Рішення № 84520328, 24.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/7623/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200108/2 від 25.03.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101070/2019/00273 від 26.03.2019.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що з метою здійснення митного оформлення автомобіля: марки RENAULT, модель ESPACE, колір - коричневий, номер кузова - НОМЕР_1 , кількість місць-5;призначення - для перевезення пасажирів на дорогах загального використання, тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см куб, що був у використанні, тип кузова-універсал, колісна формула - 4х2; рік виготовлення -2015, дата першої реєстрації -17.12.2015, країна виpoбництвa - FR (Фpaнцiя), уповноваженою особою позивача 22 березня 2019 року подано митну декларацію, в якій митна вартість, з урахуванням вартості доставки, визначена у розмірі 8600 Євро. Однак, Житомирською митницею ДФС 25.03.2019 прийнято рішення № UA101000/2019/200108/2 про коригування митної вартості товару, оскільки документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме: у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 22.03.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару; у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2015 2015FN29667 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу. 26.03.2019 митним органом відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101070/2019/00273 в зв`язку із тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально, а додаткових документів на її підтвердження не надано. Позивач стверджує, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та такими, що підлягать скасуванню, враховуючи таке: на підтвердження митної вартості автомобіля надано банківські документи та їх переклад, які підтверджують переказ коштів продавцю за вказаний товар, платіжне доручення в іноземній валюті 8600 Євро та квитанцію від 02.04.2019; на законодавчому рівні не затверджено зразок довідки, яка підтверджує транспортні витрати, тому наданий документ має бути прийнятий до уваги митницею; рахунок-фактуру складав дилер; відповідачем не було враховано ту обставину, що транспортний засіб придбавався у суб`єкта господарювання IQ Company Belgium BVBA, Mosselerlaan 85, BE-3600 Genk, який має право самостійно встановлювати ціну продажу; дані Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби при визначенні митної вартості товару не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом первинні документи; відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Ухвалою судді в адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання у справі на 01.07.2019.

02.09.2019, за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід в письмове провадження.

24.06.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач вказує, що позивачем було самостійно визначено митну вартість товару за 6 резервним методом у поданій вперше митній декларації № UA101070/2019/018388, проте не подано документ, що містив би відомості про раніше визнані (визначені) органом доходів і зборів вартості. У митній декларації № UA101070/2019/018944 від 26.03.2019, якою випущено транспорт у вільний обіг, декларантом також було визначено 6 резервний метод після консультацій з Житомирською митницею ДФС, якою, з метою обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості автомобіля, враховано раніше визначена митна вартість товару згідно МД № UA305200/2019/016556 від 01.03.2019. Також зазначає, що до Житомирської митниці ДФС не було подано документ про оплату розмитнюваного автомобіля, а наданий банківський платіжний документ не підтверджує його митну вартість, оскільки в ньому відсутні відомості про оплату саме оцінюваного товару та він не підтверджує числові значення заявленої митної вартості. Враховуючи наведене, підстави для скасування рішення про коригування митної вартості відсутні.

У судових засіданнях 22.07.2019 та 02.09.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з рахунком-фактурою №19/0307 від 05.03.2019 придбав у компанії IQ Company Belgium BVBA, Mosselerlaan 85, BE-3600 Genk, автомобіль марки RENAULT, модель ESPACE, колір - коричневий, номер кузова - НОМЕР_1 , об`ємом та потужністю двигуна - 1598 см куб та 118 кВт відповідно, 2015 року виготовлення, країна походження Фpaнцiя, вартістю 8600 Євро.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом ТОВ «Авиком» в інтересах ОСОБА_1 , подано до Житомирської митниці ДФС митну декларацію №UA101070/2019/018388, у якій визначено вартість транспортного засобу в розмірі 8600 Євро.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості транспортного засобу та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок -фактура (інвойс) від №19/0307 від 05.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2015 НОМЕР_2; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/19645 від 19.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 17.12.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення від 22.03.2019; паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 16.03.2010; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин кордону України від 16.06.2017 НОМЕР_6.

25.03.2019 Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2019/200108/2, яким збільшено митну вартість ввезеного автомобіля до 17660 Євро.

У графі 33 вказаного рішення зазначено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною п`ятою ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів І зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Оскільки документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

- у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 22.03.19 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару.

- у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2015 НОМЕР_2 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок-фактуру, що викликає сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром та визначати ціну продажу транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Додатково наданий банківський платіжний документ взято до уваги, але не може бути використаний як документи що підтверджує митну вартість оцінюваного товару, оскільки в ньому відсутні відомості про оплату оцінюваного товару в також не підтверджує числові значення заявленої митної вартості.

Декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч.3, ч.4 ст.53 Митного кодексу України не було подано інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

1) договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається:

2) рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом):

3) висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією;

4) копії митної декларації країни відправлення.

Проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст. 59 Митного Кодексу України.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 01.03.2019 UA305200/2019/016556 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 17660 Євро.

У зв`язку з прийняттям вказаного рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101070/2019/00273 від 26.03.2019, в якій вказано, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість.

19.04.2019 позивач звернувся до Житомирської митниці ДФС із заявою щодо скасування рішення про коригування митної вартості UA101000/2019/200108/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації UА101070/2019/00273 від 26.03.2019, додатково надавши рахунок-фактуру від 05.03.2019 на 2 арк. та платіжне доручення та підтвердження оплати по купівлі автомобіля на 4 арк.

За результатами розгляду цієї заяви відповідач рішення про коригування митної вартості від 25.03.2019 № UA101000/2019/200108/2 залишив чинним, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 23.04.2019.

Позивач, вважаючи коригування відповідачем митної вартості автомобіля протиправним та картку відмови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

У відповідності до частини 1 статті 246 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Питання митної вартості товарів та методи її визначення врегульовані розділом ІІІ МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Тобто, вказані правові норми містять вичерпний перелік документів, які підлягають наданню декларантом митному органу на підтвердження митної вартості.

Як свідчать матеріали справи, декларант (уповноважена особа позивача) при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості автомобіля в розмірі 8600 Євро, надав рахунок-фактуру №19/0307 від 05.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2015 НОМЕР_2; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/19645 від 19.03.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення від 22.03.2019.

Водночас, для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів митницею було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких був зазначений уповноваженим працівником митниці (договору із третіми особами, пов`язаний з договором (про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; висновку про вартісні характеристики товару; копії митної декларації країни відправлення).

На виконання вимоги, позивачем додатково надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: платіжне доручення в іноземній валюті № 0408004 від 05.03.2019, в якому ініціатором платежу в сумі 8600 Євро вказано ОСОБА_1 , а отримувача платежу - компанію IQ Company Belgium BVBA, Mosselerlaan 85, BE-3600 Genk , призначення платежу - придбання автомобілю VF1RFC00553700138, п/д 118 кВт, на підставі рахунку-фактури № 19/0307; квитанцію про сплату позивачем 8600 Євро на користь компанії IQ Company Belgium BVBA з аналогічними реквізитами.

При цьому, наведені документи відповідачем взяті до уваги не були, рішення про коригування залишилось чинним.

За змістом частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує право органу доходів і зборів перевіряти достовірність або точність будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Жодних доказів щодо наявності у поданих декларантом документах певних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості товару (автомобіля) чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, ознак підробки, відповідачем не надано.

Суд зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 17.12.2015 НОМЕР_2 щодо особи, відмінної від тієї, що склала рахунок-фактуру, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Також, в наявній довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 22.03.19 вказано маршрут слідування «ВЕ-Житомир до кордону України - Львівська митниця», що спростовує посилання митного органу в частині відсутності такої інформації в довідці від 22.03.2019.

За таких обставин, позивачем було надано документи, які в своїй сукупності підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, зокрема рахунок-фактура, платідне доручення, квитанція про сплату 8600 Євро за придбаний автомобіль, а тому Житомирською митницею ДФС неправомірно було застосовано ч.3 ст.53 МК України.

Необхідно зауважити, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем автомобіля за резервним методом митним органом взято визначену митну вартість товару, оформлену згідно з митною декларацією від 01.03.2019 №UA305200/2019/016556.

З приводу вказаного, слід звернути увагу на наступне.

Згідно ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 такого рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).

Відповідач не надав до суду належних доказів, що вартість транспортного засобу марки RENAULT, модель ESPACE, номер кузова - НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення за митною декларацією від 22.03.2019 № UA101070/2019/018388, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак. Відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості.

Вказане дає підстави вважати таке рішення необґрунтованим та немотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 р. у справі № 809/719/17 та підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що декларантом самостійно було визначено у графі 43 "Код методу визначення вартості" митної декларації UA101070/2019/018388 резервний метод "6", а тому рішення про коригування митної вартості є правомірним, то слід зауважити, що це не є автоматичною підставою застосовувати такий метод для визначення митної вартості товару, оскільки фактично разом з митною декларацією було надано перелік документів для визначення митної вартості транспортного засобу із застосуванням основного методу - за ціною договору.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи те, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та підстав відмови у митному оформленні товару, передбачених ч.6 ст.54 МК України, суд вважає, що подані декларантом позивача документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом - за ціною продажу автомобіля.

Згідно зі ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 згаданого Кодексу).

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200108/2 від 25.03.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101070/2019/00273 від 26.03.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до статті 139 КАС України, на користь позивача з Житомирської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню сплачений судовий збірв сумі 6249,49 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003,код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UА101000/2019/200108/2 від 25.03.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА101070/2019/00273 від 26.03.2019.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова