Рішення № 84520358, 26.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнати протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еверласт» до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та зобов`язати його надіслати до Головного управління державного казначейства в Одеській області подання на повернення надміру зарахованого до бюджета податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» в сумі 380304,60грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

24.10.2018 р. Позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за базовий звітний період три квартали 2018 р., за якою з цього податку сформовано надмірну сплату в сумі 740 875,00 грн.

В квітні 2019 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки Позивачу було збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 351420,00 грн. та нараховано пеню в сумі 9 150,40 грн, разом на суму 360570,40 грн. На підтвердження вказаного надано скіншот з електронного кабінету платника податку Позивача та копію податкового повідомлення-рішення від 06.05.2019 р. №0019761414.

Отже, у Позивача залишилась надмірна сплата податку на прибуток Приватних підприємств в сумі (740875,00 грн. - 360570,40 грн.) = 380304,60 грн.

Відповідно до норми п. 17.1.10 статті 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно п.43.3 та п.43.4 ст.43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунків в банку.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись абзацом другим пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09. 2013 р. № 787, що передбачає:

«...Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено па органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку...», Позивач звернувся до Відповідача з листом-заявою №76, в якому просив укласти та надіслати подання до органу Державної казначейської служби щодо повернення надмірно сплаченого податку на прибуток приватних підприємств в сумі 380304, 60 гривень.

Відповідно до норми пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилкову або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За приписом пункту 43.6 статті 43 ПК України, повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, в який такі кошти були зараховані.

Відтак, Відповідач ані не надав відповіді на лист-заяву Позивача, ані не надіслав подання до органу Казначейства в строки передбачені чинним законодавством.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 06.08.2019 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалу суду від 06.08.2019 року отримано представником позивача за довіреністю 09.08.2019 року.

09.08.2019 року через канцелярію до суду за вх. №28661/19 надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 12.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами).

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено пятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження по справі вручено представнику відповідача за довіреністю 20.08.2019 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 53).

04.09.2019 року через канцелярію до суду за вх. №31672/19 надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтований наступним.

Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» направило податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за звітний період три квартали 2018 рік, якою задекларовано податкове зобов`язання та сформовано надмірну сплату у сумі 740 875,00 грн.

Надалі посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» за період з 01.01.2018 року 31.12.2018 року, якою надалі збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 351 420,00 грн. та нараховано пеню в сумі 9 150,40 грн.

Відповідно, у ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» залишилася надмірна сплата податку на прибуток приватних підприємств в сумі 380 304,60 грн.

Через канцелярію суду 05.09.2019 р. за вхід. №31784/19 представником ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» надано відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено:

В отриманому позивачем засобами електронної пошти 04.09.19 р. відзиві, міститься переказ фактичних обставин справи і ретельний багатоаркушний виклад (навіть детальніше ніж в адміністративному позові) положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. № 787. У відзиві немає лише одного: як наведені в ньому матеріали спростовують аргументацію позовних вимог.

09.09.2019 року за вх. №32155/19 надійшли доповнення до відповіді на відзив в якій зазначено, що висловлена в позовній заяві Позивачем аргументація підтверджкється в рішеннях Верховного суду, а саме: Верховного суду в складі касаційного адміністративного суду від 03.09.2019 р. по справі №826/26292/15 та Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. по справі №826/7380/15.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Позивач є суб`єктом підприємницької діяльності (відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію №252149 та Витягу з ЄДРПОУ), здійснює господарську діяльність за КВЕД 28.30, 25.29, 29.20, 33.11. Позивач є платником податку на прибуток та перебуває на обліку в Північному управлінні у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області.

24.10.2018 р. Позивачем було подано податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за базовий звітний період три квартали 2018 р., за якою з цього податку сформовано надмірну сплату в сумі 740 875,00 грн.

В квітні 2019 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки Позивачу було збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 351420,00 грн. та нараховано пеню в сумі 9 150,40 грн, разом на суму 360570,40 грн.

18.06.2019 р. Позивачем направлено Відповідачу лист - заяву №76 з пропозицією надіслати до органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. № 787, подання на повернення надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України), а саме податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» в сумі 380304,60 грн.

Відповідь на заяву №76 ГУ ДФС в Одеській області не надано.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження субєкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, обєктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ).

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник з приводу, на думку позивача, протиправного не повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Як встановлено судом та підтверджено ГУ ДФС в Одеській області у відзиві на адміністративний позов, у ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» залишилася надмірна сплата податку на прибуток приватних підприємств в сумі 380 304,60 грн.

При цьому, відповідачем не зазначено про наявність у ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» податкового боргу.

Відтак, при наявності надміру сплачених сум та відсутності податкового боргу, позивач має беззаперечне право на повернення надміру сплачені суми грошового зобов`язання.

Згідно з п.43.3 та п.43.4 ст.43 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

На виконання вимог вказаної статті ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» 18.06.2019 року, в межах 1095 днів, подана заява №76 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, яка зареєстрована в ГУ ДФС в Одеській області 18.06.2019 року.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Фактичні обставини, встановлені судом, свідчать про те, що заява №76 ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» зареєстрована податковим органом 18.06.2019 року, отже 20-денний строк спливав 08.07.2019 року. Відтак, податковим органом повинен був підготовлений висновок не пізніше 02.07.2019 року.

Висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету податковим органом не подано, що не спростовується і відповідачем по справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка виразилась у не наданні висновку.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року «Рисовський проти України» зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.

Способом виправлення такої «помилки», на думку суду, є зобов`язання Головного управління ДФС в Одеській області надати до Головного управління державного казначейства в Одеській області подання на повернення надміру зарахованого до бюджета податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» в сумі 380304,60грн.

Статтею 4 КАСУ визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги)

Вимога про зобов`язання надати висновок є похідною від основної вимоги – визнання протиправною бездіяльності щодо не надання висновку.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (рішення у справі «Бейелер проти Італії», § 100).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», § 35).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Такий же правовий висновок міститься і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії»).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплати судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАСТ» до Головного управління ДФС України в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнати протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо не надання висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області надіслати до Головного управління державного казначейства в Одеській області подання на повернення надміру зарахованого до бюджету податку на прибуток приватних підприємств ТОВ «ЕВЕРЛАСТ» в сумі 380 304,60 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРЛАСТ» суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням № 25687 від 26.07.2019 року у сумі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суб`єкт підприємницької діяльності – товариства з обмеженою відповідальністю “Еверласт” – адреса: 65013, Одеська область, м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 24-в, код ЄДРПОУ 32224487

Головне управління ДФС України в Одеській області – адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області - адреса: 65023, м. Одеса, вул. Садова 1-а, код ЄДРПОУ 37607526

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.