Рішення № 84520383, 26.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2517/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представника відповідача - Поперечного Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Землі Бессарабії» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, 33, офіс 2) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Землі Бессарабії» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2018 року № 0017371406, від 15.05.2018 року № 0019471401, № 0019461401, № 0019451401, № 0019441401, № 0225351304, № 0225391304, № 0225401304, № 0226791304;

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 15.05.2018 року № Ю-0225441304, якою визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 819,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати рішення від 15.05.2018 року № 0225451304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 3 409,75 грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є таким, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

31.07.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (т.1 а.с. 111-126). В обґрунтування зазначено, що під час перевірки позивачем не було надано інформацію щодо транспортування (до перевірки не надано товарно-транспортні накладні), відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, відсутні документи складського обліку зернових, оренди складських приміщень, актів приймання-передачі на зберігання, що у сукупності усіх чинників ставить під сумнів реальність придбання даної сільськогосподарської продукції. Також, представник відповідача вказує на те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з контрагентами для одержання (купівлі) та послідуючого постачання (продажу) нафтопродуктів і складені первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Так, відповідач вказує на те, що нереальність первинного постачання, а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) контрагентами відповідного обсягу ідентифікованого товару від інших продавців, доказує нереальність одержання (купівлі) саме цього ідентифікованого товару, а відтак його наступного постачання (продажу) позивачу та його документальне оформлення нереального руху. Також, представник відповідача вказує на те, що до перевірки не надано первинні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання бензину для потреб діяльності підприємства. Крім того, під час проведення перевірки, відповідачем встановлено випадки не нараховування заробітної плати у той час, коли працівники знаходились у трудових відносинах з позивачем. Ненарахування заробітної плати працівнику без наявності відповідних обставин призвело до зменшення бази оподаткування доходів на загальну суму 16690,00 грн, а також встановлено списання паливно – мастильних матеріалів без належного документального оформлення первинних документів (які підтверджують використання матеріалів саме на господарську діяльність) на загальну суму 257441,95 грн. У відзиві також зазначено й про те, що перевіркою питання включення усіх видів доходів до бази оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, у тому числі доходів, отриманих як додаткове благо встановлено, що позивач здійснював витрати на мобільний зв`язок для користування працівниками Підприємства. Підприємством проведено оплату послуг мобільного зв`язку за користування 6 одиницями SIM- карток ,отриманих від ПП «АГРОІНТЕХ -2012» (оренда). Витрати на зв`язок віднесені на адміністративні витрати (балансовий рахунок 92) без документального оформлення операцій списання, тобто без первинних документів. Перевіркою встановлено, що відсутній наказ по Підприємству, за якими особами закріплені SIM картки, що робить неможливим ідентифікувати осіб, які користуються мобільним зв`язком за рахунок Підприємства.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0019461401, від 15.05.2018 № 0019441401, від 15.05.2018 № 0225391304, від 15.05.2018 № 0225401304, а також вимога Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № Ю-0225441304 та рішення від 15.05.2018 № 0225451304, які позивач просить суд визнати протиправними та скасувати є обґрунтованим та не суперечать чинному законодавству, а тому, у задоволенні позову приватного підприємства «Землі Бессарабії», слід відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи.

05.07.2018 року, до суду від ПП «Землі Бессарабії» надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року задоволено клопотання ПП «Землі Бессарабії» про призначення судово-економічної експертизи та призначено по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У судовому засіданні 08.08.2019 року до матеріалів справи залучено відповідь на відзив Відповідача, в якій Позивач не погоджується з доводами відзиву та наполягає на задоволенні позову (т. 1 а.с. 128-130).

19.08.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

У період з 05.03.2018 року по 27.03.2018 року Головним управлінням ДФС в Одеській області (надалі Відповідач) було здійснено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства «Землі Бессарабії» податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року.

03.04.2018 року за результатами даної перевірки Відповідачем було складено Акт про результати перевірки за № 744/15-32-14-01/35154030.

Згідно з даним актом було виявлено порушення з боку Позивача:

пп.14.1.27, пп.14.1.36, п.14.1.231, п.14.1 ст.14, пп.20.1.43,20.1.44. п.20.1 ст.20, п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1, ст. 134, Податкового кодексу України, п.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, п.4, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N318, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N27/4248 із змінами та доповненнями, п. 4, п. 5, п.7 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999року №237, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.1999 за №725/4018 встановлено: завищення від`ємного значення на загальну суму 669575 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 7371187 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 2522761 грн., за 2016 рік в сумі 4848426 грн.;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8345382 грн., у тому числі по періодам звітності: за січень 2015 в сумі 20855 грн., за лютий 2015 в сумі 15433 грн., за березень 2015 в сумі 18833 грн., за квітень 2015 в сумі 5255761 грн., за травень 2015 в сумі 36133 грн., за червень 2015 в сумі 18500 грн., за липень 2015 в сумі 15500 грн., за серпень 2015 в сумі 12487 грн., за листопад 2015 в сумі 2767572 грн., за грудень 2015 в сумі 3293 грн., за березень 2016 в сумі 20085 грн., за квітень 2016 в сумі 21302 грн., за травень 2016 в сумі 8055 грн., за червень 2016 в сумі 19315 грн., за липень 2016 в сумі 16109 грн., за серпень 2016 в сумі 19826 грн., за вересень 2016 в сумі 3222 грн., за жовтень 2016 в сумі 21889 грн., за листопад 2016 в сумі 19792 грн., за грудень 2016 в сумі 31420 грн.;

п.1ст.3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п.119.2 ст.119, пп. 176.2 (б) п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в результаті подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ за 3 кв. 2015р.

ст.21, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», пп. 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України -зменшення бази оподаткування доходів у вигляді заробітної плати внаслідок не нарахування та несплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 2413,50 грн.;

пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 , пп. 162,1.1., пп. 162.1.3, п.162.1, ст. 162 пп. 168.4.2, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1,, пп. 163,2,2. п, 163.2, ст, 163, пп. 164.1.1.,пп. 164.1.2 п. 164.1 ,пп. 164.2.17 п.164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст.167,п. 168.1,п. 168.3.,пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.5., пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 68330,80 грн, у тому числі за 2015 рік - 18570,03 грн, 2016 рік - 49760,77 грн;

пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» п.162.1ст. 162,п.163.1 ст.163, п. 164.5 ст.164, пп.167.5.3 п. 167.5 ст. 167, п.168.1 ст168, п.171.2 ст.171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України -занижено зобов`язання з військового збору у загальній сумі 5841,90 грн, у т.ч. за 2015 рік - 1866,15 грн, 2016 рік -3975,75 грн.;

пп.1 п.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиного внеску на суму 6819,50 грн. за 2015 р.;

пп. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України - порушення терміну подання декларації з податку на нерухоме майно за 2015 рік.

Також, за результатами проведеної перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.05.2018 № 0017371406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн. Зазначене рішення прийняте, у зв`язку із встановленням перевіряючими реалізацію позивачем ПММ за готівку у касі ПП «Білоозір`я» без застосування реєстраторів розрахункових операцій, що є порушенням п.1 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки подав заперечення на акт перевірки (вих № 27/04 від 25.04.2018 року) до Головного управління ДФС в Одеській області.

За результатом розгляду заперечень позивача Головним управлінням ДФС в Одеській області змінено висновки акту перевірки в частині утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб, а також щодо заниження зобов`язання з військового збору (висновок Головного управління ДФС в Одеській області «Щодо результатів розгляду заперечень» від 10.05.2018 року № 119/15-32-14-01/35154030).

Так, Головним управлінням ДФС в Одеській області зазначено про порушення позивачем: пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1., пп. 162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 1634.2., п.163.1, пп. 163.2.1, пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп; 164.1.1.,пп. 164.1.2 п. 164.1 , пп. 164.2.17 п.164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п. 1684, п 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.5, пп.168.4.7. п.168.4 ст.168, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України від 0242.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 45400,30 грн, у тому числі за 2015 рік - 16156,53 грн, 2016 рік-29243,77 грн; пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші-перехідні положення», п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п. 164.5 ст.164, пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167, п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями занижено зобов`язання з військового збору у загальній сумі 4052,62 грн, у т.ч. за 2015 рік - 1615,65 грн., 2016 рік -2436,97 грн.

В іншій частині висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

В подальшому, за результатами перевірки, із врахуванням висновку Головного управління ДФС в Одеській області «Щодо результатів розгляду заперечень» від 10.05.2018 року № 119/15-32-14-01/35154030 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.05.2018 № 0019471401, № 0019461401, № 0019451401, № 0019441401, № 0225351304, № 0225391304, № 0225401304, № 0226791304, а також вимога від 15.05.2018 № Ю-0225441304 та рішення від 15.05.2018 № 0225451304.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0019471401 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 8 583 294 грн., в тому числі донарахування податкових зобов`язань на суму 7 371187 грн., штрафні санкції на суму 1212107 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0019461401 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 775 875 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0019451401 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10 205 459 грн., в тому числі донарахування податкових зобов`язань на суму 8164 367 грн., штрафні санкції на суму 2 041092 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0019441401 зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 181015 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0225351304 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних на 4223,45 грн., в тому числі донарахування ПДФО на суму 2413,4 грн., штрафні санкції на суму 1810,05 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0225391304 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 78 651,63 грн., в тому числі донарахування ПДФО на суму 45 400,30 грн., штрафні санкції на суму 33 251,33 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0225401304 збільшено суму грошового зобов`язання військового збору на 7453,59 грн., в тому числі донарахування військового збору на суму 4303,13 грн., штрафні санкції на суму 3147,46 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2018 № 0226791304 застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., за платежем податок на доходи фізичних осіб.

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2018 № Ю-0225441304 донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок на суму 6819,50 грн., а рішенням від 15.05.2018 № 0225451304 застосовано штрафні санкції у розмірі 3409,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового Кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового Кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Крім того, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 статті 201. Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 1.2 Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.7. Положення визначено, що Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 2.15 та 2.16 Положення передбачено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 1 ст. 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ч. 1 ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За приписами ч. 2, 3 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Так, під час розгляду адміністративної справи ухвалою суду від 04.09.2018 року задоволено клопотання ПП «Землі Бессарабії» про призначення судово-економічної експертизи та призначено по справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

04.07.2019 року до суду надійшов висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18-4470/4471/6230/6232 від 31 травня 2019 року.

Суд зазначає, що вказаний висновок експерта, як доказ по справі відповідає вимогам КАС України, оскільки містить інформацію про предмет доказування, отриманий в передбаченому порядку та на його підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно поставлених на вирішення експертизи питань предметом дослідження було документальне підтвердження висновків Акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 № 744/15-32-14-01/35154030, в тому числі з урахуванням висновку від 10.05.2018 № 119/15-32-14-01/35154030 за результатами розгляду заперечень, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 7 371 187 грн. та про завищення від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 775 875 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 164 367 грн. та про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 181 015 грн.; заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальну суму 47 813,70 грн.; заниження зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 303,13 грн.; заниження зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 6 819,50 грн., для чого досліджувалися всі первинні документи, які були надані як суду так і перевіряючим під час проведення перевірки.

Так, згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18-4470/4471/6230/6232 від 31 травня 2019 року за наданими матеріалами справи, документально підтверджується висновки Акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 року №744/15-32-14-01/35154030 про завищення від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 16 465 грн., не підтверджується завищення від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 255 761 грн., не надається за можливе підтвердити або спростувати завищення від`ємного значення податку на прибуток загальну суму 503 649 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 7 371 187 грн. Документально підтверджується висновки Акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 року №744/15-32-14-01/35154030 про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 293 грн., не підтверджується завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 177 722 грн., не надається за можливе підтвердити або спростувати заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 164 367 грн. Документально не підтверджуються висновки Акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 року №744/15-32-14-1 01/35154030 (з урахуванням висновку від 10.05.2018 року №119/15-32-14- 01/35154030 за результатами розгляду заперечень) про заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальну суму 44 993 грн., не надається за можливе підтвердити або спростувати заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 820,70 грн. Документально не підтверджуються висновки акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 року №744/15-32-14- 01/35154030 (з урахуванням висновку від 10.05.2018 року №119/15-32-14- 01/35154030 за результатами розгляду заперечень) про заниження зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 068,07 грн., не надається за можливе підтвердити або спростувати заниження зобов`язання з військового збору на загальну суму 235,05 грн. Документально не підтверджуються висновки Акту перевірки Головного управління ДФС в Одеській області від 03.04.2018 року №744/15-32-14- 01/35154030 (з урахуванням висновку від 10.05.2018 року №119/15-32-14- 01/35154030 за результатами розгляду заперечень) про заниження зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 6 819,50 грн.

Інші зібрані у справі докази не спростовують вказані висновки експерта, тому суд не знаходить підстав для їх відхилення. Крім того, учасники справи проти зазначених висновків експерта не заперечували та не зазначали про наявність підстав для не прийняття їх судом.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість висновків про завищення позивачем від`ємного значення податку на прибуток на загальну суму 255 761 грн., завищення від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 177 722 грн., заниження бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб на загальну суму 44 993 грн., заниження зобов`язання з військового збору на загальну суму 4 068,07 грн., а також заниження позивачем зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 6 819,50 грн., тому позовні вимоги є частково обґрунтованим та рішення прийняті відповідачем підлягають частковому скасуванню, а саме податкове повідомлення-рішення від 15.05.2018 № 0019461401, в частині на суму 255761,00 грн., № 0019441401, в частині на суму 177722,00 грн., № 0225391304, в частині грошового зобов`язання на суму 44993,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 33251,33 грн., № 0225401304, в частині грошового зобов`язання на суму 4068,07 грн. та за штрафними санкціями на суму 3147,46 грн. Також, скасуванню підлягають і вимога від 15.05.2018 № Ю-0225441304, у розмірі 6819,50 грн. та рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0225451304, у розмірі 3409,75 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Землі Бессарабії» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, 33, офіс 2) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0019461401, в частині на суму 255761,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0019441401, в частині на суму 177722,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0225391304, в частині грошового зобов`язання на суму 44993,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 33251,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0225401304, в частині грошового зобов`язання на суму 4068,07 грн. та за штрафними санкціями на суму 3147,46 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № Ю-0225441304, у розмірі 6819,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 15.05.2018 № 0225451304, у розмірі 3409,75 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «Землі Бессарабії» (код ЄДРПОУ 35154030) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, судовий збір у розмірі 7937 (сім тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 58 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.09.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.