Рішення № 84521410, 25.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2019 року № 640/18986/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2018 року №0094504204 та №0094494204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов неправомірного висновку про заниження валового доходу за 2015 рік та неправомірності включення до складу витрат придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та використані у виробництві у 2015 році, оскільки позивачем надано документальне підтвердження правомірності формування валового доходу та включення до складу витрат придбаних товарно-матеріальних цінностей за перевіряємий період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08 січня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, наслідком чого стало винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року зобов`язано позивача надати суду оригінали фіскальних чеків ТОВ "Ашан Україна", ТОВ "Новус України", ТОВ "Фора", ТОВ "Леруа Марлен України", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Юск Україна", ТОВ "ТБД Олді", на які посилається позивач в адміністративному позові.

23 квітня 2019 року позивачем надано оригінали вказаних фіскальних чеків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2018 року №0094594204 за порушення позивачем п.117.1, п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 49925,33 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 39940,26 грн. та за штрафними санкціями 9985,07 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2018 року №0094494204 за порушення позивачем п.16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції на підставі абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у зв`язку з чим згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» на 4265,95 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 3212,76 грн. та за штрафними санкціями 853,19 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта від 06 серпня 2018 року №3395/26-15-42-04/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року» (далі по тексту - акт перевірки). Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України та Порядок ведення книги доходів і витрат, затверджений наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481, неналежне ведення обліку в Книзі доходів та витрат, що призвело до перекручення даних декларацій за 2015-2017 роки;

- п.177.1, 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2015-2017 роки у сумі 39940,26 грн., у тому числі за 2015 рік - 5064,28 грн., за 2016 рік - 11940,47 грн., за 2017 рік - 22935,51 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір із сум чистого доходу за 2015-2017 роки в розмірі 3412,76 грн., в тому числі за 2015 рік - 506,43 грн., за 2016 рік - 995,04 грн., за 2017 рік - 1911,29 грн.;

- ч.2 ст.6 Закону №2664-VI, несвоєчасно подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік;

- п.1, 4 ч.2, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 Закону України №2664-VI, заниження єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 49363,82 грн., в тому числі за 2015 рік - 11715,37 грн., за 2016 рік -14593,91 грн., за 2017 рік - 23054,54 грн.;

- ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, несвоєчасно подано звіт про суми нарахованої заробітної плати за серпень 2015 року;

- п.8 ст.9 Закону №2664-VI, несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску, нарахованого відповідно до звіту №9239241559 від 14 листопада 2017 року;

- п.183.1, 183.10 ст.183, п.187.1 ст.187, п.198.5, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, перевіркою повноти нарахування податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті д бюджету, на загальну суму 69281 грн.;

- п.49.2-1 ст.49, ст.223 Податкового кодексу України, не подано декларацію з акцизного податку за квітень 2015 року та несвоєчасно подано за червень 2015 року до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Так, перевіркою встановлено розбіжність між даними платника податку та даними перевірки в частині визначення валового доходу за період 2015 - 2017 роки, яка виникла внаслідок неповного відображення коштів у готівковій формі з проведенням через РРО та невідображення у складі валового доходу акцизного податку. При співставленні даних платника податку згідно декларацій про майновий стан з даними перевірки (дохід сформовано по надходженню коштів у безготівковій формі, відповідно до банківських виписок та в готівковій формі з проведенням операцій через РРО, а також з урахуванням відомостей із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за формою 1-ДФ). Крім того, за результатами перевірки правильності відображення витрат позивачем встановлено завищення суми витрат за рахунок включення придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та використані у виробництві продукції в 2015 році на суму 43557,08 грн., які документально не підтверджені відповідними первинними документами (до перевірки надані фіскальні чеки від ТОВ «Метро Кеш енд Кері», ТОВ «Ашан Україна», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Форма», які не підтверджують факт оплати ТМЦ позивачем; завищення суми витрат за рахунок включення до складу інших витрат придбання товарів (будматеріали, текстильні, керамічні вироби, фурнітура, електротовари, техніка та ін.) від ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Юск Україна», ТОВ «ТБД Олді», ТОВ «Сав-Дістрібьюшн», ТОВ «Будматеріали», ТОВ «Дієса», МП «Електрон», ТОВ «Авер-Тех», ТОВ «ВС Кераміка», ТОВ «Електрен», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , які не пов`язані з отриманням доходу; завищення суми витрат за рахунок включення до складу інших витрат сплату за придбання ліцензій; завищення суми витрат за рахунок включення до складу інших витрат сплату за монтаж, пусконалагоджування охоронної системи сигналізації, що не передбачено в переліку витрат, пов`язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування; завищення витрат за рахунок включення до складу інших витрат за 2017 рік сплату за ремонт приміщення за місцем провадження господарської діяльності, яка документально не підтверджена відповідними первинними документами та фактично не оплачена. У зв`язку з викладеним, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан та доходи встановлено його заниження у 2015-2017 роках на загальну суму 227517,30 грн. крім того, за наслідками перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за періоди з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 227517,30 грн., що є порушенням п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України. В результаті порушення позивачем зазначених норм ПК України, встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується військовий збір.

