Ухвала суду № 84525924, 19.09.2019, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/592/19

Провадження №2/390/410/19

УХВАЛА

"19" вересня 2019 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М.,

за участю представника позивача - Тупала М.П.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2010» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-2010» до ОСОБА_1 про визнання угоди недійсною.

До початку підготовчого судового засідання від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд допустити до участі у справі ОСОБА_2 для представництва його інтересів за довіреністю. Клопотання обґрунтовано тим, що дана справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує граничного розміру, для визнання справи немалозначною. До клопотання долучив довіреність від 27.11.2018 року, посвідченої секретарем Бережинської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, згідно якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 представляти його інтереси під час розгляду справ, з наданням йому повноважень, перелік яких зазначений в довіреності.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «Нива-2010» – адвокат Тупало М.П. заперечував проти задоволення зазначеного клопотання, оскільки дана справа не визнана судом малозначною, і розглядається в порядку загального провадження. Крім того, у відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 зазначив клопотання про допит ОСОБА_3 в якості свідка, що є перешкодою його залучення як її представника.

Суд заслухавши думку представника позивача, дослідивши обґрунтування заяви, приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог, встановлених ч.1, ч.2 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Законом України № 1401-VIII від 02.06.2016 року «Про внесення змін до Конституції України» (щодо правосуддя)», Конституцію України доповнено ст.131-2, згідно якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно підпункту 11 п.16-1 розділу XV Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Частиною 6 ст.19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час відкриття провадження судом, на вимогу ст.187 ЦПК України, встановлено предмет та підстави позову. В ухвалі суду від 07.05.2019 року дану справу малозначною не визначено.

Приписами ст.19 та ст.274 ЦПК України справи, предметом спору яких, зокрема є земельні ділянки та права на них, імперативно не віднесені до категорії малозначних.

Згідно ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Конституція України закріпила, що таке основне національне багатство, як земля, перебуває під особливою охороною держави, є свідченням того, що серед інших речей матеріального світу, серед інших об`єктів правовідносин пріоритет належить саме землі, а правовий режим інших об`єктів, безпосередньо залежить від землі, пов`язаний із правовим режимом останньої.

Виходячи із пріоритету захисту яким наділені землі і земельні ділянки, як окремі об`єкти цивільних правовідносин, суд, дійшов до висновку, що даний спір не може бути віднесений до категорії малозначних та визначив, що розгляд даної справи слід здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Не допущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів задеклароване статтею 22 Конституції.

Частиною 5 ст.4 ЦПК України встановлено, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово зазначалось, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п.1 ст.6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (рішення у справах: «Лобо Мачадо проти Португалії» (LoboMachado v. Portugal) «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) 20.02.1996 року, «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero-stHuberv. Switzerland) від 19.02.1997 року.

Процесуальна поведінка сторін свідчить, що вони мають намір реалізувати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, їх поведінка не містить ознак зловживання своїми правами та спрямована на доведення суду обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Нива-2010» скористався професійною правничою допомогою і захист його прав та інтересів під час розгляду справи забезпечується адвокатом Тупало М.П.

В той же час, ОСОБА_1 захист своїх інтересів здійснює самостійно.

Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України відомості про наявність у ОСОБА_3 статусу адвоката відсутні. Даних, що свідчать про протилежне, відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.

За таких обставин, зважаючи на значимість даного спору для сторін, з урахуванням того, що дана справа не визнана судом малозначною і її розгляд здійснюється в порядку загального позовного провадження, тому представництво інтересів однієї сторони, а саме: позивача - фахівцем в галузі права – адвокатом, та представлення інтересів відповідача ОСОБА_1 у даній справі - особою, яка не є фахівцем у галузі права, перешкоджає здійсненню судового провадження з дотриманням принципів змагальності, пропорційності та диспозитивності, як основних засад цивільного судочинства.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви відповідача, в якій він просить допустити до участі у справі представника за довіреністю, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.8, 14, 131-2, п.п.11 п.16-1 розділу ХV Конституції України, ст.ст. 260, 274 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя