Рішення № 84522957, 23.09.2019, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/618/19

Провадження № 2/355/303/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Коваленка К.В.

з участю секретаря Старенької С.М.

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду с. Баришівка справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.04.2019 року звернувся до Баришівського районного суду з зазначеним позовом.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 02 серпня 2018 року в селі Русанів Броварського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль „Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник транспортного засобу ОСОБА_2 ), яким керував ОСОБА_3 ; та забезпечений транспортний засіб „Renault CLIO”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 14 вересня 2018 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 130497, відповідно до якого страхове відшкодування, що належить до виплати ОСОБА_2 , становить 5168,38 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № 16644 від 14 вересня 2018 року AT «ПРОСТО- страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт автомобіля „Mercedes-Benz Sprinter”, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в розмірі 5168,38 гривень.

Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 5168,38 гривень, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921,00 гривень, 3 000,00 гривень судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суд не сповістив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи суд вважає його мотивованим та таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 вересня 2017 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_4 уклали Поліс № АК/8318819 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу „Renault CLIO”, реєстраційний номер НОМЕР_2 (забезпечений транспортний засіб).

02 серпня 2018 року в селі Русанів Броварського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль „Mercedes-Benz Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник транспортного засобу ОСОБА_2 ), яким керував ОСОБА_3 ; та забезпечений транспортний засіб „Renault CLIO”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

08 серпня 2018 року до AT «ПРОСТО-страхування» звернувся ОСОБА_2 із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.

В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно матеріальних збитків власнику транспортного засобу „Mercedes-Benz Sprinterr”, .реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до Висновку/калькуляції № 130497 від 08 серпня 2018 року вартість матеріального збитку становить 5168,38 гривень.

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 14 вересня 2018 року співробітниками AT «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 130497, відповідно до якого страхове відшкодування, що належить до виплати ОСОБА_2 , становить 5168,38 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № 16644 від 14 вересня 2018 року AT «ПРОСТО- страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт автомобіля „Mercedes-Benz Sprinter”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 5168,38 гривень.

Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов`язані з цим страховим випадком складають 5168,38 гривень.

Згідно із ст. 38 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема підпункту 38.1.1. пункту 38.1: „Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо- транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33”.

Згідно з підпунктом 33.1.4. «невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально».

З повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , всупереч вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до AT «ПРОСТО- страхування» не звертався.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України: „Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку”.

За ст. 1191 ЦК України: „Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом”.

За таких обставин суд вважає, що вимога по відшкодування збитків понесених страховиком підлягає до задоволення.

Дослідивши вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді вважає, що вказана вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Надання адвокатом Синюком Станіславом Леонідовичем адвокатських послуг позивачу підтверджується Реєстром справ від 30 листопада 2018 року (Додаток № 1 до Договору), Актом виконаних робіт від 30 листопада 2018 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 30 листопада 2018 року (Додаток № 1.10 до Договору), який є невід`ємною частиною Договору № 1 від 16 квітня 2018 року, та платіжними дорученнями № 21750 та № 21751 від 04 грудня 2018 року.

Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів.

Таким чином у суду відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом ОСОБА_5 та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено: «розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою».

Частиною 4 вищевказаної статті передбачено, що: «Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи».

Проаналізувавши детальний опис робіт (наданих послуг) від 30 листопада 2018 року (Додаток № 1.10 до Договору) суд зазначає, що до виконаних робіт включені види які захисником по суті не проводились, а саме

визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з врахуванням висновків щодо застосуванню відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

збір необхідних доказів на підтвердженню позовних вимог;

аналіз судової практики

Як вбачається з наданих суду матеріалів, захисником по Договору надання правової допомоги №1від 16.04.2018 року одночасно готувалось 30 аналогічних справ, що викликає сумніви в тому що по кожній з цих справ проводився аналіз судової практики. Також викликає сумніви позиція про збір необхідних доказів, оскільки в матеріалах справи маються лише письмові докази (документація позивача) тому незрозуміло, збір яких доказів проводив захисник, якщо всі докази були надані йому позивачем.

Таким чином суд вважає, що сума витрат на правову допомогу не відповідає критеріям визначеним ч.4 ст.137 ЦПК України та підлягає до часткового задоволення.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та ціну позову, з огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору суд дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат у розмірі 1000 грн.( аналогічна позиція висловлена в Додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року Справа № 922/1163/18)

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач надав суду доказ сплати судового збору в сумі 1921 гривні 00 коп.( платіжне доручення №1480 від 24.01.2019( а.с.1) оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то понесені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 80,17 відсотків заявлених вимог 8089.38: (10089.38: 100)= 80,17% таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1921: 100 х 51,86 %=1054,06 грн.

Керуючись ст.ст. . 3, 12, 81,137,141, 263-265,ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного Акціонерного Товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 5168,38 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» судові витрати в сумі 1054,06 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 1000,00 гривень судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Всього стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 7222 гривні 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду К. В. Коваленко