Ухвала суду № 84529435, 26.09.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/749/17

Номер провадження 2/623/13/2019

У Х В А Л А

іменем України

26 вересня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Мальцевої Г.Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Енергомир» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Позивач ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог від 14.09.2017 року , просить суд:

1). Стягнути з Приватного підприємства « Енергомир» на його користь заборгованість із заробітної плати у сумі 6814,34 грн;

2). компенсацію втрати частини заробітку у сумі 905,11 грн;

3). Компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 711,32 грн.

4). Середню заробітну плату за час затримки розрахунку у сумі 94426,59 грн;

5). Моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

13 липня 2017 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області скасовано заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Енергомир» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди та справу призначено до розгляду.

13 лютого 2018 року у справі призначено судово – технічну експертизу документу – відомості на виплату грошей заробітної плати за червень 2016 року та розрахункові виплати за липень 2016 року ( т.2 а.с.36).

24 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить з метою забезпечення його позову накласти арешт на все майно та рахунки, що належать приватному підприємству «Енергомир» та на все майно та грошові кошти ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , оскільки протягом 2016-2019 років відповідачем по справі ПП «Енергомир» ( в особі директора ОСОБА_4 М.О.) та особисто ОСОБА_3 не було прийнято жодної спроби виконати взяті на себе зобов`язання та оплатити йому не виплачену заробітну плату, а тому у нього є всі підстави стверджувати , що протиправна діяльність ОСОБА_3 буде продовжена та буде прийнята спроба розпорядитися майном, рахунками та іншими матеріальними цінностями ПП « Енергомир» та особисто гр. ОСОБА_3 , а це може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні позивач заяву про забезпечення позову підтримав.

Представник відповідача, ОСОБА_5 , заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що позивач не вказує, яким чином не вжиття засобів забезпечення позову в подальшому утруднить виконання рішення суду чи зробить неможливим його виконання, оскільки підприємство є діючим та стадії ліквідації не перебуває, виконавчих проваджень відкритих відносно підприємства не має, також накладення арешту на майно та грошові кошти підприємства унеможливить його роботу, позивачем в клопотанні про накладення арешту не зазначено на які саме кошти та майно треба накласти арешт, а ОСОБА_3 не є стороною по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову має відповідати вимогам визначеним ст.ст.150-152 ЦПК України. В заяві про забезпечення позову має бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Всупереч вимогам п.4,7 ч.1 ст.151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову не зазначено на яке саме майно та рахунки відповідача слід накласти арешт, не додано доказів які б підтверджували обґрунтованість такого виду забезпечення позову.

Суд приходить до висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки крім іншого, в заяві відсутні докази наявності та належності будь-якого рухомого та нерухомого майна у власності відповідача.

Позивачем не наведено обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, роз`яснивши йому, що він не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Доказів того що майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві знаходяться у ОСОБА_3 позивачем суду не надано.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова