Рішення № 84532647, 24.09.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6396/18

№ провадження 2/646/549/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Маркової О.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника позивача - ОСОБА_4 ,

представника відповідача – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріального збитку у розмірі 79224,13 гривень, спричиненого дорожньо-транспортною пригодою, позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 10000 гривень. Також позивачі просять визнати відповідача винним у вчиненні дорожньо-транспортної події, що сталась 29.10.2016 р., стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 29.10.2016 р. о 14 год. 00 хв. відповідач, керуючи автомобілем «Mazda» державний номерний знак НОМЕР_1 в районі перехрестя пр. Гагаріна - пров. Мовчанівський у м. Харкові, перед початком руху та зміною напрямку руху не впевнився у безпечності свого маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної події автомобілю «Hyundai Tucson», власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , завдано матеріальні збитки. З метою встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , за роботу якого сплачено 1200,00 гривень. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження транспортного засобу, склав 78024,13 гривень. В момент дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у серйозних хвилюваннях за свої життя та здоров`я, а також життя та здоров`я своєї вагітної дружини та 6-річної дитини, які знаходилися поруч в салоні автомобілю «Hyundai Tucson» під керуванням ОСОБА_2 , крім того, у хвилюваннях за долю на той момент ще не народженої дитини, на розвиток якої може вплинути переляк матері. Відразу після дорожньо-транспортної події дружину ОСОБА_7 ЇО.В. транспортували на автомобілі швидкої допомоги до лікарні. Крім того, суттєвим чином було порушено звичайний уклад життя, через неможливість користуватися транспортним засобом було створено додаткові незручності, започатковано зайві матеріальні витрати (відволікання коштів, користування транспортними засобами загального призначення. Всі зазначені обставини призвели до виникнення безсоння, дратівливості та загального погіршення самопочуття, відсутності впевненості у захищеності та справедливості, адже відповідач відразу після дорожньо-транспортної події визнавав свою провину, щиро каявся та пропонував будь-яку допомогу, але через деякий час зайняв зовсім протилежну та агресивну позицію.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що не вважає себе винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з його участю та участю відповідача ОСОБА_2 Вважає, що позивач, керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», мав можливість загальмувати та зупинитись, коли він виїжджав із парковки на своєму транспортному засобі «Mazda». Експерт також надав висновок про можливість позивачем ОСОБА_2 уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що право позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не порушено, оскільки страховиком відповідача ОСОБА_3 – МТСБУ позивачам не відмовлено у відшкодуванні шкоди. Але відповідно до ст. 1194 ЦК України саме страховик повинен відшкодувати заподіяну шкоду страхувальником.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідка ОСОБА_8 , перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановоюЧервонозаводського районного суду м Харкова від 23.03.2017 р. відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постановою встановлено, що 29.10.2016 о 14 год. 45 хв. водій ОСОБА_3 керував автомобілем Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 в районі перехрестя пр. Гагаріна - пров. Мовчанівський, перед початком руху та зміною напрямку руху не впевнився в тому, що це буде безпечним, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим була заподіяна матеріальна шкода, транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Апеляційного суду Харківської області у справі від 05.05.2017 р. постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.03.2017 р. скасована в частині визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно до висновку за результатами перевірки матеріалу дорожньо-транспортної пригоди ЄО Червонозаводського ВП № 16821 від 29.10.2016 р., складеного 15.11.2016 р., внаслідок ДТП постраждала та була доставлена до ХМКЛШНМД ім. Мещанінова пасажир автомобіля Хюндай р.н. НОМЕР_2 – ОСОБА_9 , 1980 року народження, діагноз – вагітність 21 тиждень.

З наданої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Mazda, реєстраційний номер НОМЕР_1 , убачається, що власником даного транспортного засобу є ОСОБА_3

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 06.03.2012 р. , відповідач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 9030592.

01.11.2016 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 29.10.2016 р.

03.11.2016 р. відповідач ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 29.10.2016 р.

МТСБУ 09.11.2016 р. надало доручення ФОП ОСОБА_6 на виконання робіт по справі № 37080 провести огляд ТЗ «Hyundai» реєстраційний номер НОМЕР_2 із фотографічною фіксацією; - скласти протокол огляду; - надати фотографії на електронному носії; визначити: - ринкову вартість ТЗ на момент ДТП; - вартість відновлювального ремонту ТЗ із і зазначенням включення або не включення в розраховану суму податку на додану вартість; - коефіцієнт фізичного зносу складників; - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 303В/1 від 01.06.2017 р., проведеного ФОП ОСОБА_6 , матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження транспортного засобу «Hyundai Tucson» під час ДТП 29.10.2016 р., складає 78024,13 гривень.

Відповідно до акту прийому-передачі робіт від 01.06.2017 р. позивач ОСОБА_2 передав, а виконавець ФОП ОСОБА_6 прийняв у рахунок проведення експертного автотоварознавчого дослідження 1200 гривень.

Згідно висновків комісійної судової авто-технічної експертизи № 18522 від 20.08.2018 р. та додаткової судової автотехнічної експертизи № 22767 від 30.10.2018 р. в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mazda СХ-7 Мостовий ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 9.2 «б», 9.4, 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля Mazda СХ-7 ОСОБА_3 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mazda СХ-7 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

З розрахункової квитанції №1-565К від 10.08.2018 р. вбачається, що витрати за послуги експертизи № 18522 складають 5148,00 гривень, які перераховані Харківському НДІ судових експертиз.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.( ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Як вбачається з постанови Червонозаводського районного суду м Харкова від 23.03.2017 р., зміненої постановою Апеляційного суду Харківської області від 05.05.2017 р., провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно відповідача ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Між тим, не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи.

Так, висновками комісійної судової авто-технічної експертизи № 18522 від 20.08.2018 р. та додаткової судової автотехнічної експертизи № 22767 від 30.10.2018 р. встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mazda СХ-7 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини відповідача ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29.10.2016 р.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, що передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК України.

Цивільно-процесуальним законодавством не передбачено визнання винним особи за скоєння адміністративного правопорушення, а також в цивільному судочинстві не підлягають перевірці висновки суду про наявність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, що згідно з законом може встановлюватись виключно в справах про адміністративні правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивачів про визнання відповідача ОСОБА_3 винним у скоєні дорожньо-транспортної події, що сталась 29.10.2016 р.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З вимогою про стягнення матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся позивач ОСОБА_1 . Разом з тим, суду не надано доказів, що саме позивач ОСОБА_1 на момент настання ДТП або був власником зазначеного транспортного засобу, або на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом. В протилежність цьому, в судовому засіданні встановлено та не оспорювалось сторонами, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 29.10.2016 р., автомобілем «Hyundai Tucson» реєстраційний номер НОМЕР_2 , керував позивач ОСОБА_2 , відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп».

В зв`язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків в порядку ст. 1166 ЦК України, оскільки ним не доведено обставин, на які він посилався в обґрунтування позову.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я ; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому встановленню при відшкодуванні моральної шкоди підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною дією, а також провини особи, що її заподіяла.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду у постанові від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір її відшкодування визначає суд в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що її заподіяла за наявності вини. Вина відповідача ОСОБА_3 встановлена в судовому засіданні, факт спричинення позивачу ОСОБА_11 моральних і фізичних страждань відповідачем знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Позивач відчув моральні страждання від неправомірних дій відповідача, оскільки пережив нервовий стрес, відчув душевні переживання за життя і здоров`я осіб, які перебували у його автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди, що у свою чергу призвело до виникнення безсоння, дратівливості та загального погіршення самопочуття, відсутності впевненості у захищеності.

Суд, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Суд вважає, що визначений розмір морального відшкодування відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 5000 гривень, у задоволенні вимог позивачів про визнання винним відповідача ОСОБА_3 , а також позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем ОСОБА_2 на підтвердження надання правової допомоги захисником ОСОБА_4 надано договір № 04/018 від 10.09.2018 р., в якому передбачено винагорода у розмірі 5000 гривень. Однак даних про те, що ці кошти були сплачені за надання правової допомоги позивачем ОСОБА_2 на користь захисника ОСОБА_4 позивачем не надано, що вимагає ч. 2 ст. 137 ЦПК України. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою вимогою адвоката.

Також у зв`язку з відмовою позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає підстав для компенсації витрат позивача у вигляді судового збору.

Що стосується відшкодування судового збору на користь позивача ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою встановлено ставку судового збору – 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент звернення до суду з дійсним позовом складало 704,80 гривень. Позивачем сплачено судовий збір за подання позову про стягнення моральної шкоди у сумі 1841,00 гривень.

Визначаючи до сплати розмір судового збору, який компенсується позивачу ОСОБА_2 , суд виходить саме із встановленого законом розміру судового збору на момент звернення до суду з позовом – 704,80 гривень, тому відповідно до розміру задоволених вимог підлягає відшкодування судовий збір у сумі 352,40 гривень.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 5148,0 гривень підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам позивача ОСОБА_2 , а саме у розмірі 2574,00 гривень.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 23, 1166, 1167, 1188, 1187 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 82, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку № НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

Компенсувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 гривень, витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, у розмірі 2574,00 гривень, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.09.2019 р.

Суддя: Т.М. Янцовська