Ухвала суду № 84535020, 21.09.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10555/19 1-кс/335/6613/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Барсукової В.В., слідчого Сухачова Д.В., прокурора Кравець Д.В., захисника Астіона О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Сухачова Д.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має загальну середню освіту, одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060002267 від 19.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу «метадон», обіг якого, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770, віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, у невстановлених досудовим слідством особи, часі та місці придбав два прозорих полімерних ЗІП-пакета із вказаним наркотичним засобом, з метою подальшого збуту.

Після чого, зберігаючи вказаний наркотичний засіб у автомобілі, яким він керує «ВАЗ 2105», бежевого кольору, р.н. НОМЕР_1 , перевіз його до будинку АДРЕСА_2 у АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 з метою подальшого збуту.

В подальшому, 19.09.2019 року, біля будинку №17 по вулиці Михайла Гончаренка (Панфіловців) у м. Запоріжжі, проведено обшук в автомобілі «ВАЗ 2105», бежевого кольору, р.н. НОМЕР_1 , яким керує ОСОБА_1 в якому виявлено та вилучено два прозорих полімерних ЗІП-пакети з кристалічною наркотичною речовиною «метадон» вагою приблизно 0,5 грами кожен, які в подальшому упаковано у 2 паперові конверти із пояснювальними написами та підписами учасників.

Відповідно до висновку експерта №7-1886 від 20.09.2019року вказана речовина є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадоном, окремі частки в першому та другому паперовому пакетах складають: 0,1345 та 0,0468грами, загальною вагою 0,1813 грами, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000 року (у редакції наказу від 29.07.2010 № 634), Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 р. за №512/4733 є невеликим розміром.

Таким чином, своїми умисними діями, які полягали у незаконному придбані, зберіганні, перевезенні наркотичного засобу, обіг якого обмежено з метою збуту, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України.

20.09.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 при допиті у якості підозрюваного свою вину визнав частково.

Вина ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами: протоколом обшуку автомобіля; рапортом працівників Управління патрульної поліції в Запорізькій області; висновком експерта №7 – 1886 від 20.09.2019 року, протоколом затримання особи, протоколами допитів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; речовими доказами;

На теперішній час з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виникла необхідність в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 вчинив злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років. Орган досудового розслідування приходить до висновку, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, усвідомлюючи те, що буде нести відповідальність у вигляді позбавлення волі, стане переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 , офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати на те, що скоєння кримінальних правопорушень є джерелом основного прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_1 , будучи особою згідно ст. 89 КК України не судимою, але зважаючи на те, що останній раніше вчиняв кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконним обігом наркотичних речовин, то залишаючись на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що не надходили заяви від осіб, які б могли взяти ОСОБА_1 , на поруки.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, передбаченого п.3 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний ні де не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків.

Також неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, передбаченого п.4 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що даний запобіжний захід не може гарантувати виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язків, що є підставою вважати не доцільним даний запобіжний захід, оскільки підозрюваний перебуваючи під домашнім арештом, може ухилятися від проведення досудового розслідування.

Таким чином, враховуючи викладене, в ході досудового розслідування встановлено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою запобігти злочинну діяльність ОСОБА_1 , слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, тому слідчий просить застосуванти до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просили обрати більш м`який запобіжний захід.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060002267 від 19.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

19 вересня 2019 року 15-04 години, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

20.09.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду, а матеріали клопотання містять достатньо даних для висновку про причетність ОСОБА_1 до скоєння вказаного злочину.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства, у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим, залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію не винуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, не працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваного, стан його здоров`я, наявність міцних соціальних зв`язків, що дає підстави дійти висновку про наявність ризику вчинення іншого злочину.

При цьому наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_1 , зокрема те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджують наявність зазначених вище ризиків. Стан здоров`я ОСОБА_1 не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, хоча підозрюваний і є соціально адаптованими, проте незважаючи на наявність у підозрюваного соціальних зв`язків, постійного місця реєстрації, слідчому судді не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні слідчого та наведено слідчим та прокурором у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_1 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисником не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також наміру вчинення іншого злочину.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу,

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 у зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та гарантувати належну його поведінку.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання з 19.09.2019 року, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 до 17.11.2019 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 листопада 2019 року включно, який обчислювати з 19 вересня 2019 року.

Встановити заставу - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 57 630 ( п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П. ОСОБА_9 сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв”язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 17 листопада 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя А.В.Воробйов