Рішення № 84520528, 10.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2019 року о/об 16 год. 42 хв.Справа № 280/3075/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Приватного малого виробничо-комерційного підприємства “АССОЛЬ” (71603, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, бул. Центральний, будинок 43, ЄДРПОУ 20470908)

до Запорізької митниці ДФС (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. С.Синенка 12, код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийнятті митної декларації,

за участі представників:

від позивача - Котелевський К.В.

(діє на підставі ордеру серія ЗП №112208)

від відповідача - Майстренко В.В.

(діє на підставі довіреності № 61/92/08-70-10 від 23.01.2019 року)

від відповідача - Яковлєва С.І.

(діє на підставі довіреності № 427/92/08-70-10 від 27.03.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного малого виробничо-комерційного підприємства “АССОЛЬ” (надалі – позивач) до Запорізької митниці ДФС (відповідач), а якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів за № UA112000/2019/000032/2 від 11 червня 2019 року ;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за№ UA112100/2019/00017 від 11 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 12 липня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 16 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а перше судове засідання призначено на 31 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року розгляд справи відкладено до 28 серпня 2019 року.

28 серпня 2019 року в судовому засіданні протокольною ухвалою суду у розгляді справи оголошено перерву до 10 вересня 2019 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 10 вересня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом відповідачем взято визнану митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями від 12 березня 2019 №100010/2019/322861, від 05 березня 2019 року №807190/2019/007811, від 20 травня 2019 року № 110190/2019/0504708, від 15 березня 2019 року №112090/2019/000759 - для товару №2; від 05 березня 2019 року №807190/2019/007811, від 15 березня 2019 року №112090/2019/000759, від 05 квітня 2019 року №112080/2019/011020, від 04 червня 2019 року №112090/2019/001679 - для товару №; від 05 лютого 2019 року № 504170/2019/001808, від 15 березня 2019 року № №112090/2019/000759, від 04 червня 2019 року №112090/2019/001679 - для товару № 4; від 05 лютого 2019 року № 504170/2019/001808, від 19 березня 2019 року №100010/2019/323756, від 25 квітня 2019 року №112090/2019/001262 - для товару № 11. Вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару. Також зазначає про те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Таким чином вказує на необґрунтованість та безпідставність оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Запорізької митниці ДФС в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№31509 від 30 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Вказує, що у митниці була наявна інформація щодо вищого рівня митної вартості товару, митне оформлення якого вже здійснено, про що у електронному повідомленні митницею було повідомлено декларанта, у митниці були наявні обґрунтовані сумніви, що заявлена декларантом митна вартість товару не ґрунтується на «дійсній вартості». Законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару. Вказує, що митницею використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку: для товару для товару № 2 - 5,01 дол. США/кг (МД від 12 березня 2019 року № UA100010/2019/322861, від 05 березня 2019 року № UA 807190/2019/007811, від 20 травня 2019 ркоу № UA 110190/2019/504708, від 15 березня 2019 року № UA І 12090/2019/000759), для товару № 3 - 6,16 дол. США/кг (МД від 05 березня 2019 року № UA 807190/2019/007811, від 15 березня 2019 року № UA 112090/2019/000759, від 05 квітня 2019 року № UA 112080/2019/011020, від 04.06.2019 № UA 112090/2019/001679) для товару № 4 - 5,02 дол. США/кг (МД від 05 лютого 2019 року № UA 504170/2019/001808, від 15 березня 2019 року № UA 112090/2019/000759, від 04 червня 2019 року № UA 112090/2019/001679) та № 11 - 6,16 дол. США/кг (МД від 05.02.2019 № UA 504170/2019/001808, від 19 березня 2019 року № UA100010/2019/323756, від 25 квітня 2019 року № UA 112090/2019/001262). Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів за № UA112000/2019/000032/2 від 11 червня 2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2019/00017 від 11 червня 2019 року є правомірними та такими , що прийняті на підставі та у межах законодавства.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

10 грудня 2018 року позивач (покупець) та «НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERI CO., LTD» (Китайська Народна Республіка) (продавець) уклали контракт № SOASS-191210, за умовами якого продавець здійснює поставку товару згідно специфікацій, а покупець приймає та оплачує цей товар.

Перелік товару, що поставляється за своїм характером є запчастинами на тракторну техніку що використовується дорожньо-будівельній промисловості і вказаний у специфікації № 1 до контракту.

Сумарна вартість товару, який поставляється - 43717,59 доларів США.

Умови поставки FOB -TIANJIN, Китай (Інкотермс 2010).

До вказаного контракту сторони уклали додаткову угоду № 1 від 12 грудня 2018 р., та додаткову угоду № 2 від 14 грудня 2018 року, де специфікацію виклали в новій редакції.

Платіжними дорученнями № 24 від 27 грудня 2018 року позивач виконав свої зобов`язання покупця за контрактом, сплативши продавцю 43717,59 доларів США.

07 червня 2019 року позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно статті 257 Митного кодексу України (далі - МК України) митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA112100/2019/000569 (довідковий номер 377) на запасні частини до гусеничного трактора Т 170, а саме на товар: «1. Втулка ...; 2. Барабан зубчатий ...; 3. ОСОБА_1 зовнішній...; 4. Стрічка гальма...; 5. Шестірня бендикса ...; 6. Муфта бендикса...; 7. Хрестовина вентилятора ...; 8. Паливопроводи ...; 9. Мультициклон ...; 10. Болт з гайкою башмачний ...; 11. Частини та приладдя системи трансмісії тракторів загального призначення. ... Шестірня подвійна. ... Шестірня ведуча. ... Шестірня. ... Шестірня вінцова. ... Вінець. ...».

Виробник - НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERY CO. LTD, Китай. Країна походження товару - КНР. Імпорт товару здійснено згідно з зовнішньоекономічним контрактом з підприємством - виробником на умовах поставки FOB, Tianjin.

Позивачем митну вартість товарів заявлено за основним методом визначення митної вартості. Зокрема, митна вартість товарів: № 2 - 2,81 дол. США/кг, № 3 - 2,24 дол. США/кг, № 4 - 1,59 дол. США/кг, № 11 - 3,78 дол. США/кг.

До митного оформлення позивачем засобами електронного зв`язку надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA112100/2019/000569 від 07 червня 2019 року, а саме:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) № 1 від 10 січня 2019 року;

- Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 10 січня 2019 року;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SOASS19-1 від 10 січня 2019 року;

- Коносамент (Bill of lading) № S0119010923 від 22 січня 2019 року;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 0046741 від 12 березня 2019 року;

- Заявка на транспортування №42 від 03 січня 2019 року;

- Платіжне доручення в іноземній валюті № 24 від 27 грудня 2019 року;

- Рахунок на оплату витрат на транспортування № РФ- 6349 від 06 березня 2019 року;

- Платіжне доручення про оплату транспортування № 1484 від 13 березня 2019 року;

- Довідка про транспортні витрати № 882631/19 від 06 березня 2019 року;

- Доповнення до контракту № 1 від 12 грудня 2018 року та № 2 від 14 грудня 2018 року;

- Доповнення до контракту - специфікація № 1 від 10 грудня 2018 року;

- Контракт № SOASS191210 від 10 грудня 2018 року;

- Договір (контракт) про перевезення № 1501/19/02 від 15 січня 2019 року;

- Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 08/04-13-1 від 08 квітня 2013 року;

- Додаткова угода № 2 від 06 березня 2019 року;

- Лист № 27/12.1 від 27 грудня 2018 року;

- Технічний опис №ВЕД-1491/1 від 06 червня 2019 року.

Також в гр. 44 МД зазначено про наявність у митного органу таких документів:

- Додаткова угода № 011217/01 від 01 грудня 2017 року;

- Додаткова угода № 080815/01 від 08 серпня 2015 року;

- Додаткова угода № 1 від 10 січня 2017 року;

- Додаткова угода № 310717/01 від 31 липня 2017 року;

- Доручення № 03/01/19/11 від 03 січня 2019 року;

- Єдиний уніфікований документ на розміщення на тимчасове зберігання товарів № 38 від 13 березня 2019 року.

Додатково також Відповідачу надано:

Оборотно-сальдова відомість по рахунку 3712 за 10 грудня 2018 року – 11 червня 2019 року;

- Прайс-листи від 03 грудня 2018 року та 03 червня 2019 року;

- Лист від 14 січня 2019 року щодо помилки в МД країни відправлення;

- Митну декларацію країни відправлення від 11 січня 2019 pоку № 021720190000016271 з перекладом;

- Висновок Запорізької Торгівельно промислової палати від 06 червня 2019 року № ОИ-4951.

За вказаними вище документами, Позивач задекларував 11 позицій таких товарів:

- Втулка, кат. номер - 18-19-23, кількість 50 шт.

- Барабан зубчатий, кат. номер - 18-14-104, кількість 30 шт.

- Барабан зовнішній, кат. номер - 28-16-15, кількість 20 шт.

- Стрічка гальма, кат.номер - 183-60-01 СП, кількість 100 шт.

- Шестирня бендикса (13 зуб), кат. номер - 17-76-22, кількість 50 шт.

- Муфта бендкса, кат. номер - 72118 СП, кількість 50 шт.

- Хрестовина вентилятора, кат. номер - 07146-1 СП, кількість 10 шт.

- Паливопроводи, кат. номер - 14-69-1141 СП, кількість 30 шт.

- Мультициклон, кат. номер - 51-05-216СП, кількість 12 шт.

- Болт з гайкою башмачний, кат. номер - М20х1. 5x62, кількість 8000 шт.

- Шестірня подвійна, кат. номер - 20-19-24, кількість 100 шт.

11 червня 2019 року відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості за №UA112000/2019/000032/2

Відповідач дійшов висновку, що заявлена декларантом вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, та, відповідно, що усі надані до митного оформлення документи не містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем також видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA112100/2019/00017, згідно з якою за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з такими рішеннями Запорізької митниці ДФС, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що до додатково наданих документів встановлено наступні зауваження:

- у наданому висновку Запорізької ТПП від 06 червня 2019 року № ОИ-4951 згідно з даними статистики Міжнародного торгового центу ЮНКТАД/СОТ зазначено усереднену вартість одиниці маси аналогічного (подібного) товару, який поставляється через кордон експортерами з Китаю, розрахована, як відношення суми торгової операції, вираженої в USD, до кількості реалізованого товару, вираженого в кілограмах, в розрізі товарних підкатегорій УКТЗЕД за період з грудня 2018 року по червень 2019 року. Вищезазначене ставить під сумнів твердження, що в наведеному висновку зазначено цінову інформацію щодо ідентичних/подібних товарів;

- в копії митної декларації країни відправлення від 11 січня 2019 року № 021720190000016271 зазначено номер коносаменту 606281574, тоді як, до митного оформлення надано коносамент S0119010923 від 22 січня 2019 року, що ставить під сумнів інформацію зазначену в листі продавця від 14 січня 2019 року щодо помилки в графі «Назва виду транспорту та номеру рейсу» митної декларації країни відправлення.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Стосовно посилань на невідповідність номеру коносаменту (606281574) згідно декларації країни відправлення та коносаменту (S0119010923) наданого на оформлення суд зазначає про наступне.

Митна декларацію країни відправлення за № 021720190000016271, що містить номер коносаменту 606281574 виготовлена 11 січня 2019 pоку, а коносамент (Bill of lading) S0119010923, що наданий для митного оформлення – 22 січня 2019 року.

За таких умов, в зазначеній митній декларації номер вказаного коносаменту НОМЕР_1 , який ще не був на той момент складеним, не міг бути зазначений.

Також суд погоджується з посиланням позивача на те, що коносамент (Bill of lading), що наданий на митне оформлення - це морський коносамент, що посвідчує передачу вантажу міжнародному перевізнику для його доставки вантажоодержувачу.

В свою чергу, існує також і ще один коносамент - внутрішній коносамент (inland bill of lading) який посвідчує передачу вантажу перевізнику для його переміщення до митного кордону країни експортера.

За таких умов, саме номер внутрішнього коносамента вказаний в митній декларації країни відправлення. Більше того, на цей же номер 606281574 міститься посилання і в коносаменті (Bill of lading).

Суд не вбачає розбіжностей в номерах коносаменту, адже коносамент, що наданий для митного оформлення був виготовлений після того як складена митна декларація країни відправлення, що містить номер внутрішнього коносаменту, який необхідно вказати для експорту товару.

Відповідач жодним чином не обґрунтував яким чином вказані ним обставини свідчать про невідповідність заявленої митної вартості. Оскаржуване рішення не містить пояснень стосовно того, які ж саме числові значення складових митної вартості товарів було не підтверджено.

Щодо посилань відповідача на те що при виконанні митних формальностей за МД № UA112100/2019/000569 від 07 червня 2019 року спрацювали форми контролю системи управління ризиками, то суд зазначає про наступне.

При розгляді справи, судом встановлено, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

Слід вказати про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Отже, митний орган не наділений повноваженнями контролювати форму і зміст зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем і його контрагентом, а відтак позбавлений права встановлювати числове значення товару при розмитнені на підставі товару який декларувався раніше.

Суд завертає увагу на те, що митним органом не встановлювались порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що порівняний товар не є ідентичним, оскільки може відрізнятися в його якісних характеристиках, що в свою чергу впливає на договірну ціну товару.

Тому, самі по собі вказані обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки за відсутності розбіжностей у числових значеннях складових заявленої митної вартості вони не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Отже, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки безпосередньо не стосуються числових значень складових заявленої митної вартості та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2019 року у справі № 814/1204/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені відповідачем у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Суд зауважує, що відповідно до п.9.6 Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 “Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі” Женева, вересень 1982 року: “… митні органи повинні, як правило, приймати будь-який комерційний рахунок, який містить всі необхідні подробиці (незалежно від того, узгоджений він з формуляром-зразком уніфікованого рахунку ООН), як дійсної фактури для мети митного очищення; у тих країнах, де національне митне законодавство передбачає спеціальний документ (окрім митної декларації) у доповнення до комерційного рахунку, слід вивчити можливість відмови від цієї вимоги. …”.

На думку суду, висновки митного органу про те, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів частини 2 статті 58 Митного кодексу України, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним..

Оскільки причини відмови, викладені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA112100/2019/00017 від 11 червня 2019 року, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів UA112000/2019/000032/2 від 11 червня 2019 року, така картка також має протиправний характер.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи норми частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів UA112000/2019/000032/2 від 11 червня 2019 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112100/2019/00017 від 11 червня 2019 року прийняті Запорізькою митницею ДФС не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягають скасуванню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, представник позивача заявив клопотання, в якому просить суд стягнути із Запорізької митниці ДФС на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Представник Запорізької митниці в судовому засиланні заперечив просив суд відмовити у задоволенні клопотання, оскільки така вимога є безпідставною, необґрунтованою та не підтвердженою.

Розглядаючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Згідно частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі частини 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з часини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, з наданих до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу документів встановлено, що позивач просить стягнути грошові кошти у розмірі 10 000 грн. за надання адвокатом правничої допомоги.

Як доказ до суду надано:

- копію договору про надання правничої допомоги № 09 від 14 червня 2019 року;

- копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 23 серпня 2019 року;

- копію платіжного доручення, що підтверджує факт оплати витрат;

- копію рахунку № 04 від 14 червня 2019 року;

Частиною 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі частини 7 визначеної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведеними вимогами визначено лише зменшення розміру витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, у випадку недотримання вимог частини 5 статті 134 КАС України. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Підстав, з яких можливо визначити перебільшення витрат на правничу допомогу, представником відповідача суду не наведено.

З наданих представником позивача доказів судом встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню, оскільки є доведеним та співмірним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 143, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного малого виробничо-комерційного підприємства “АССОЛЬ” (71603, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, бул. Центральний, будинок 43, ЄДРПОУ 20470908) до Запорізької митниці ДФС (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. С.Синенка 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів за № UA112000/2019/000032/2 від 11 червня 2019 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за№ UA112100/2019/00017 від 11 червня 2019 року.

Стягнути на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства “АССОЛЬ” (71603, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, бул. Центральний, будинок 43, ЄДРПОУ 20470908) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. С.Синенка 12, код ЄДРПОУ 39477764) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 15 042 грн. 75 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 вересня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов