Рішення № 84521392, 09.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 вересня 2019 року справа №826/17296/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Левченко М.С. та представників:

позивача: Шевчука В.Г.;

відповідача: Дудник А.О.;

третьої особи: Шоломицького О. А .

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у Вінницькій області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС)доМіністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач)третя особаДержавне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" (далі по тексту - третя особа)прозвернення стягнення податкового боргу третьої особи у розмірі 1 907 188,54 грн. на кошти Міністерства юстиції УкраїниНа підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 вересня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки за третьою особою, засновником якої є Міністерство юстиції України, рахується податковий борг у розмірі 1 907 188,54 грн.; оскільки у третьої особи відсутні кошти, за рахунок яких можливо погасити податковий борг, позивач звернувся до Міністерства юстиції України у порядку пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України; у зв`язку тим, що відповідачем не задоволено вимоги ГУ ДФС, останнє звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17296/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки за результатами розгляду клопотання позивача Міністерство юстиції України не надавало відмови у задоволенні вимог контролюючого органу згідно положень статті 96 Податкового кодексу України; позивачем не надано доказів дотримання всіх процедур та правил, що передують зверненню до суду з даним позовом.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що неприйняття відповідачем жодного з рішень, визначених статтею 96 Податкового кодексу України по суті є відмовою у задоволенні клопотання; позивачем вжито всіх заходів щодо стягнення податкового боргу з третьої особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року залучено до участі у справі Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третьою особою надано письмове пояснення про незгоду із заявленими позовними вимогами у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано вимоги статті 96 Податкового кодексу України; станом на час розгляду даної справи третя особа самостійно здійснює оплату податкового боргу щомісячно, що не враховано позивачем під час подання позову до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року призначено судове засідання за участю представника позивача у режимі відеоконференції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 09 вересня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача та представник третьої особи проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДФС у Вінницькій області та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.

Так, відповідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пункт 87.5 статті 87 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження коштів в п`ятиденний термін з дня отримання відповідного документа.

За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стаття 96 Податкового кодексу України регулює погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Так, відповідно до пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Пункт 96.3 статті 96 Податкового кодексу України встановлює, що відповідь щодо прийняття одного із зазначеного у пункті 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

З наведених норм вбачається, що положення пунктів 96.2 та 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, якими встановлені особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, підлягають застосуванню лише після вчинення податковим органом заходів, передбачених статтею 95 цього Кодексу, а саме у разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

В свою чергу право на звернення до суду про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, яке має податковий борг, виникає у контролюючого органу лише у разі неотримання відповіді органу управління або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог.

Таким чином, ГУ ДФС має довести, що майно третьої особи не підлягає приватизації, та позивачем вжито вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу, а також дотримано всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Міністерства юстиції України про стягнення сум податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" та звернення із відповідним позовом.

Зокрема, для цілей стягнення податкового боргу третьої особи з відповідача позивач повинен довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства у розумінні положень пункту 87.5 статті 87 та пункту 95.22 статті 95 Податкового кодексу України додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості), або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

Досліджуючи наявність правових підстав для стягнення податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" за рахунок відповідача, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина перша статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд встановив, що згідно з довідкою про суми боргу від 05 жовтня 2018 року загальна сума податкового боргу третьої особи складає 1 907 188,54 грн., який складається з податку на додану вартість у розмірі 1 515 683,10 грн., земельного податку з юридичних осіб у розмірі 380 411,33 грн., транспортний податок у розмірі 11 094,11 грн.

Як зазначено у позовній заяві, спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку із несплатою третьою особою податку на додану вартість у розмірі 1 515 683,10 грн., земельного податку з юридичних осіб у розмірі 380 411,33 грн., транспортного податку у розмірі 11 094,11 грн. та у зв`язку із нарахуванням пені за несвоєчасну сплату суми податкового зобов`язання.

При цьому факт наявності у третьої особи податкового боргу визнається сторонами і не третьою особою не заперечуються. Проте, третьою особою зазначено про часткову сплату податкового боргу в межах заявлених позовних вимог згідно з ухвалами про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкового боргу.

Наявні у справі докази підтверджують, що позивачем з метою забезпечення погашення податкового боргу направлялись третій особі лист про надання інформації щодо наявності у ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав, на який надано відповідь щодо сприяння у вирішенні питання про списання заборгованості або реструктуризації податкового боргу. Крім того, повідомленням від 17 квітня 2018 року №3988/10/02-32-50-03 право вимоги за дебіторською заборгованістю третьої особи, строк погашення якої настав, переведено на контролюючий орган.

Позивачем направлено інкасові доручення до банківських установ про стягнення з третьої особи суми заборгованості за судовими рішеннями, однак, вони повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника та відсутністю підпису відповідального виконавця.

Як зазначає позивач, стягнення податкового боргу з третьої особи здійснювалось у судовому порядку, наявність податкового боргу підтверджується судовими рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі №2а-3924/10/0270 про стягнення податкового боргу у сумі 779 128,30 грн., від 27 грудня 2011 року у справі №2а/0270/3739/11 про стягнення 604 071,73 грн., від 06 серпня 2012 року у справі №2а/0270/3306/12 про стягнення 170 546,43 грн., від 29 вересня 2016 року у справі №802/1192/16-а про стягнення 297 461,00 грн., від 23 лютого 2017 року у справі №802/2112/16-а про стягнення 449 032,53 грн.

ГУ ДФС зверталась до Міністерства юстиції України з поданням від 25 травня 2018 року №5864/9/02-32-17-01 з урахуванням пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України із пропозицією прийняти одне із рішень в порядку статті 96 Податкового кодексу України.

Листом від 23 червня 2018 року №251/30/11031-26-18/22.3, який містить відмітку про отримання позивачем 02 липня 2018 року, відповідач розглянув листи позивача щодо наявності податкового боргу у ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" та зазначив про наявність податкового боргу з проханням розглянути питання про розстрочення (відстрочення) (з можливістю сплачувати заборгованість минулих періодів без нарахування пені та штрафних санкцій) або списання податкового боргу згідно з чинним законодавством як шлях скорочення заборгованості державних підприємств Державної кримінально-виконавчої служби України.

Разом із тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до виконавчої служби з метою примусового виконання рішень у справах про стягнення заборгованості з третьої особи; відсутні докази звернення до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника; не надано доказів прийняття рішення про опис майна у податкову заставу та складення акта опису майна.

Крім того, у справі не міститься доказів відсутності у третьої особи майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Позивач також не надав доказів вжиття заходів щодо виявлення додаткових джерел погашення податкового боргу третьої особи, а саме - вжиття заходів щодо стягнення сум дебіторської заборгованості з дебіторів боржника та недостатності стягнутих коштів для цілей погашення податкового боргу підприємства.

Наведене у свою чергу свідчить про недоведеність вжиття позивачем всіх вичерпних заходів з погашення податкового боргу третьої особи за рахунок його коштів та майна, у тому числі за рахунок додаткових джерел, що є передумовою стягнення з Міністерства юстиції України податкового боргу підприємства.

Крім того, матеріали справи не містять доказів неотримання відповіді Міністерства юстиції України у визначений строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог ГУ ДФС у порядку статті 96 Податкового кодексу України, що є передумовою звернення до суду з позовними вимогами про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не здійснювались всі передбачені вимогами Податкового кодексу України заходи з погашення податкового боргу третьої особи в розмірі 1 907 188,54 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ГУ ДФС про стягнення за рахунок коштів Міністерства юстиції України податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" в розмірі 1 907 188,54 грн. нормативно та документально не підтверджується.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ДФС задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДФС у Вінницькій області відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головне управління ДФС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код 39402165);

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);

Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№86)" (21050, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26; ідентифікаційний код 08679617).

Дата складення повного рішення суду - 20 вересня 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко