Рішення № 84519808, 23.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2019 року 11 год. 35 хв.Справа № 280/782/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А. та сторін

від позивача: не прибув,

від відповідача: ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання протиправною відмову, викладену у листі №31-8-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі №31-8-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018, у наданні позивачу згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської ради Приазовського району Запорізької області;

- зобов`язати відповідача надати письмову згоду позивачу на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач рішенням, яке викладене листі №31-8-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018, протиправно відмовив у задоволенні його заяви про надання згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне коистування для ведення особистого підсобного господарвства та розташована на території розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області у звязку із тим, що у зверненні не вказано цільове призначення земельної ділянки, за яким позивач бажає отримати згоду на відновлення меж, крім того графічні матеріали не дають можливості чітко визначити земельну ділянку, межі якорї слід відновити в натурі (на місцевості), чим порушив його права як землекористувача.

Ухвалою суду від 27.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призхначено судове засідання на 26.03.2019 о/об 14 год. 00 хв.

18.03.2019 від представника відповідача через канцеклярію суду (вх. №10532) подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити в позові. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що що на виконання рішення

Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 відповідачем було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_2 про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Листом від 04.12.2018 №31-8-0.302-7299/2-18 відповідач повідомив позивача, що відмовляє у наданні згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Зазначає, що згідно вимог ст. 55 Закону України Про землеустрій у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Після отримання зазначеної вище згоди громадянин має звернутися до землевпорядної організації та замовити виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації здійснюється внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель та відомості про межі земельної ділянки у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням. Повідомлено, що у зверненні позивача не вказано за яким цільовим призначенням земельної ділянки позивач бажає отримати згоду на відновлення меж у відповідності до наказу Держкомзему «Про затвердження класифікації видів цільового призначення» від 23.07.2010 №848, а також графічні матеріали не дають чітко визначити земельну ділянку, згоду на відновлення меж якої позивач хотів отримати. У звязку із зазначеним відповідачем відмовлено заявнику у наданні такої згоди. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26.03.2019 зупинено провадження для примирення сторін до 20.05.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.03.2019 витребовано від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095) технічну документацію (або проект відведення земельної ділянки) з виготовлення державного акту на право постійного користування землею серія ЗП №00022 (00001520030) виданого Розівською сільською радою Приазовського района Запорізької області 29 жовтня 1997 року.

Ухвалою суду від 20.05.2019 продовжено строк зупинення для примирення сторін до 26.06.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.05.2019 витребовано від Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (72410, Запорізька область, Приазовський район, с. Розівка, вул. Дубова, 2) технічну документацію (або проект відведення земельної ділянки) з виготовлення державного акту на право постійного користування землею серія ЗП №00022 (00001520030) виданого Розівською сільською радою Приазовського района Запорізької області 29 жовтня 1997 року.

Ухвалою суду від 26.06.2019 продовжено строк зупинення для примирення сторін до 23.09.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Від представника позивача через канцелярію суду (вх. №38985) подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЗП №00022 (00001520030), виданого 29 жовтня 1997 року Розівською сільською радою народних депутатів, Приазовського району Запорізької області позивачу надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 1,5 га в межах згідно з планом, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування землею.

Позивачем надано до суду викопіювання із Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324585100:03:004:0018 площею 1,5 га з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарвства, тип власності приватна власність.

Також, позивачем надано до суду Схему наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки за підписом Розівського сільського голови, на якій зазначено, що під № 25 розташована земельна ділянка розміром 1,5 га, яка може бути надана у власність позивачу.

Враховуючи ту обставину, що земельній ділянці позивача не присвоєно кадастровий номер, позивач звернувся до відповідача з заявою про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До своєї заяви позивачем надано наступні документи: 1) графічні матеріали, на яких зазначено наявне та бажане місце розташування земельної ділянки (схема наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки й викопіювання з Публічної кадастрової карти України наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки); 2) копію державного акту на право постійного користування землею; 3) копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Відповідач стверджує, що до заяви від 04.04.2018 поданої позивачем було додано графічний матеріал, який не давав змогу чітко визначити межі земельної ділянки, згоду на відновлення меж якої позивач мав намір отримати.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі №808/2330/18 адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково; визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні позивачу згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана ОСОБА_3 у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, викладену у листі №Я-1765-1561/0/18-18 від 05.05.2018; Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути питання надання ОСОБА_3 згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі №808/2330/18 відповідачем було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_3 про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом відповідача за вих. №31-6-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви з тієї підстави, що графічні матеріали не дають чітко визначити земельну ділянку, згоду на відновлення меж якої позивач хотів отримати, а також у зверненні позивача не вказано за яким цільовим призначенням земельної ділянки позивач бажає отримати згоду на відновлення меж у відповідності до наказу Держкомзему «Про затвердження класифікації видів цільового призначення» від 23.07.2010 №848.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею в державі регулюються Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення, у відповідності до ч.2 зазначеної статті належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури (ч.3 ст.22 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Ведення державного реєстру земель започатковане з набуттям чинності наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 «Про затвердження тимчасового порядку ведення державного реєстру земель».

Право постійного користування землею посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-ХІІ.

Позивачем отримано Державний акт на право постійного користування землею старого зразка, 23 квітня 1998 року, у якому не зазначено кадастровий номер земельної ділянки.

Як передбачено ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пп.13 п.4 "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого 29.09.2016 Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (ч. 1 ст. 26 Закону України №858-IV від 22.05.2003 "Про землеустрій").

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідний положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. У разі, якщо відомості про земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Таким чином, для виготовлення технічної документації даної земельної ділянки потрібна згода власника земельної ділянки, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно вимог ст.55 Закону України Про землеустрій у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Після отримання зазначеної вище згоди громадянин має звернутися до землевпорядної організації та замовити виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації здійснюється внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель та відомості про межі земельної ділянки у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням.

Відповідач стверджує, що до заяви від 04.04.2018 поданої позивачем було додано графічний матеріал, який не давав змогу чітко визначити межі земельної ділянки, згоду на відновлення меж якої позивач мав намір отримати та не вказано у зверненні за яким цільовим призначенням земельної ділянки він бажає отримати згоду на відновлення меж у відповідності до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №848 «Про затвердження класифікації видів цільового призначення».

Проте, суд критично відноситься до такої відмови, оскільки вважає її немотивованою та безпідставною. Відповідачем не конкретизовано, які саме недоліки встановлено у наданому позивачем графічному матеріалі та не зазначено відповідно до яких норм чинного законодавства позивач повинен у своїй заяві вказувати цільове призначення земельної ділянки, для отримання згоди на відновлення меж. Посилання відповідача на наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №848 «Про затвердження класифікації видів цільового призначення» є відсильною нормою саме на існування класифікації видів цільового призначення. В ході розгляду справи також відповідачем не надано ані нормативного обґрунтування такої відмови, ані доказів невідповідності поданого позивачем графічного матеріалу вимогам чинного законодавства.

Отже, вимога позивача щодо визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у наданні згоди ОСОБА_3 на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача надати письмову згоду, то суд зазначає наступне.

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, підсумовуючи все викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність зобовязання відповідача надати письмову згоду ОСОБА_3 на встановлення (відновлення в натурі на місцевості меж земельної ділянки, площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції 0.0.1271396439.1 від 19.02.2019 у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправною відмову, викладену у листі №31-8-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689), викладену у листі №31-8-0.302-7314/2-18 від 04.12.2018, у наданні ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської ради Приазовського району Запорізької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) надати письмову згоду ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 1,5 га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (юридична адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: 72410, Запорізька область, Приазовський район, с. АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 25.09.2019.

Суддя Р.В. Сацький