Рішення № 84534847, 07.02.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.02.2019

Справа № 334/4764/16-ц

Провадження № 2/334/158/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

07 лютого 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф. при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, в якому після уточнення просив зняти арешт з належної на праві приватної власності відповідачу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 11.07.2012 року постановою про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження (серія та номер 33255222) державним виконавцем Ленінського ВДВС ЗМУЮ Смірновою С.М.

В обґрунтування позову зазначив, що 17.04.2006 року ОСОБА_1 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір №25/1-242-К/Р, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 24000,00 долари США, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 13.02.2009 року було укладено Договір іпотеки №10401899000/3, згідно з п. 1.1. якого іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передав в іпотеку двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору факторингу №4, укладеного 11.06.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер 2459-2460, укладеного між тими ж сторонами та посвідченого 11.06.2012 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В., ТОВ «Кей-Колект» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором та договором іпотеки.

Станом на теперішній час боржником зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості не виконуються.

Згідно п. 4.1. договору іпотеки №10401899000/3 від 13.02.2009 року, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, однак, скористатись своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання іпотекодержатель не має можливості, оскільки на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33255222, винесеної 11.07.2012 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Смірновою С.М.

Виходячи з вище зазначеного, арешт, який був накладений на предмет іпотеки на теперішній час не дає можливості позивачу скористатись законним правом щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, тому позивач вимушений звернутись до суду з вказаною заявою, в якій просить звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_2 , а також стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі на підставі наданих матеріалів, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву (заперечення) у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений строк заперечення на позовну заяву не надав, тому у відповідності до ст.ст. 279-281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, з відзивом та запереченнями на позов і заявою про розгляд справи без його участі до суду не звертався.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення тільки у разі скінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Судом встановлено, що 17.04.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №25/1-242-К/Р, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 24000,00 долари США, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 17.04.2006 року було укладено Договір іпотеки № 25/1-242-К/Р/З, згідно з п. 1.1. якого, іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) передав в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

13.02.2009 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір міни, згідно якого останній обміняв квартиру АДРЕСА_2 , на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 . Вказаний договір міни було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Лілією Олексіївною та зареєстровано в реєстрі за № 276.

У зв`язку з укладенням вищевказаного договору міни, 13.02.2009 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір іпотеки № 10401899000/З, згідно з п. 1.1. якого, іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) в забезпечення виконання кредитного договору від 17.04.2006 року №25/1-242-К/Р, передав в іпотеку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 70939,75 грн.

05.07.2012 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Смірновою Світланою Михайлівною було відкрито виконавче провадження (ВП № 33255270) за виконавчим листом №2-4491/2011, виданим 04.05.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя для примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 70939,75 грн.

Згідно Листа державного виконавця №28028 від 30.09.2013 року, у відділі ДВС Ленінського районного управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №6/952 з примусового виконання виконавчого листа №2-4491/2011, виданого 04.05.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» коштів у розмірі 71648,75 грн., виконавчого листа №0814/10431/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фьюче ЛТД» коштів на загальну суму 57604,62 грн., судовий наказ №2-н-481 від 25.09.2009 року, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Таскомбанк» коштів у розмірі 105476,71 грн.

З метою виконання вищевказаного виконавчого провадження 13.06.2013 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна боржника, згідно якого було описано та арештовано двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2014 року (справа №334/11478/13-ц, провадження №2/334/651/2014) за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було визнано право власності за кожним по Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 , оскільки судом було встановлено, що вказана квартира є об`єктом спільного сумісної власності подружжя.

11.06.2013 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №4 та Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Еліною Володимирівною та зареєстровано в реєстрі за №2459-2460. Згідно з умовами вказаних ТОВ «Кей-Колект» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №25/1-242-К/Р від 17.04.2006 року та договором іпотеки № 10401899000/З від 13.02.2009 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 62419624 від 30.06.2016 року, постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № ВП 33255270, виданої 11.07.2012 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Смірновою Світланою Михайлівною в рахунок виконання виконавчого листа №2-4491/2011, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 04.05.2012 року було накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Номер запису про обтяження 6251767).

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі до ст.36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотеко держателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Згідно п. 4.1. договору іпотеки №10401899000/3 від 13.02.2009 року, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відповідно до п. 5.1 вищезазначеного договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. За п. 5.2. договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому законом України «Про іпотеку»; 2) отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому законом України «Про іпотеку».

Позивачем доведено, що станом на теперішній час зобов`язання боржником по погашенню кредитної заборгованості не виконуються.

Однак, скористатися своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання позивач не має можливості, оскільки на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Згідно ч.7 ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст.1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Однак, зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконується.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем основного зобов`язання Позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов`язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Керуючись положеннями Закону України «Про іпотеку», позивач вимушений скористатися правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки правовою підставою для реєстрації власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, однак для реалізації даного права перешкоджає арешт, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 33255222, винесеної 11.07.2012 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Смірновою С.М.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи з вищезазначеного, арешт, який був накладений на предмет іпотеки на даний момент не дає можливості позивачу скористатися законним правом щодо задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог.

Нормами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції встановлено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Частиною 3 даної статті встановлено підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини у відкритому виконавчому провадженні. Згідно ч. 5 ст. 59 даного закону, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, тому позивачка змушений звернутись до суду з вказаним позовом про зняття арешту з майна, оскільки інший порядок захисту прав, аніж судовий, законодавством не передбачений.

Системний аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку, що безпосереднє зняття арешту з майна здійснюється за постановою державного виконавця, яка приймається на підставі відповідного рішення суду, а тому, у зв`язку з тим, що станом на час розгляду справи наявний арешт на майно, за рахунок продажу якого, позивач може задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням боржника по кредитному договору №25/1-242-К/Р від 17.04.2006 року, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то всі передбачені законом підстави для існування арешту належного ОСОБА_1 майна відсутні, оскільки таким чином ТОВ «Кей-Колект» буде обмежене у здійснені прав власника щодо належного йому майна, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» – задовольнити.

Звільнити з-під арешту (№ обтяження 6251767) квартиру АДРЕСА_2 , накладеного 11.07.2012 року постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 33255222) державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Смірновою Світланою Михайлівною.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська,69 код ЄДРПОУ 37825968, п/р НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.