Ухвала суду № 84520993, 26.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3990/19

УХВАЛА

26 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" про відвід судді Іванова Е.А. у справі №420/3990/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" (68031, м. Одеса, вул. Новомосковська, буд.1/3) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 року за №0030511401, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. перебуває справа № 420/3990/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.07.2019 року зупинено провадження по справі №420/3990/19; передано справу у відділ з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України.

Ухвалою від 10.09.2019р. у задоволенні заяви представника позивача від 02.09.2019р. (вх. № 31270/19) від 02.09.19р.) про відвід судді Іванова Е.А. по справі № 420/3990/19 відмовлено (суддя Тарасишина О.М.).

24 вересня 2019 року до суду позивачем надано заяву про відвід судді Іванова Е.А. від розгляду справи № 420/3990/19 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019 р., розгляд заяви про відвід розподілено судді Самойлюк Г.П.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

На підставі ч. 8 ст. 40 КАС України заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" про відвід судді розглянуто в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом, в обґрунтування заяви про відвід зазначено, що 23.09.2019 року в засіданні представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, в тому числі податкової інформації щодо контрагентів відповідача, проти чого заперечував представник позивача. Головуючий по справі суддя Іванов Е.А. відмовив у задоволенні клопотання відповідача щодо долучення до матеріалів справи даних документів, повернувши вказані докази представнику відповідача. Однак, одразу після повернення зазначених документів, суддя Іванов Е.А. витребував їх у відповідача з власної ініціативи та долучив до матеріалів справи. При цьому представник позивача заперечував проти приєднання вказаних документів, оскільки вони були засвідчені датою 06.09.2019 року, тобто раніше ніж їх було витребувано судом. При цьому, суд відхилив вказаний довід, що на переконання позивача, є підставою вважати вказану ухвалу завідомо неправосудною. 23.09.2019р. в засіданні судом оголошена технічна перерва з тих підстав, що представник відповідача начебто подав 20.09.2019 року до канцелярії суду клопотання ГУ ДФС в Одеській області, проте вказане клопотання до судді не надійшло, а секретар повідомив що у канцелярії суду його також не має. При цьому представник відповідача не надав жодного доказу на підтвердження вказаної обставини, навіть копії вказаного клопотання, однак головуючий суддя Іванов Е.А., не маючи жодного підтвердження щодо факту подання відповідачем 20.09.2019 року вказаного клопотання та доданих до нього доказів, безпідставно та необґрунтовано оголосив технічну перерву, не отримавши жодних довідок(актів) працівників апарату суду щодо факту подання (неподання) або фактичної наявності (відсутності) клопотання відповідача. Вказані дії на думку представника відповідача свідчать про затягування суддею строків розгляду справи, порушення принципу рівності та змагальності сторін внаслідок систематичного надання головуючим по справі переваги виключно стороні відповідача та позбавлення сторони позивача можливості зібрати доказову базу в обґрунтування протиправності оскаржуваного повідомлення-рішення.

Ознайомившись з заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" про відвід судді, вивчивши матеріали справи в частині, що стосуються зазначеної заяви, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

Стаття 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 КАС України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Позивач посилається на небезсторонність судді, не зазначаючи в якості підстав відводу жодної з підстав, визначених статтею 36 КАС України.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄСПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄСПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено обставини, які б дійсно викликали сумніви у неупередженості судді при розгляді цієї адміністративної справи.

При цьому, доводи заявника стосуються його незгоди з процесуальними рішеннями головуючого судді Іванова Е.А. по справі № 420/3990/19, в тому числі щодо оголошення перерви в підготовчому засіданні, в зв`язку з наданням відповідачем додаткових пояснень та доказів по справі, відповідно до ч. 4 ст. 9, ст. 80, ч. 5 ст. 159 КАС України.

Згідно ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, щодо витребування додаткових доказів для з`ясування всіх обставин справи не може бути підставою для відводу.

Щодо дати засвідчення копій документів приєднаних до матеріалів справи ухвалою суду від 23.09.2019р., то на вказаних копіях документів стоїть підпис представника відповідача Юренко А. В . , яка подала їх суду, та дата « 06.09.2019 року». На дату засвідчення цієї копії, як вбачається з копії довіреності, яка знаходиться в матеріалах справи, у даної особи вже були повноваження на відповідну дію.

Щодо оголошення технічної перерви у засіданні 23.09.2019 року, суд зазначає, що згідно п.п.2.1.2 Наказу Державної судової адміністрації України №174 від 17.12.2013р. "Про затвердження Інструкції з діловодства в адміністративних судах України" уся кореспонденція, що надходить до суду, приймається та реєструється службою діловодства (канцелярією).

Відповідно до п.п.2.1.15 та п.п. 2.1.21. реєстрація документів здійснюється в автоматизованій системі документообігу суду.

Документи і матеріали, що підлягають розгляду відповідно до процесуального законодавства та стосуються конкретних адміністративних справ, що перебувають у провадженні суду, не пізніше наступного робочого дня передаються під підпис у реєстрі вхідних документів суддям, у провадженні яких перебувають відповідні адміністративні справи, для розгляду та вирішення питання про приєднання їх до матеріалів справ.

Документи, що надійшли напередодні розгляду справи або в день розгляду справи, негайно передаються суддям, в провадженні яких знаходяться вказані справи.

20.09.2019 року до канцелярії суду представником відповідача подано письмове клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів, якому присвоєний вхідний номер 34198/19, що відображено в автоматизованій системі "ДСС", проте фактично вказане письмове клопотання та додаток до нього судді передані не були, та у представника відповідача в підготовчому засіданні 23.09.2019р. його копії з відміткою суду про прийняття та додатків до нього теж були відсутні, що унеможливлювало розгляд даного клопотання. Тому, з метою дотримання процесуального права сторони на розгляд судом його письмового клопотання та отримання суддею документу, який як встановлено пізніше, був помилково повернутий працівником відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи після реєстрації представнику відповідача, який його подав, суддею оголошена технічна перерва до 25.09.2019 року.

Крім того в матеріалах справи міститься доповідна записка провідного спеціаліста відділу надання судово - адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 щодо того, що клопотання з документами, на виконання ухвали суду, було помилково передане представникові Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Поліщуку, у зв`язку з чим воно не було вчасно передане головуючому судді Іванову Е.А. Вказане клопотання було повернуто до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду представником Головного управління ДФС в Одеській області 23.09.2019 року о 13.00 та фактично отримано суддею Івановим Е.А. 24.09.2019 року о 09.00.

Таким чином, наведені позивачем в заяві обставини жодним чином не вказують на упередженість судді у даній справі. Більш того, здійснення, відповідно до закону, процесуальної діяльності суддею в ході розгляду будь-якої справи, не може бути підставою для відводу цього судді з передбачених ст.36 КАС України мотивів, оскільки не свідчить про наявність ознак необ`єктивності чи упередженості.

При цьому, суд акцентує увагу, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" про відвід судді Іванова Е.А. у справі №420/3990/19, в зв`язку з чим зазначена заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 90, 248 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" про відвід судді Іванова Е.А. у справі №420/3990/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМО" (68031, м. Одеса, вул. Новомосковська, буд.1/3) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 року за №0030511401, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.П. Самойлюк