Рішення № 84520999, 26.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/2012/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпровизнання неправомірними дій, визнання протиправною та скасування вимоги, стягнення сплаченого єдиного внеску, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17, а також стягнення з відповідача 18276,72 грн сплаченого єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що вона здійснювала підприємницьку діяльність й була знята з податкового обліку у 2005 році. Однак ГУ ДФС у Чернігівській області 08.11.2018 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за період, коли позивач підприємницьку діяльність вже не здійснювала й не була знову зареєстрована як фізична особа-підприємець. Повторна реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця відбулася вже 28.12.2018. Враховуючи вказане, ОСОБА_1 вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною.

ГУ ДФС у Чернігівській області у встановлений судом строк направило на адресу суду відзив на позов, в якому зазначило, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач з 2000 року є фізичною особою - підприємцем і на момент винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) - 08.11.2018 перебувала на податковому обліку як фізична особа-підприємець. Проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відбулося 28.12.2018.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 була взята на облік як фізична особа-підприємець 29.12.2000.

ГУ ДФС у Чернігівській області 08.11.2018 сформовано вимогу № Ф-12771-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн (а. с. 12).

Позивач звернулася до Державної фіскальної служби України із заявою від 20.12.2018 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17 (а. с. 13).

28.12.2018 відбулося проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням (а. с. 22).

Листом Державної фіскальної служби України від 21.01.2019 заяву ОСОБА_1 від 20.12.2018 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17 залишено без задоволення (а. с. 14-16).

Позивачем 01.02.2019 проведено оплату згідно з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та, окрім зазначеного, сплачено єдиний соціальний внесок за четвертий квартал 2018 року - всього на суму 18276,72 грн.

ОСОБА_1 03.04.2019 звернулася до ГУ ДФС у Чернігівській області із заявою про повернення вищезазначених коштів у сумі 18276,72 грн у зв`язку з їх безпідставним нарахуванням (а. с.23-25).

Листом ГУ ДФС у Чернігівській області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 03.04.2019 відмовлено (а. с. 26).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17 протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 Закону № 2464-VІ, зокрема, абзацом 3 ч. 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ).

У свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 755-IV для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців - здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Як встановлено судом, проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням відбулося лише 28.12.2018, тобто вже після формування ГУ ДФС у Чернігівській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17. Отже, позивач на момент формування вищевказаної вимоги не перебувала в процесі припинення підприємницької діяльності й була зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

ОСОБА_1 зазначає, що вона здійснювала підприємницьку діяльність й була знята з податкового обліку у 2005 році, посилаючи при цьому на лист ГУ ДФС у Чернігівській області від 01.03.2019. Однак у вказаному листі також зазначено, що станом на 01.03.2019 не була завершена процедура зняття з обліку ОСОБА_1 в Чернігівській ДПІ Чернігівського управління ГУ ДФС у Чернігівській області як фізичної особи, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності (а. с. 18). Крім того, вказане вище підтверджується заявою позивача від 20.12.2018 щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17 (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із ч. 4 ст. 8 Закону № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за № 449 (надалі також - Інструкція № 449), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953.

Відповідно до п. 1 - 3 Розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Як встановлено судом та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17, вона винесена ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

За наведених обставин, враховуючи несплату позивачем єдиного внеску, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 № Ф-12771-17 прийнята ГУ ДФС у Чернігівській області правомірно, отже відсутні правові підстави для її скасування.

Посилання позивача на те, що вона з 2005 року не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала прибуток є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суд також звертає увагу позивача, що відповідно до вимог п. 13 розділу VІІ Інструкції № 449 cтрок давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної вимоги діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.

Дата складення повного рішення суду - 26.09.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб