Постанова № 8453085, 12.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Справа № 2а-3082/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Верба І.О.

при секретарі Дєговцові І.О.

за участю представників:

позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності

відповідача Чикалюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» звернулось із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області з позовними вимогами про :

- визнання нечинним та скасування повідомлення №104820018070707 від 21 січня 2009 року, оформленого Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області;

- зобовязання субєкта владних повноважень Південну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області вчинити певні дії, спрямовані на повернення грошової суми у розмірі 10,00 грн. та зарахування цієї суми як попередню сплату податку на прибуток за 2008 рік відповідно до вимог платіжного доручення №15 від 20 січня 2009 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно зарахував суми сплаченого податку для погашення податкового боргу, про що повідомив позивача оскаржуваним рішенням, позивач не має податкового боргу, оскільки в справі 22а-2099/08 апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції щодо законності податкового повідомлення рішення, прийнятого на підставі акту перевірки 119/232/31735235, отже рішення є неузгодженим. Крім того, позивач не має заборгованості по поточних зобовязаннях самостійно визначених в деклараціях, а декларації з податку прибуток від 04.01.2008 року у сумі 511,68 грн. не існує. Податковий орган не має права змінювати призначення платежу та неправильно застосовує пункт 7.7. статті 7 Закону № 2181. Нарахування пені в розглянутому випадку здійснено протиправно, оскільки позивач сплатив лише поточний податковий борг.

В судому засіданні представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначив, що відповідач мав непогашений податковий борг станом на 20.01.2009 року в розмірі 11597, 68 грн. та пені в сумі 917, 40 грн., яка складалась із заборгованості по деклараціях № 77005 від 04.01.2008 року у сумі 511,68 грн., № 91674 від 24.01.2008 року у сумі 803 грн., № 21160 від 23.04.2008 року у сумі 2495 грн., № 51831 від 08.08.2008 року у сумі 2549 грн., № 76532 від 07.11.2008 року у сумі 3503 грн., № 83936 від 18.12.2008 року у сумі 1736 грн. Отже, при отримані платіжним дорученням 10 грн., згідно статті 16 Закону № 2181 здійснено розподіл на погашення недоїмки у сумі 9,27 грн. та пені у сумі 0,73 грн. На день фактичного погашення частини податкового боргу одночасно нараховано пеню у сумі 1,29 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» платіжним дорученням № 15 від 20 січня 2009 року сплатило 10 грн. із призначенням платежу «*;101;31735235; податок на прибуток за рік 2008 р. Перераховується частково. Термін сплати 01.03.2009 р. Без ПДВ» (а.с.6).

Згідно роздрукування зворотного боку облікової картки платника податку з податку на прибуток приватних підприємств, відповідачем в оперативному обліку 20.01.2009 року відображено дії щодо сплати та зарахування 10 грн., які надійшли за кодом 101 як сплата податного зобовязання, визначеного платником податків за платіжним дорученням №15 від 20.01.2009 року. Одночасно визначено суму облікованих недоїмки 11597, 68 грн. та пені 917, 40 грн. з податку на прибуток.

Після надходження вказаних коштів, 20.01.2009 року відповідачем в оперативному обліку проведено наступні операції: погашення пені в розмірі 0,73 грн. в результаті розподілу (ст. 16 ЗУ 2181) невизначений документ платіжне доручення №15 від 20.01.2009 року; зменшення недоїмки на 9, 27 грн. минулих років по декларації 77005 за платіжним дорученням №15 від 20.01.2009 року, нараховано пені КОР на борг минулих років (ст. 16 ЗУ 2181) невизначений документ з 05.01.2008 року по 20.01.2009 року на декларацію №77005 від 13.12.2007 року.

21 січня 2009 року Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області склала повідомлення №104820018070707, яким проінформувала ТОВ «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ», що згідно з абзацом 2 підпункту 16.3.3. статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) відповідно до питомої ваги пені у загальній сумі податкового боргу станом на день сплати, загальна сума податкового боргу складає 12515, 08 грн., сума пені 917, 40 грн. питома вага пені 7,330400, здійснено розподіл сплаченої 20.01.2009 року згідно з платіжним документом від 20.01.2009 року №15 суми податкового боргу за платежем: сплачена сума податкового боргу 10 грн., розподіл здійснено на погашення податкового боргу 9,27 грн., пені 0, 73 грн. Повідомлення вручено позивачу 27.01.2009 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №489000.

Відповідач, заявляючи про наявність податкового боргу, посилається на заборгованість позивача станом на 20.01.2009 року по деклараціях № 77005 від 04.01.2008 року у сумі 511,68 грн., № 91674 від 24.01.2008 року у сумі 803 грн., № 21160 від 23.04.2008 року у сумі 2495 грн., № 51831 від 08.08.2008 року у сумі 2549 грн., № 76532 від 07.11.2008 року у сумі 3503 грн., № 83936 від 18.12.2008 року у сумі 1736 грн.

На вимогу суду позивач надав копії вказаних декларації, із підтвердженням сплати податкових зобовязань. Так, зобовязання по деклараціям № 77005 від 13.12.2007 року за звітний період 11 місяців 2007 року платіжним дорученням № 47 від 28.01.2008 року сплачено 2 729 грн.; № 91674 від 24.01.2008 року на суму 803 грн., за звітний період 2007 рік сплачено 803 грн. платіжним дорученням № 47 від 28.01.2008 року; № 21160 від 23.04.2008 року на суму 2 495 грн. за 1 квартал 2008 року сплачено 2 495 грн. платіжним дорученням № 176 від 06.05.2008 року; № 51831 від 08.08.2008 року на суму 2 549 грн. за 1 півріччя 2008 року сплачено 2 549 грн. платіжним дорученням № 304 від 12.08.2008 року; № 76532 від 07.11.2008 року на суму 3 503 грн. за 9 місяців 2008 року сплачено 3 503 грн. платіжним дорученням № 425 від 07.11.2008 року; № 83936 від 18.12.2008 року на суму 1 736 грн. за 11 місяців 2008 року сплачено 1 736 грн. платіжним дорученням № 488 від 24.23.2008 року.

В річній декларації за 2008 рік від 09.02.2009 року визначено зобовязання на суму 655 грн. При цьому за 2008 рік до дати подачі річної декларації сплачено 10 грн. спірним платіжним дорученням №15 від 20.01.2009 року, після подання декларації сплачено 645 грн. платіжним дорученням №35 від 16.02.2009 року, разом 655 грн.

При цьому в судовому засіданні встановлено відсутність деклараціях № 77005 від 04.01.2008 року на суму 511,68 грн., представник відповідача пояснив, що таке визначення в письмових запереченнях ймовірно описка.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

З метою оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів, удосконалення системи обліку юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), забезпечення виконання Закону України від 10 січня 2002 року № 2922-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 5, 12 Закону України «Про систему оподаткування», статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» послідовність дій платників податків при заповненні розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету установлена Порядком подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 01.07.2002 року № 301 (далі Порядок №301).

Пунктом 4 вказаного порядку встановлено, що платники податків, що перераховують платежі до бюджету, заповнюють поле «Призначення платежу» платіжного документа згідно з вимогами додатка 4, який є памяткою про порядок заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету. Памятка встановлює, що в полі №4 «Призначення платежу» друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Код сплати визначається платником податків самостійно при погашенні сум податкового зобовязання (штрафної санкції) або податкового боргу «101», при сплаті пені «106».

Суд виходить із того, що пункт 7.7. статті 7 Закону № 2181 передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Вказана норма закріплює принцип рівності бюджетних інтересів, але не встановлює обов'язків та відповідальності платника податків за його не дотримання, та не обмежує прав платника податку на свій розсуд розпорядитися своїми власними активами, не надаючи право податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником.

Ані інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 року №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 року № 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 року за № 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005 року, ані інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 року згідно наказу Державної податкової адміністрації України18.07.2005 року № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України02 серпня 2005 року за № 843/11123, не містять положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Суд не встановив наявність у відповідача станом на 20.01.2009 року податкового боргу з податку на прибуток за 2008 рік, однак при цьому платник податків, прогнозуючи подати річну декларацію, в якій згодом було визначено зобовязання в розмірі 655 грн., сплатив спірні 10 грн. із визначенням граничного строку сплати 01.03.2009 року. З матеріалів справи не вбачається, що позивач здійснював сплату податкового боргу, оскільки підпункт 16.3.3. пункту 16.3. статі 16 Закону № 2181 має засовуватись із врахуванням призначення платежу, визначеного платником податків.

Отже, податковий орган, здійснивши зарахування спірних 10 грн. не в рахунок погашення податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008 рік, а в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, а саме декларації № 77005 від 13.12.2007 року, зобовязання за якою сплачено самостійно повністю платіжним дорученням №47 від 28.01.2008 року, дів помилково.

Поряд з цим, на думку суду складене відповідачем повідомлення № 104820018070707 від 21 січня 2009 року не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.

Оскаржуване повідомлення винесене відповідно до підпункту 16.3.3. пункту 16.3. статті 16 Закону № 2181. Вказаною нормою встановлено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

З вказаної норми чітко вбачається, що податковий орган первісно здійснює розподіл сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені та відображає такий розподіл в оперативному обліку, а після здійснення таких дій надсилає платнику податків інформаційне повідомлення щодо проведених операцій.

Оскаржуване повідомлення не є рішенням субєкта владних повноважень, оскільки носить інформаційних характер щодо дій податкового органу при ведені оперативного обліку надходження податкових платежів, яке складається і направляється після здійснення таких дії, отже певні наслідки для платника податків виникають у звязку із діями по відповідному розподілу платежів, що надійшли, а не у зв'язку із прийняттям та/або направленням інформаційного повідомлення про здійснені дії. Отже, оскаржуване повідомлення не було підставою для проведення операцій та здійснення записів в оперативному обліку.

В розглянутому випадку розподіл сплачених сум податку здійснено із відображенням в податковому обліку 20.01.2009 року, повідомлення про проведення вказаних операцій складене 21.01.2009 року, направлене платнику податків 23.01.2009 року.

Суд дійшов висновку, що в розглянутому випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій податкового органу щодо розподілу в податковому обліку на погашення податкового боргу та пені сплаченої позивачем платіжним дорученням №15 від 20 січня 2009 року суми податку на прибуток в розмірі 10 грн., та зобовязання відповідача провести записи в оперативному обліку відповідно до призначення платежу, визначеного позивачем.

З огляду на таке суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині скасування повідомлення №104820018070707 від 21 січня 2009 року, як рішення відповідача, та вважає за необхідне визнати протиправними вищеозначені дії відповідача відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для чого виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає що це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача, на захист яких наданий позов.

Щодо посилання відповідача у первісних запереченнях на наявність податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 14.06.2007 року № 0002862301/0, суд зазначає, що вказане рішення станом на 20.01.2009 року є неузгодженим. Податкове повідомлення рішення оскаржено в судовому порядку двічі. Первісний позов залишено без розгляду ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 06.09.2007 року, а 28.09.2007 року платник податків вдруге подав позовну заяву, при розгляді якої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постанова господарського суду оскаржена в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги було призначено на 16 червня 2009 року. Рішенням суду апеляційної інстанції від 21.10.2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін, в задоволені апеляційної скарги платника податків відмовлено.

При цьому, позивач заявив клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважною та поновити такий строк, оскільки повідомлення отримано 21.01.2009 року, отже 10 денний строк встановлений пунктом 5.2.2. пункту 5.2. статті 5 Закону №2181 пропущено з поважних причин. Однак, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду, який в розглянутому випадку триває один рік згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки десятиденний строк встановлений для подання скарги на рішення до податкового органу, а не встановлює строк для звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області щодо розподілу на погашення податкового боргу та пені сплаченої товариством з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» платіжним дорученням №15 від 20 січня 2009 року суми податку на прибуток в розмірі 10 грн., про що складено повідомлення №104820018070707 від 21 січня 2009 року.

Зобов'язати Південну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області облікувати в оперативному обліку платежів сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «НЛС-ПЕТРОЛЕУМ» платіжним дорученням №15 від 20 січня 2009 року суми податку на прибуток в розмірі 10 грн., як сплату податку на прибуток за 2008 рік, згідно визначеного призначення платежу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 17 березня 2010 року

З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 17 березня 2010 року Суддя І.О. Верба