Рішення № 84520639, 25.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р. справа № 520/6712/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача – не прибув, представника відповідачів - Ткаченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 1) Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром,6 під., 7 пов., кім.42, м. Харків, 61022), 2) Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 074734 від 19.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказала, що нею не отримувалось будь-яких відомостей про наявність актів, протоколів чи будь-якої іншої фіксації порушень 23.01.2019р. в Харківській області, 516 км а/д «Київ-Харків-Довжанський». Позивач вказала, що оскільки ФОП ОСОБА_2 не отримувалось повідомлень про день, час та місце розгляду справи про порушення позивачем ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з огляду на що позивач не мала змоги ознайомитись із матеріалами справи, надати пояснення та здійснити правовий захист при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позивач вважає, що постанова в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Харківській області № 074734 від 19.02.2019 року є протиправною, з огляду на недотримання суб`єктом владних повноважень вищезазначеної процедури розгляду справи про порушення процедури розгляду справи про виявлені правопорушення.

Від представника відповідачка 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 вказав, що в результаті рейдової перевірки транспортного засобу перевізника ФОП ОСОБА_2 виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині ненадання водієм індивідуальної контрольної книги водія, про що складено відповідний акт № 134029 від 23.01.2019 року. Представник відповідача 1 зазначив, що повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт скеровано на адресу ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку на адресу суб`єкта господарювання, однак на адресу відповідача 1 повернувся конверт з поштовою відміткою «не проживає». Таким чином, відповідач 1 вказав, що розгляд справи про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог законодавства про автомобільний транспорт відбулось в межах, у відповідності та в межах чинного законодавства, а відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 25.09.2019 року підтримав правову позицію відповідача 1.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 25.09.2019 року не прибув.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 21.01.2019 року по 27.01.2019 року, на підставі чого сформовано направлення на перевірку від 21.01.2019 року № 029417 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників, громадян, водіїв щодо дотримання вимог Закону України «про автомобільний транспорт» та інших нормативно – правових актів у сфері автомобільного транспорту (Харківська область 471-516 км а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» вул. Полтавський Шлях 127-157 (а.с. 25).

23.01.2019 року за місцем перевірки: Харківська область а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» 516 км проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , водій вказаного транспортного засобу – ОСОБА_3 , за результатом чого сформовано акт № 134029 від 23.01.2019 року (а.с. 26).

В результаті перевірки, суб`єктом перевірки виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: надання послуг з перевезення небезпечних вантажів згідно ТТН транспортним засобом, який не обладнаний тахографом без оформлених документів, перелік яких визнаний ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме індивідуальної контрольної книжки водія, передбаченої п. 6.3 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010.

Особу водія встановлено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 07.08.1981 року.

Акт перевірки акт № 134029 від 23.01.2019 року підписано водієм з поясненнями: індивідуальну контрольну книжку водія забув на базі.

19.02.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області за допущене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", прийнято постанову №036562, якою до ОСОБА_2 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. (а.с. 32).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з ст.5, 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок № 1567), згідно п.2 п.3, 4 якого передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління; державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

За приписами п.15 вказаного вище Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення і які автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред`являти особам, що уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, документами для юридичної особи, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Відповідно до пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 07.06.2010 №340 встановлено автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3. вищезгаданого положення встановлено, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом веде індивідуальну контрольну книжку.

Отже, норма пункту 6.3 Порядку №340 не поширюється виключно на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, оскільки названа норма не містить такої вказівки, тому відповідно поширюється на усі транспортні засоби, в тому числі ті, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 тонн та які використовуються в комерційних цілях за участі найманої особи-водія.

Таким чином, розділ VI Порядку № 340 містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Відтак, обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, в разі ж його відсутності, Положення визначає інший спосіб обліку робочого часу (зокрема – індивідуальну контрольну книжку) , а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізувавши норму пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Мінтрансзв`язку України від 07.06.2010 №340 відповідно до якої вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, суд вважає, що ця норма є імперативною та не передбачає виключень. Транспортні засоби вказані у пункті 6.1 Порядку № 340 повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому, на вантажні автомобілі повною масою 3,5 тонни і менше ця норма не поширюється, обладнання їх тахографом не обов`язкове. Проте, відповідно пункту 6.3 вказаного порядку водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Як вбачається з матеріалів справи та підтвердженється актом перевірки № 134029 від 23.01.2019 року під час рейдової перевірки транспортного засобу МАЗ НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 ), власником якого є ФОП ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 не надав державним інспекторам індивідуальну контрольну книжку водія, яка відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

При цьому, доказів того, що вказана книжка надавалась до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області під час розгляду справи чи до суду під час розгляду адміністративної справи, матеріали справи не також не містять.

Крім того позивачем у своїй позовній заяві не оспорюється факт відсутності такої книжки, а в акті проведення перевірки № 134029 від 23.01.2019 року водієм ОСОБА_3 зазначено, що він забув індивідуальну контрольну книжку на базі.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку № 1567).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно встановив вид порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, яке допустив водій при здійсненні перевезення вантажу.

При цьому, суд не приймає до уваги обставини того, що індивідуальна книжка водія була наявна, проте водій її залишив на базі, оскільки діючим законодавством чітко передбачено, що такі документи водій повинен мати при собі і надати їх при здійсненні перевірки особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Стосовно позиції позивача про те, що його не було запрошено та взагалі не було повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд зазначає наступне.

Згідно із абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до частин четвертої - пятої статті 60 Закону № 2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку № 1567).

Згідно із пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що субєкт господарювання повідомляється про розгляд справи про порушення законодавств про автомобільний транспорт або особисто від розписку або рекомендованим листом із повідомленням, який скеровується за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання).

При цьому, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання на розгляд справи про порушення законодавств про автомобільний транспорт законодавцем передбачена можливість розгляду такої справи за відсутності такого субєкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до вимог вищезазначених норм права, 29.01.2019 року на адресу ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) сформовано повідомлення № 292/37-19 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який мав відбутися 19 лютого 2019 року з 9.00 год. до 13.00 год (а.с. 29).

Вказане повідомлення було відправлено на адресу ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 30.01.2019 року, що підтверджується списком сгрупованих поштових відправлень, фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта», корінцем з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30-31).

Однак, вказане поштове відправлення повернулось на адресу відправника 01.02.2019 року з поштовою відміткою «не проживає» (а.с. 31).

При цьому, постанова про застосування адміністративно – господарського штрафу № 074734 від 19.02.2019 року також скеровувалась на адресу ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) 22.02.2019 року, що підтверджується списком сгрупованих поштових відправлень, фіскальними чеками ПАТ «Укрпошта», корінцем з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.34-35).

Однак, вказане поштове відправлення повернулось на адресу відправника 23.02.2019 року з поштовою відміткою «не проживає» (а.с. 35).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 дотримано процедуру повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт для надання пояснень по суті складеного акта № 134029 від 23.01.2019 року, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, що узгоджується з вимогами п.26 Порядку № 1567.

Згідно з частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг зперевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, розмір адміністративно господарського штрафу, застосованого до позивача, відповідає частині першій абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, суд не приймає до уваги позицію позивача стосовно того, що в оскаржуваній постанові № 074734 від 19.02.2019 року відповідачем 1 протиправно не вказано суть конкретного порушення, яке інкримінується позивачу, оскільки описова часть такого порушення фіксується інспекторами саме в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що і було зазначено в акті перевірки № 134029 від 23.01.2019 року.

Натомість в постанові про застосування адміністративно – господарського штрафу фіксується результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням норми чинного законодавства, яка була допущена суб`єктом господарювання – у даному випадку ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що і було належним чином та у відповідності до вимог діючого законодавства зазначено у постанові Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 19.02.2019 року № 074734.

Відтак, відповідачем 1 дотримано принцип юридичної визначеності, та зазначено конкретний нормативно-правовий акт, який порушено позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 074734 від 19.02.2019 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до 1) Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, 2) Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.