Ухвала суду № 84520423, 26.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1945/19

У Х В А Л А

26 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про заміну відповідача по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування наказу військового комісара Іванівського районного військового комісаріату від 31.03.2015 року № 46, в частині призову солдата ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини А3163.

Ухвалою від 31.05.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02.07.2019 року (вх. №23672/19) від ТВО військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшло повідомлення про те, що Одеський обласний військовий комісаріат з 29.12.2018 року переформовано у Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Разом з цим, доказів направлення вказаного повідомлення з доданими документами на адресу позивача до суду не надано.

При цьому, 14.06.2019 року (вх. №21492/19) від представника позивача надійшло повідомлення про зміну фактичного місця перебування позивача.

В той же час, до суду не надходило відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи важливе значення справи для сторін, а також необхідність встановити позицію позивача по зазначеним у повідомленні ТВО військового комісара Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 .Боброва відомостям, з метою визначення складу учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа має бути розглянута за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 29.07.2019 року.

16.08.2019 року (вх. №29461/19) від представника позивача надійшло клопотання проведення підготовчого засідання без участі позивача та представника позивача.

Також, у вказаному клопотанні зазначено про залишення на розсуд суду вирішення питання про заміну відповідача по справі.

У підготовче судове засідання 26.09.2019 року сторони не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

При цьому 23.09.2019 року (вх. №34243/19) від представника позивача до суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивача та представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, зважаючи на подану представником позивача заяву, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 26.09.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про подальший розгляд процесуальних питань по справі в порядку письмово провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача по справі - Одеського обласного військового комісаріату на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.11.2018 року № 332/1/18дск «Про проведення додаткових організаційних заходів Збройних Сил України в 2018 році» та директиви командувача військ оперативного командування «Південь» від 01.12.2018 року № 17дск «Про проведення додаткових організаційних заходів в військах оперативного командування «Південь» у 2018 та 2019 роках», наказу військового комісара Одеського обласного військового комісаріату від 12.12.2018 № 517 «Про введення в дію штату Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 43/056», Одеський обласний військовий комісаріат з 29.12.2018 переформовано у Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

09.01.2019 щодо Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки були вчинені реєстраційні дії, про що свідчить довідка з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2019 за № 6/19.

Отже, починаючи з 29.12.2018 установа «Одеський обласний військовий комісаріат» переформована в установу з назвою «Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки», за наслідком чого 09.01.2019 вчинені відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

В поясненнях Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.03.2019 № 1739 останній зазначає, що центр неможливо вважати правонаступником Одеського обласного військового комісаріату, так як листом тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу - першого заступника командира військової частини А2393 від 28.02.2019 року № 2393/4/53/дск було повідомлено те, що у спільній директиві Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.11.2018 року № 332/1/18дск та у директиві командувача військ оперативного командування «Південь» від 01.12.2018 року № 17дск не визначено що Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки являється правонаступником Одеського обласного військового комісаріату, що обумовлено п. 4.4 наказу Міністерства оборони України від 22.11.2016 № 620ДСК.

Пунктом 4.4 наказу Міністерства оборони України від 22.11.2016 № 620ДСК встановлено, що під час переформування військової частини правонаступник не визначається, в свою чергу, п. 4.3.2. наказу Міністерства оборони України від 22.11.2016 № 620ДСК встановлює, що правонаступник визначається під час розформування (ліквідації) військової частини.

Суд враховує, що процесуальне правонаступництво відбувається при ліквідації (реорганізації) суб`єкта владних повноважень, оскільки головним у статусі цього суб`єкта є повноваження. Тому правонаступником ліквідованого (реорганізованого) органу є той, до повноважень якого входить здійснення владних функцій у спірних правовідносинах, тобто у даному випадку аналогічні функції Одеського обласного військового комісаріату виконує Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

При цьому не заслуговують на увагу застереження Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що на даний час Міністром оборони України не прийнято рішення про уповноваження територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підготовку довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, а тому центр не може бути залученим в якості правонаступника переформованої установи.

Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розглядати не лише у контексті припинення її майнових зобов`язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне" правонаступництво юридичної особи публічного права.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача – Одеського обласного військового комісаріату на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 6 статті 48 КАС України визначено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необхідність розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №420/1945/19.

Керуючись статтями 48, 120, 243 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача по справі 420/1945/19 - Одеський обласний військовий комісаріат на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Розпочати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу спочатку.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя С.М. Корой