Рішення № 84520068, 25.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/1762/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

за позовомДержавного підприємства "Дослідне господарство "Червоний Землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (с. Чарівне, Бобринецький район, Кіровоградська область, 27241, код ЄДРПОУ - 00729913) до таДержавної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04053, код ЄДРПОУ - 39292197) Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 39393501)проскасування вимоги про сплату недоїмки №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року, а також визнання протиправним та скасування рішення від 05.07.2019 року -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний Землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить:

-скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про результат розгляду скарги від 05.07.2019 року.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 травня 2019 року складено вимогу про сплату боргу (недоїмки), Відповідно до даного документу ГУ ДФС у Кіровоградській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі: 3 526 080,88, у тому числі – 596 474,69 - недоїмка, 434 022, 90 -штраф, 2 495 583,29 - пеня. Проте, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року порушено провадження у справі №912/2391/16 про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, а ухвалою від 13 вересня 2016 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач зазначала, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосуються інші фінансові санкції за не виконання чи неналежне виконання зобов`язань.

При цьому, 29 травня 2019 року Позивачем направлено скаргу на вимогу до Державної фіскальної служби України. 05 липня 2019 року директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ДФС України було підписано Рішення про розгляд скарги, яким Вимога залишена без змін.

Представником ГУ ДФС у Кіровоградській області та Державної фіскальної служби України до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов, в якому податковий орган зазначає, що позивач як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. За порушення термінів сплати винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, податковий орган вважає, що спірне рішення прийнято після закінчення дії мораторію, а відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою суду від 31.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 27.08.2019 року.

Позивач та представник відповідача до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу за їх відсутністю.

Таким чином, на підставі ст. 194 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.03.1992р. ідентифікаційний код юридичної особи - 00729913. Перебуває на обліку в Новоукраїнській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (Бобринецьке відділення) та зареєстроване за юридичною адресою: 27241, Кіровоградська АДРЕСА_1 , Бобринецький АДРЕСА_2 , село АДРЕСА_3 , вулиця Шкільна, 39.

25.05.2019 року позивач отримав рішення ГУ ДФС у Кіровоградській області №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

У вищезазначеному рішенні зазначено, що на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вимагає сплатити в сумі: 3 526 080,88, у тому числі – 596 474,69 - недоїмка, 434 022, 90 -штраф, 2 495 583,29 - пеня (а.с.10).

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивачем було подано скаргу за вих. №б/н від 28.05.2019 року до Державної фіскальної служби України щодо скасування рішення про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Державна фіскальна служба України рішенням від 05.07.2019 року про результати розгляду скарги №30930/6/99-99-11-05-02-25 залишила без задоволення скаргу позивача (а.с.7-9).

Не погоджуючись із рішенням №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року ГУ ДФС у Кіровоградській області ДП «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України звернувся до суду із позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - не консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З огляду на вищезазначене, ДП «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України є страхувальником в розумінні Закону №2464 та платником єдиного внеску.

Згідно частин 5, 8 статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно частини 7 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. (далі – Інструкція №449).

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу IV Інструкції №449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Згідно підпункту 1 частини 10 статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно частини 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Як вже встановлено судом раніше, відповідач відповідно до рішення №Ю-3166-11 від 11.05.2019 року вимагає сплати боргу (недоїмки).

Водночас, позивачем в письмових поясненнях сам факт несвоєчасної сплати єдиного внеску не заперечується. Проте, вважає, оскаржуване рішення протиправним, оскільки підприємство перебуває у процедурі банкрутства про що неодноразово зазначав Верховний Суд України у своїх рішеннях.

Разом з тим, позивач вважає, що дані спірні правовідносини регулюють положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII (далі – Закон №2343-XII) на що суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у13.09.2016 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі №912/2391/16 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

На даний час, розгляд справи про банкрутство ДП «Дослідне господарство «Червоний землероб» Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України триває, а саме знаходиться на стадії процедури розпорядження майном та оскарження кредиторами затвердженого реєстру вимог кредиторів.

Суд зазначає, що в наведеній правовій позиції позивача, застосовані висновки Верховного Суду України, викладені у справах відносно правовідносин, які мале місце до 19.01.2013 року, а саме при застосуванні редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343, в якій питання мораторію та його наслідків врегульовано в статті 12.

Так, відповідно до частини 4 статті 12 Закону №2343 в редакції до 19.01.2013 року мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: - забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; - не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, Законом №2343 в редакції до 19.01.1013 року була прямо встановлена абсолютна заборона на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України.

Визначаючи редакцію Закону №2343, яка має застосовуватись до спірних правовідносин, суд враховує норму пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VI, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Аналізуючи вказану норму, адміністративний суд виходить із принципу законності, зазначаючи, що норми права одного й того ж самого Закону суди різних юрисдикцій не мають право застосовувати та тлумачити неоднаково.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області діяв Закон №2343 у редакції після 19 січня 2013 року, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені в статті 19, що кореспондує зі статтею 12 Закону у попередній редакції, та має інший зміст.

Наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства чітко викладені у статті 19 Закону №2343.

Так, згідно статті 19 Закону №2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

З аналізу вищевказаної норми статті 19 Закону №2343 вбачається, що зупинення виконання вимог здійснюється лише в тому випадку, коли термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а припинення заходів, спрямованих на виконання таких вимог, застосованих лише до дня введення мораторію.

Застосовані до позивача штраф та пеня - не є заходами, спрямованими на виконання кредитних/або поточних вимог контролюючого органу по сплаті єдиний внесок, оскільки такі зобов`язання погашені та фіскальний орган не мав таких грошових вимог до підприємства на дату введення мораторію у процедурі банкрутства, тобто відсутня вимога, виконання якої має зупинитись мораторієм.

Згідно частин 3, 5 статті 19 Закону №2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги, зокрема, поточних кредиторів.

Таким чином, Закон №2343, в редакції після 19.01.2013 року, в статті 19 не містить абсолютної заборони на застосування санкції, та обмежує таку заборону вимогами, на які поширюється мораторій.

Судом встановлено, що штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов`язань, які не відносяться як до конкурсних так і до поточних вимог, отже, не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону №2343.

З аналізу зазначених норм права випливає, що критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних - є час виникнення вимоги щодо грошового зобов`язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство.

Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому, положення Закону №2343-ХІІ не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах цієї категорії, неодноразово висловленій, зокрема у постановах від 02.12 2014 року, 21 квітня 2015 року по справам№21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13, 21-543а14, 21-91а15.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

VI. Розподіл судових витрат.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.09.2019 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук