Рішення № 84532016, 26.09.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.09.2019 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Бєловол О.О.,

Справа № 629/2739/19

Номер провадження 2/629/1106/19

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу про стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2007 року, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість оскільки працює заступником технічного директора ТОВ «ЛКМЗ», отримує постійний дохід, має задовільний стан здоров`я, інвалідом не являється, хронічними захворюваннями не страждає, інших дітей не має, яких-небудь утримань з нього не проводяться. Позивач працює інженером на ТОВ «ЛКМЗ», отримує мінімальну заробітну плату, якої не вистачає на утримання дітей. На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача по справі аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частині з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

У справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 7 ст. 279 ЦПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У вказаний строк від сторін клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Прохання про призначення справи у судовому засіданні з повідомлення сторін відповідач подав після спливу, передбаченого в ч. 7 ст. 279 ЦПК України строку, при зверненні з запереченнями викладеними у зв`язку з поданням від відповідача відповіді на відзив.

Вказуючи на необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у запереченні відповідач зазначив на те, що усунути ті суперечності в документах, які маються у справі, а також повно, всебічно та неупереджено розглянути справу неможливо без проведення судового засідання, без особистої явки та пояснень сторін.

Частиною 2 та 4 статті 19 ЦПК України, визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку 1) наказного; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Законодавець чітко визначив перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, згідно ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначною (незначної складності) справа є внаслідок свої властивостей, а не внаслідок рішення суду про віднесення її до категорії малозначних (незначної складності).

Дана справа є малозначною.

Умови, за одночасного існування яких суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, передбачені ч. 6 ст. 279 ЦПК України.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи в загальному позовному провадженні, та залишає клопотання відповідача без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач ОСОБА_2 в наданому суду відзиву на позовну заяву, заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що після розірвання шлюбу, між ними з ОСОБА_1 було досягнуто домовленість щодо виховання та матеріального забезпечення їх дітей, також, зокрема, ними було погоджено місце проживання дітей. Донька ОСОБА_5 залишилася фактично мешкати з позивачем , а син ОСОБА_6 висловим бажання проживати разом з ним. Зазначив, що згідно розрахункового листа за березень 2019 року, позивачу нараховано та виплаченою у відповідному місці заробітну плату у розмірі 4559,88 гривен.

В наданій відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 вказала, що домовленостей з відповідачем щодо виховання, матеріального забезпечення дітей, місця проживання не було, рішення суду від 27.03.2019 року таких відомостей не містить. З 29.12.2007 року вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 року. В період шлюбу, а саме 30.11.2015 року, ними було придбано квартиру. Відповідач змінив замки в їх спільній квартирі, не допускає її у квартиру, не визнає, що вказана квартира є їх спільною власністю, ображає її в присутності їх малолітніх дітей. Незважаючи на той факт, що квартира була зареєстрована лише на ім`я відповідача, це майно вважається спільним майном подружжя. Частки кожного із співвласника в даній квартирі не визначені. У зв`язку з цим, кожен із співвласників трикімнатної квартири вважається власником усієї квартирі спільно з іншими співвласниками. Нею подано позов до суду про визнання за нею Ѕ частини трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо посилань відповідача, що їх син ОСОБА_6 проживає фактично разом з батьком, вважає, що ОСОБА_2 вводить суд в оману. Діти проживають разом з нею в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки в їх спільній квартирі вони не мають можливості проживати, внаслідок протиправної поведінки відповідача і зміни ним замків в квартирі. Надала відповідь № 8307/119-86/01/20-2019 від 08.07.2019 року Лозівського ВП ГУНП в Харківській області про те, що відповідач дійсно змінив замки до квартири, яка знаходиться в їх спільній власності за адресою: АДРЕСА_1 , і не допускає ні її ні дітей до вказаної квартири. Просила врахувати при ухваленні рішення, той факт, що тільки вона приймає активну участь в шкільному навчанні сина – ОСОБА_7 , що підтверджується листами представників батьківського комітету.

В наданих запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_2 вказав, що викладене в листах представників батьківського комітету 6-А класу, не підтверджують той факт, що син ОСОБА_6 фактично проживає з позивачем. Зазначив, що він дійсно був вимушений змінити замки в квартирі, оскільки позивачка без його згоди вивозила майно з квартири, у сина ОСОБА_7 є ключі від вхідної двері. Вказав, що наданий позивачем акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 повністю протирічить відомостям, які містяться в акті обстеження умов проживання, який надавався ним. Зауважив, що коли працівники сектору ССД виходили та обстежували умови проживання в належній йому квартирі, останні, крім речей, місця для відпочинку, робочого столу, спілкувалися з дитиною особисто і останній їм повідомив своє бажання жити з ним.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить за необхідне позовні вимоги задовольнити, зважаючи на таке:

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2007 року, який було розірвано рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 року /а.с.8/.

Від шлюбу вони мають малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 та НОМЕР_2 /а.с.6-7/.

Судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дітей відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 03.05.2019 року і до досягнення дітьми повноліття /а.с.25/.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11.06.2019 року судовий наказ Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2019 року виданий за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей – скасовано /а.с. 26/.

Позивач звернулася до суду в порядку позовного провадження.

Відповідач стверджує, що син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає з ним та ним матеріально утримується.

Сторонами надані акти обстеження умов проживання сімей.

Так, згідно акту обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для ОСОБА_8 та ОСОБА_4 створені належні умови для проживання та виховання /а.с.33/. Акт не містить дати складання.

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі є зареєстрованими: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 . Акт складений за участі відповідача без присутності позивача. В акті вказано, що фактично в квартирі мешкають ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Для ОСОБА_8 у квартирі створені належні умови для проживання та виховання /а.с. 23/. Акт не містить дати складання.

Позивачка вказувала, що відповідач змінив замки в їх спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не допускає у квартиру, не визнає, що вказана квартира є спільною власністю подружжя. У звязку з цим, діти проживають разом з нею в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач не оспорює факт зміни замків у квартирі та недопуск позивачки до житла.

Згідно листа начальника Лозівського ВП ГУНП в Харківській області № 8307/119-86/01/20-2019 від 08.07.2019 року, під час перевірки заяви ОСОБА_1 , яка зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення на інші події № 5690 від 06.06.2019 року, остання раніше мешкала разом з ОСОБА_2 з яким у них є двоє спільних дітей. 04.06.2019 року ОСОБА_1 не змогла потрапити до їх спільної квартири, оскільки ОСОБА_2 змінив замки на дверях. В ході опитування ОСОБА_2 він повідомив, що із своєю колишньою дружиною має неприязні взаємовідносини, та для того, щоб ОСОБА_1 без його участі не винесла усе спільне майно він змінив замки до квартири. По даному факту 11.06.2019 року на ОСОБА_2 було винесено офіційне попередження про недопущення в подальшому протиправної поведінки /а.с.32/.

Доводи відповідача, що у ОСОБА_8 залишився допуск до квартири, що він має ключі від неї належними та допустимими доказами не підтверджені.

Згідно ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Рішення суду Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.03.2019 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не містить даних щодо визначення матір`ю та батьком місця проживання малолітніх дітей. В рішенні відображено, що на час розв`язання спору про розірвання шлюбу, спору про місця проживання дітей немає.

В матеріалах справи відсутні відомості про визначення місця проживання дітей за згодою батьків між собою, рішення компетентних органів щодо спору між батьками про визначення щодо того, з ким із них і хто саме з малолітніх дітей буде проживати. Немає в справі і спільної згоди батьків та ОСОБА_8 , який досяг 10 років, щодо визначення його місця проживання.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що відповідач не спростував доводів позивача щодо того, що місце проживання ОСОБА_8 є з матір`ю, що саме вона бере активну участь в житті класу та дитини, постійно відвідує батьківські збори, займається навчальним процесом дитини ОСОБА_8 , що батько дитини ОСОБА_2 батьківські збори не відвідує, що дитину утримує матір.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Позивач зазначає, що батько дітей добровільно матеріальну допомогу на їх утримання не надає.

Відповідач не спростував цих стверджень позивача, суду не було надано доказів, що він надає матеріальне утримання сину та доньці.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно зі ст. 182 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Розмір аліментів судом встановлюється згідно з вимогами закону, з врахуванням суті позовних вимог матеріального становища сторін, наданих доказів, визнання відповідачем позову.

Позивач працює інженером ТОВ «ЛКМЗ», отримує постійний дохід.

Відповідач працює заступником технічного директора ТОВ «ЛКМЗ», даних, що він є особою з інвалідністю, страждає на будь-які захворювання, має інших дітей, утриманців, що з нього проводяться стягнення, тощо в справі немає, в поданих заявах по суті відповідачем про їх наявність не зазначалося.

Будь-яких укладених сторонами угод про їх домовленість щодо участі у утриманні дітей суду не надано.

З огляду на наведене, враховуючи рівний обов`язок батьків щодо утримання дитини, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частині з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.06.2019 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Лозівський міськрайонний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: К.Ш.Харабадзе