
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
______________
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
26 вересня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1958/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про зобов`язання внести зміни до актового запису,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Теребовлянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі-відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису № 17 від 14.04.1960 р., складений виконавчим комітетом Золотниківської сільської ради Теребовлянського району, Тернопільської області на ОСОБА_2 , а саме: у графі "мати дитини" виправити ім`я та по батькові з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документи встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З наведеної норми процесуального законодавства убачається, що формою звернення до адміністративного суду є позовна заява, форма і зміст якого закріплені нормами Кодексу адміністративного судочинства.
У порушення вказаної норми позивачем подана заява про зобов`язання вчинити дії.
Крім того, вимоги до позовної заяви встановлені статтями 160, 161 КАС України, відповідно до яких у позовній заяві зазначається, зокрема: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У заяві не зазначені реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності або номер і серія паспорта) позивача, ідентифікаційний код відповідача, відомі засоби зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, позивачем не надано власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Вказана норма кореспондується з положенням п.8 ч.5 ст. 160 КАС України, відповідно до якої в позовній заяві має міститись зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В порушення вказаних норм у позові не зазначена інформація щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Також копії письмових доказів, доданих до позовної заяви не засвідчені в установленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” (тут і надалі – в редакції, чинній на час подачі позовної заяви).
Згідно ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України “Про державний бюджет на 2019 рік” прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач має додати до позову документ про сплату судового збору в сумі 768,40 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вказаних вище норм, заявником не додано до позовної заяви жодного документу про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Також слід звернути увагу на наступне.
Заявник просить зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису № 17 від 14.04.1960 р., при цьому зі змісту заяви та доданих документів убачається, що у серпні 2018р. ОСОБА_1 зверталась до Суворовського районного у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стан. Відповідно до висновку від 16.08.2018р. Суворовський районний у місті Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області відмовив заявниці у внесенні змін на підставі того, що державним архівом Тернопільської області повідомлено, що актового запису про народження на ОСОБА_5 не виявлено.
Відповідно ч.1, п.4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
За змістом ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Також ч.2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов`язкових умов - безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб`єктом, а саме суб`єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб`єкта.
З цього приводу суд зазначає те, що захист прав позивача, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.
За відсутності протиправних рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною 1 статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.11.2018р. у справі №806/3099/17.
Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить зобов`язати Теребовлянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області вчинити певні дії, при цьому в відсутні виклад обставин та обґрунтування протиправності рішень дій чи бездіяльності вказаного суб`єкта владних повноважень, як і відсутні докази на підтвердження таких фактів.
Крім того, слід звернути увагу на строки звернення до суду.
За статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наданих до суду документів убачається, що обставини, які стали підставою для звернення до суду, були відомі заявниці у серпні 2018р. Разом з тим ОСОБА_1 звертається до суду за захистом своїх прав у вересні 2019р., тобто через сім місяців після спливу встановленого шестимісячного строку звернення до суду. При цьому заявниця не надала до суду заяву про поновлення строку, не навела жодних причин пропуску строку та не надала жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Положеннями ст.160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду оформлену належним чином позовну заяву, сформулювавши позовні вимоги відповідно до способів захисту права, які передбачені ст.ст.5, 245 КАС України, зазначивши: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини та обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; реєстраційний номер облікової картки платника податків (за його наявності або номер і серія паспорта) позивача, ідентифікаційний код відповідача, відомі засоби зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; також до позовної заяви мають бути подані засвідчені належним чином копії усіх наявних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги або зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та відповідне клопотання про їх витребування. Крім того, до позовної заяви повинні бути додані документ про сплату судового збору у сумі 768,40 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону та обґрунтована заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1958/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Суддя Пекний А.С.
Судове рішення № 84521308, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 26.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 540/1958/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: