до нотаріуса з відповідними вимогами з борговими розписками.

Відповідачі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , повністю визнали позовні вимоги. В своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені позивачем – їх матір`ю. Зазначили, що вони разом із батьками працювали у їх саду та батьки продавали черешню, батько ОСОБА_10 був директором «Литейщика» та отримував достатньо доходів для придбання квартир і автомобілів, а кошти внесені в статутні фонди ТОВ були спільними коштами батька і матері. Сім`я ніколи на позичала кошти.

Представник відповідача Жолудь ОСОБА_16 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в судовому засіданні підтримала позицію відповідача, викладену в зазначених вище письмових заявах. Заперечуючи проти задоволення вимог позову, в судових дебатах зазначила, що позивачем після смерті відповідача ОСОБА_10 , не уточнений позов та не зрозумілі вимоги, в якій частці треба стягнути кошти із спадкоємців частково (в якій частці) чи солідарно. Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не отримали у спадщину грошових внесків, зроблених ОСОБА_10 за життя до статутних фондів, або частку у статутному капіталі даних товариств, відповідні свідоцтва про спадщину ними не отримані. Збори товариств не приймали спадкоємців до складу учасників ТОВ. Позивачем не надано доказів стосовно того, яка вартість спадкового майна, оскільки на спадкоємців не може бути покладена відповідальність, яка перевищує вартість майна, отриманого у спадщину. Згідно судової практики (Постанови ВСУ від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, від 27.01.2016 № 6-1912цс15, п.28 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11) вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а в разі, якщо він зроблений за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Відповідно до ст..12 Закону України «Про господарські товариства» відповідачі не можуть успадкувати внески до статутних капіталів, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництво. Позивач не довела, що кошти, які ОСОБА_10 вносив до статутних фондів ТОВ, є спільними сумісними подружжя, а отриманих нею доходів не вистачило б на сплату цих внесків.

Треті особи, які повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились.

Свідок позивача ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона давно і добре знала померлого ОСОБА_10 і позивача ОСОБА_1 та підтверджує те, що ті разом працювали на заводі «Автоцветлит», будували будинок, мали спільний стабільний дохід, разом із сім`єю ОСОБА_18 створили ОСОБА_19 та їй не відомо, щоб померлий брав гроші в борг.

Свідок відповідача ОСОБА_12 підтвердив, що померлий ОСОБА_10 займав у нього гроші, згідно розписок, для внесення їх у статутні капітали ТОВ. Передача коштів відбувалася в приміщенні «Литейщика» в м.Мелітополі, що кошти були внесені до каси товариства знає зі слів ОСОБА_10 . Вказані борги померлим не повернуті, але він не звертався до суду чи до нотаріуса для їх стягнення.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши надані письмові докази, судом встановлені наступні обставини та правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 10.07.1982 уклала шлюб із ОСОБА_10 , згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 10.07.1982.

Згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.04.2015 шлюб між ними розірвано. За встановленими у рішенні обставинами шлюбні відносини між подружжям припинені із 06 жовтня 2014 року.

Відповідно до витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том 1) ОСОБА_10 є одним із засновників товариств з обмеженою відповідальністю:

1) «Таврійської ливарної компанії «Талко» з розміром внеску 466700,00 грн., іншими засновниками - є ОСОБА_7 , ТОВ «Литейщик», загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування – 3 млн.грн., 22.06.2002;

2) «Литейщика» з розміром внеску 1428255,00 грн., іншим засновником - є ОСОБА_7 , загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування – 7650000,00 грн., 05.11.2004;

3) «Нововасилівського заводу продтоварів» з розміром внеску 112080,00 грн., іншим засновником - є ОСОБА_7 , загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування – 600000,00 грн., 15.11.2005;

4) «Компанії «Талко» з розміром внеску 59776,00 грн., іншим засновником - є ОСОБА_7 , загальний розмір статутного капіталу та дата закінчення його формування – 320000,00 грн., 11.06.2012;

5) «Талко-Метал-Посуд» з розміром внеску 45000,00 грн., іншими засновниками - є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , загальний розмір статутного капіталу 300000,00 грн., а дата закінчення його формування не вказана, дата проведення державної реєстрації 15.01.2013.

За інформацією Приморської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.03.2016 (том 2) розмір статутного внеску ОСОБА_10 до вказаних ТОВ складає такі ж розміри, як зазначено у вищенаведених витягах.

Але, згідно копій фінансових звітів, наданих 13.11.2015 Головним управлінням статистики у Запорізькій області на ухвалу суду про забезпечення доказів від 30.10.2015 (докази надані до скасування цієї ухвали апеляційним судом 17.02.2016), а також наданих товариствами на запит адвоката Застрожнікової К.С.:

1) ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» станом на кінець 2013 року не мало неоплаченого власного капіталу, а на кінець 2015 року – 93 тис.грн.;,

2) ТОВ «Литейщик» станом на кінець 2014 року має неоплачений капітал 236 тис.грн., а на кінець 2015 – 626,8 тис.грн.;

3) ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів» станом на кінець 2013 року не мало неоплаченого власного капіталу,

4) ТОВ «Компанія «Талко» мало неоплачений капітал на кінець 2013 року - 155 тис. грн., на кінець 2014 – 96,7 тис. грн., на кінець 2015 – 94,9 тис. грн..;

5) ТОВ «Талко-Метал-Посуд» мало неоплачений капітал на кінець 2013 року – 30 тис. грн., а на кінець 2014 – не мало неоплаченого власного капіталу.

Наведені офіційні документи не містять інформації про засновників, які із них мають заборгованість по неоплаченому власному капіталу товариств.

Згідно довідок ТОВ, виданих представнику позивача ОСОБА_2 (том 6) та ОСОБА_10 (том 2) і представнику відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_20 засновником ОСОБА_10 до статутного фонду товариств зроблені такі внески: ТОВ «Компанія «Талко» - 58300,00 грн. (заборгованість складає 94876,00 грн.), ТОВ «Литейщик» - 801497,27 грн. (заборгованість 626757,73 грн.), ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» - 373300,00 грн. (заборгованість 93200,00 грн.), в інших ТОВ заборгованість відсутня та внесено до ТОВ «Талко-Метал_Посуд» 45000 грн., а в ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів» 112080,00 гривень. Згідно наданих касових документів ОСОБА_10 вносились гроші частинами. Загалом ОСОБА_10 внесено коштів 1390177,27 гривень.

Таким чином наведені докази суперечать один одному, із яких достовірно судом не встановлено чи мав ОСОБА_10 неоплачені частки до статутного фонду та якщо мав, то в якому розмірі. На спростування чи на підтвердження тієї чи іншої інформації сторонами відповідні докази не надані, в тому числі висновки спеціалістів експертів.

На підтвердження наявності доходу у подружжя позивач та ОСОБА_10 , надали наступні письмові докази (том 3):

- трудова книжка серії НОМЕР_2 від 09.07.1980, згідно якої позивач в період шлюбу із ОСОБА_10 працювала, відповідно до рахунку № НОМЕР_3 в Ощадбанку вона мала певні збереження коштів, залишок станом на 23.06 – 3337,01 грн. (який рік не вказано) ;

- довідка Мелітопольського міського суду Запорізької області від 17.06.1997, згідно якої ОСОБА_10 вніс в касу суду вартість машини лиття під тиском та суд пропонує ВАТ «Мелітопольському заводу «Автоцветлит» видати ОСОБА_10 на його вимогу машину. Позивач повідомила, що дана машина отримана в рахунок погашення боргу за заробітною платою, але належних доказів про це у справі немає. Згідно інформації ТОВ «Литейщик» від 19.04.2016 машина лиття під тиском за № 711А09 № 9, рік введення в експлуатацію 1979, перебуває на балансі ТОВ і обліковується на рахунку 104 «Основні засоби». В якій якості це майно поставлене на обік ТОВ (оренда, купівля-продаж чи інше) інформація сторонами не підтверджена;

- договір оренди № 21 від 02.01.1998, згідно якого ОСОБА_10 передає в тимчасове користування ТОВ «Литейщику» автомобіль М-241 № В-3566 ЯТ вартістю 5000 грн. з орендною платою – 600 грн. на місяць. Чи отримувалась орендна плата за договором позивачем не підтверджено;

- довідки про доходи ОСОБА_10 , згідно яких той, працюючи директором ТОВ «Литейщик», отримав дохід у 2014 році – 9000,00 грн.; у 2013 році – 9000,00 грн.; у 2012 році – 9627,01 грн., у 2011 році – 8406,62 грн.; у 2010 році – 4906,59 грн., у 2009 – 3581,80 грн., у 2008 – 3517,58 грн., у 2007 – 2830,06 грн., у 2006 – 2497,64 грн., у 2005 – 1944,95 грн., у 2004 – 2268,46 грн, у 2003 – 3100,06 грн., у 2002 – 2679,3 грн., у 2001 – 1028,90 грн., у 2000 – 1219,90 грн., у 1999 – 1206,90 грн., у 1998 – 1220,50 грн., у 1997 – 690,00 грн.; працюючи заступником генерального директора ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» отримав у 2002 – 475,05 грн., у 2003 – 576,14 грн., у 2004 – 760,24 грн., у 2005 – 973,40 грн., у 2006 – 9794,92 грн., у 2007 – 10180,55 грн., у 2008 – 13965,81 грн., у 2009 – 13857,19 грн., у 2010 – 17073,68 грн., у 2011 році – 17497,44 грн.; у 2012 – 15870,64 грн.; у 2013 – 18942,44 грн.; у 2014 – 18648,33 грн.; працюючи у ВАТ «Мелітопольський завод Автокольорлит» за період із 1983 по 1989 роки нараховано заробітної плати – 25737,86 руб., в період із 1990 по 1996 – 429062734,87 (у купонах, купонах-карбованцях), в період із вересня 1996 по червень 1997 – 1620,20 грн. Підсумовуючи весь доход в гривнях сума дорівнює 208962,30 гривень;

- довідки про доходи ОСОБА_1 , згідно яких вона працюючи в ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко» отримала дохід за 10 місяців 2014 – 11643,18 грн.; у 2013 – 14608,80 грн., у 2012 – 13140,24 грн., у 2011 – 12755,33 грн., у 2010 – 10212,42 грн., що в сумі складає 62359,97 грн.;

- довідки про доходи ОСОБА_1 , згідно яких вона працюючи у ВАТ «Мелітопольський завод Автокольорлит» із липня 1980 по 1986 отримала 6695,07 рублів, із 1987 по 1993 – 2333870,85 у купонах та купоно-карбованцях; із вересня 1996 по серпень 2001 – 3612,57 грн.;

- довідки Мелітопольського об`єднаного управління ПФУ про отриманні пенсії ОСОБА_1 як особі з інвалідністю ІІІ групи в періоди з червня 2006 по грудень 2006 – 2380,48 грн.; за 2007 рік – 4987,95 грн.; за 2008 рік – 5811,96 грн.; за 2009 рік – 6968,84 грн.; за 2010 рік – 8853,08 грн.; за 2011 рік – 9316,36 грн.; за 2012 рік – 10908,00 грн.; за 2013 рік – 11983,00 грн.; із січня по жовтень 2014 року – 10511,93 грн., що в сумі складає 71721,60 грн.;

- довідка ТОВ «Литво» про те, що ОСОБА_1 в період 1998 – 2005 років нарахована заробітна плата в розмірі 16707,21 грн.

Аналізуючи наведені докази, щодо вартості часток ОСОБА_10 в статутних капіталах ТОВ та щодо отриманих подружжям доходів встановлено, що позивачем не доведені обставини, на які посилається позивач обґрунтовуючи вимоги, а саме, що ОСОБА_10 були внесені 2205206,00 гривень у статутні фонди ТОВ та саме за рахунок спільних сумісних коштів та спільної праці, так як сумуючи вказані доходи подружжя (208962,30 гривень+62359,97 грн.+3612,57 грн.+71721,60 грн.+16707,21 грн.= 363363,65 грн.); вони є набагато меншими ніж 2205206,00 гривень та ніж 1390177,27 гривень - внесено коштів фактично, згідно довідок ТОВ.

Згідно наданих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розписок про отримання ОСОБА_10 певних коштів для внесення їх у статутні фонди ТОВ, як зазначено в текстах розписок, суд вважає, що розписки не є підтвердженням обставин про те, що саме позичені кошти були внесені ОСОБА_10 в якості поповнення статутного фонду, та можуть свідчити тільки про наявність договору позики і не більше. Крім того, свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні зазначив, що він знає тільки зі слід ОСОБА_10 , що той позичав у нього кошти для внесення у статутні фонди ТОВ, а чи вносив їх в статутний фонд достовірно не відомо.

Із документів спадкової справи № 52/2016, розпочатої 08.08.2016 року, наданої суду 07.04.2017 року (том 4) встановлені наступні обставини6

-ОСОБА_10 і ОСОБА_21 зареєстрували шлюб 05 травня 2016 року (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.05.2016);

-ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про смерть від 02.08.2016);

-дітьми померлого є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати ОСОБА_4 ); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

-дружина та троє дітей померлого звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини (копії заяв, подані в серпні і листопаді 2016 року);

-ОСОБА_1 , згідно заяви, звернулась із претензією до спадкоємців виплати за виконавчим провадженням про стягнення із померлого на її користь боргу;

-згідно копії рішення Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 08.10.2015, позов ОСОБА_1 задоволено, на її користь із ОСОБА_10 стягнуто грошову компенсацію в розмірі 106439,00 грн. за Ѕ частину грошових зобов`язань за кредитним договором та сплачених коштів за автомобіль, придбаний у шлюбі. Поділ іншого майна чи коштів між подружжям, згідно рішення суду, не здійснювався, наявність іншої спільної сумісної власності не встановлювалась.

Окремо на запит суду приватним нотаріусом надіслані суду п`ядь довідок ТОВ (том 4), згідно яких:

1)частка у статутному капіталі ТОВ «Таврійська ливарна компанія «Талко», що належала засновнику ОСОБА_10 складає 15,557% або 466700,00 грн. та сплачена частково в розмірі 373500,00 грн., заборгованість складає 93200,00 грн.;

2)частка у статутному капіталі ТОВ «Литейщик», що належала засновнику ОСОБА_10 складає 18,67% або 1428255,00 грн. та сплачена частково в розмірі 801497,27 грн., заборгованість складає 626757,73 грн.;

3)частка у статутному капіталі «Компанія «Талко», що належала засновнику ОСОБА_10 складає 18,68% або 153176,00 грн. та сплачена частково в розмірі 58300,00 грн., заборгованість складає 94876,00 грн.;

4)частка у статутному капіталі ТОВ «Талко-метал-посуд», що належала засновнику ОСОБА_10 складає 15% або 45000,00 грн. та сплачена повністю;

5)частка у статутному капіталі ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів», що належала засновнику ОСОБА_10 складає 18,68% або 112080,00 грн. та сплачена повністю.

В статті 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 судам, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 756/10797/15-ц, в якій колегія суддів не вбачала підстав відступу від зазначеного висновку ВСУ.

Окрім того, у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, ОСОБА_1 , яка не є учасником господарських товариств, має право на компенсацію половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя та доведеності факту набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст..ст. 12, 81).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках. Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Як встановлено судом, позивачем не доведено набуття саме у шлюбі грошових коштів, які внесені ОСОБА_10 до статутних фондів та достовірний розмір внесків. Відповідно, суд, згідно ст..81 ЦПК України, не може ґрунтувати доведеність розміру внесків на припущеннях приймаючи до уваги тільки ті чи інші докази, які суперечать один одному та іншими належними доказами не підтверджені або не спростовані.

Окрім того, вирішуючи питання про осіб, з яких необхідно стягнути половину вартості внесків, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи і часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до пунктів 8.6 копій статутів (том 3) товариств «Литейщик», «Таврійська ливарна компанія «Талко», «Компанія «Талко», «Талко-метал-посуд» та п.6.3 статуту ТОВ «Нововасилівський завод продтоварів» в разі смерті учасника товариства його частка у статутному капіталі переходить до спадкодавця фізичної особи згідно чинного законодавства.

Таким чином, встановлено, що після смерті ОСОБА_10 02 ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять, зокрема, його внески у статутні капітали вказаних господарських товариств, але розмір яких та факт набуття грошових коштів у шлюбі сторонами оспорюється та позивачем не доведено належними та достатніми доказами.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст..1261 ЦК України).

Із досліджених документів спадкової справи встановлено, що відомі 4 спадкоємця першої черги – дружина і троє дітей померлого (відповідачі у справі).

Відповідно до ст..1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною або письмовою угодами між собою, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них в установленому законом порядку.

У спадковій справі відсутні та сторонами не повідомлено про наявність заповіту, або усної чи письмової угоди між спадкоємцями.

Згідно ст.. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Таким чином, законом визначено, що спадкоємці несуть часткову відповідальність перед кредитором в межах частки у спадщині та вартості майна, одержаного у спадщину.

Виходячи з досліджених наявних матеріалів справи, частка кожного спадкоємця дорівнює ј всієї маси спадкового майна. Але, про вартість майна, одержаного у спадщину кожним спадкоємцем, позивачем не повідомлено, відповідні докази на підтвердження цих обставин не надані. За наявними матеріалами спадкової справи, на цей час спадкоємці не отримали свідоцтва про право на спадщину із зазначенням майна та його вартості.

Разом з тим положення ст..1282 ЦК України застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Згідно п.п.2.1. п.2.глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Позивачем не зазначені обставини про пред`явлення претензії до кредиторів в установлені законом строки та порядку.

Отже, позивачем не зазначені, а судом не встановлені правові підстави для задоволення позову, в межах заявлених вимог, обставини, на які посилається позивач не доведені належними та достатніми доказами.

За таких обставин та з наведених підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати не підлягають стягненню, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову згідно ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_4 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик», виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області про стягнення половини вартості внеску відповідача до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, внесеного за рахунок спільних коштів подружжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.П. Пантилус