Ухвала суду № 84520393, 26.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5597/19

УХВАЛА

26 вересня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову від 24.09.2019 року у справі №420/5597/19,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт – рішення дисциплінарної палати юридичної особи «Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області» від 17.09.2019 року №152/19.

Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову (за вх. № 5365/19 від 24.09.2019 року), в якій останній, керуючись ст.ст. 150-154 КАС України, просить зупинити дію індивідуального акту – рішення дисциплінарної палати юридичної особи «Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області» від 17.09.2019 року №152/19.

Позивач зазначає, що рішенням дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 17.09.2019 року №152/19 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк десять місяців.

У заяві про забезпечення позову позивач наводить такі очевидні, на його думку, ознаки протиправності індивідуального акта, а саме: оскаржуваний акт прийнято з порушенням вимог дисциплінарного провадження; порушено процедурні питання порушення дисциплінарної справи стосовно позивача, що виразилось в ухиленні від обов`язку визначення конкретного виду дисциплінарного проступку, ознаки якого відповідач вбачав в діях позивача; при розгляді дисциплінарної справи позивача позбавлено можливості використовувати правову допомогу адвоката, чим порушено його права, передбачені Конституцією України; при прийнятті оскаржуваного акта порушено принцип безсторонності та неупередженості; оскаржуваний акт прийнято з порушенням норм матеріального права; оскаржуваний акт прийнято некомпетентною особою.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову позивач зазначив, що адвокатська діяльність є єдиним джерелом доходів позивача та усунення позивача від участі в якості захисника у кримінальних провадженнях, представника у цивільних та адміністративних справах призвело до порушення його права на здійснення незалежної професійної діяльності та гарантованого Конституцією України права на працю, оскільки позивач фактично позбавлений можливості надавати професійну правничу допомогу, що призведе до дострокового розірвання договорів та необхідності повернення ним гонорарів за адвокатські послуги, що призводить до позбавлення позивача будь-яких засобів до існування.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач також мотивує тим, що на його утриманні перебуває двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на утриманні позивача та навчаються на денній формі навчання у Юридичному коледжі та Університеті ім. І.І. Мечнікова, мати яких, ОСОБА_3 померла у 2014 році. Позивач зазначив, що єдиним джерелом доходів його сім`ї є гонорари, що отримує позивач від здійснення адвокатської діяльності.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Вирішуючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 17.09.2019 року №152/19 зупинено право позивача на здійснення адвокатської діяльності строком на 10 місяців.

Пунктом третім частини другої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися у разі, зокрема, грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

Як вбачається з вказаного вище рішення, 17 вересня 2019 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Одеської області, стосовно ОСОБА_1 прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, одноразового грубого порушення правил адвокатської етики, та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 10 місяців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з вищенаведеного змісту позовних вимог, вбачається що позивач просить визнати протиправним та рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 17.09.2019 року №152/19.

Суд не приймає до уваги твердження заявника, що оскаржуване рішення має очевидні ознаки протиправності, оскільки до такого висновку суд може дійти лише за результатами розгляду справи по суті, з`ясуванню всіх обставин у справі та дослідженню всіх доказів, які містяться у справі і якими обґрунтовані позиції сторін.

Обставини правомірності чи неправомірності оскаржуваного позивачем рішення, дію якого він просить суд зупинити, можуть бути встановлені виключно в ході судового розгляду по суті адміністративної справи, при перевірці правомірності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Висновки суду про протиправність рішення відповідача до розгляду справи по суті з огляду на предмет позову, означатимуть надання оцінки оскаржуваному рішенню без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки, з урахуванням предмета позову в даній адміністративній справі, перевірка протиправності рішення можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Тобто, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Проте, позивач у заяві не навів конкретних доказів на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що зупинення права на заняття адвокатською діяльністю позбавило його засобів до існування, адже тимчасове зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не позбавляє позивача права надавати юридичні консультації, готувати проекти процесуальних документів та надавати інші юридичні послуги, приймати участь в якості представника сторін у малозначних справах, а тому посилання позивача на неможливість отримання доходу від своєї професійної діяльності є безпідставними.

За наведених обставин, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано належних доказів, та не надано достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову від 24.09.2019 року у справі №420/5597/19 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 152, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від від 24.09.2019 року у справі №420/5597/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя О.М. Соколенко