05 вересня 2018 року позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу ДФС України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення. Відомості про результати розгляду скарги в матеріалах справи відсутні.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Згідно пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця {Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016};

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати {Пункт 177.4 статті 177 доповнено підпунктом 177.4.5 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016}.

Згідно підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

З наведених норм Податкового кодексу України слідує, що об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, обчисленими відповідно до норм розділу III цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами перевірки правильності відображення витрат позивачем встановлено завищення суми витрат за рахунок включення придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та використані у виробництві продукції, які документально не підтверджені відповідними первинними документами. При цьому, в акті перевірки зафіксовано, що до перевірки надані фіскальні чеки від ТОВ «Метро Кеш енд Кері», ТОВ «Ашан Україна», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Форма», які не підтверджують факт оплати ТМЦ позивачем; завищення суми витрат за рахунок включення до складу інших витрат придбання товарів (будматеріали, текстильні, керамічні вироби, фурнітура, електротовари, техніка та ін.) від ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Юск Україна», ТОВ «ТБД Олді», ТОВ «Сав-Дістрібьюшн», ТОВ «Будматеріали», ТОВ «Дієса», МП «Електрон», ТОВ «Авер-Тех», ТОВ «ВС Кераміка», ТОВ «Електрен», ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , які не пов`язані з отриманням доходу; завищення суми витрат за рахунок включення до складу інших витрат сплату за монтаж, пусконалагоджування охоронної системи сигналізації, що не передбачено в переліку витрат, пов`язаних з отриманням доходів від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування; завищення витрат за рахунок включення до складу інших витрат за 2017 рік сплату за ремонт приміщення за місцем провадження господарської діяльності, яка документально не підтверджена відповідними первинними документами та фактично не оплачена.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за епізодом порушення щодо неправомірного формування витрат висновки акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі, та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, що унеможливлює встановити які саме суми витрат, на підставі яких первинних документів позивач безпідставно включив до складу витрат за перевірений період.

Позивачем, в свою чергу, надано суду на підтвердження правомірності формування витрат копію Книги обліку доходів і витрат, копії звітів про використання коштів, товарних накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, договору підряду, акту приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та частково оригінали фіскальних чеків. Щодо решти фіскальних чеків, позивачем в адміністративному позові зазначено про неможливість їх надання у зв`язку з тим, що вони втратили свій колір.

В акті перевірки також не встановлено, а судом не виявлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідно до підпункту 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України в редакції Закону №1797-VIII від 21 грудня 2016 року не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Тобто, відповідно до положень підпункту 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України у позивача було відсутнє право на включення до доходу сум акцизного податку з реалізованих підакцизних товарів.

Проте, перевіркою не встановлено та не зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем зазначених положень, а лише процитовано положення підпункту 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України.

Щодо доводів відповідача про встановлення розбіжностей між даними платника податку та даними перевірки в частині визначення валового доходу за період 2015 - 2017 роки, яка виникла внаслідок неповного відображення коштів готівковій формі з проведенням через РРО та невідображення у складі валового доходу акцизного податку, суд зазначає, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначеного. Позивачем, в свою чергу, надано суду перелічені вище докази в спростування тверджень відповідача. Зокрема, з наявної в матеріалах справи копії скороченого періодичного звіту вбачається, що загальний оборот позивача склав 917126,08 грн., що спростовує доводи відповідача про те, що валовий дохід позивача мав скласти 927027,17 грн., як зазначено в акті перевірки.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 117.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, заниження податку на доходи фізичних осіб та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб нормативно та документально не підтверджуються, а податкове повідомленні-рішення від 21 серпня 2018 року №0094594204 є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 21 серпня 2018 року №0094494204.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій і другій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В адміністративному позові позивач просить вирішити питання стосовно розподілу судових витрат. При цьому, в описі робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2018 року наведено детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом позивача, згідно з яким адвокат виконав наступні роботи: ознайомлення з матеріалами, наданими ФОП ОСОБА_1 на 311 арк. - 10 годин; ознайомлення із останньою судовою практикою в аналогічних правовідносинах - 2 години; формування правової позиції - 3 години; копіювання документів, які додаються до позовної заяви та для відповідача - 8 годин; складання позовної заяви - 5 годин. Всього - 28 годин, що відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди від 07 листопада 2018 року №3 до договору про надання правничої допомоги від 04 вересня 2018 року складає 7 500,00 грн.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, позивач надав суду наступні копії документів: договір про надання правової (правничої) допомоги 04 вересня 2018 року, додаткова угода №3 від 07 листопада 2108 року до договору, платіжен доручення від 07 листопада 2018 року №1026 на суму 7 500, 00 грн, ордер.

Частинами п`ятою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідачем не заперечується розмір та співмірність витрат на правову допомогу, заявлену позивачем.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 серпня 2018 року №0094504204 та №0094494204.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири гривень 80 копійок) та судові витрати в розмірі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова