Ухвала суду № 84519014, 26.09.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 204/1747/17

У Х В А Л А

26 вересня 2019 року колегія суддів Ленінського районного суду міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Калініченка Г.П.

суддів - Басової Н.В., Остапенко Н.Г.

при секретарі – Панюті В.І.

за участю: прокурора – Таранової Н.В.

захисника - адвоката Карлаш І.А.

потерпілої - ОСОБА_1

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1,2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 в межах граничного строку, встановленого чинним КПК України, мотивуючи своє клопотання наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Так, прокурор зазначив, що в разі зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м`який, обвинувачений може перешкоджати розгляду по суті даного кримінального провадження шляхом переховування від суду з метою уникнути покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, а також може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які наразі не допитані у судовому засіданні, привід відносно них на даний час не виконано.

Потерпіла підтримала клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Карлаш І.А. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого мотивуючи свою думку тим, що прокурором не було наведено будь яких доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просив змінити на інший, більш м`який запобіжний захід. Також захисник, звертаючи увагу суду на тривалий час тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , послався на існуючу практику Європейського суду з прав людини, щодо недопустимості безпідставного, тривалого тримання під вартою обвинувачених і повідомив про те, що його підзахисний – обвинувачений ОСОБА_2 вимушений звернутися з відповідною заявою про порушення його прав до вказаного суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника, а також своє письмове клопотання направлене до суду поштовою кореспонденцією про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший альтернативний запобіжний захід, з підстав та обгрунтувань викладених у клопотанні.

Колегія суддів вислухавши клопотання прокурора та сторони захисту, дослідивши їх доводи і обґрунтування, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити, з наступних підстав.

Приймаючи дане рішення колегія суддів вважає доведеним наявність ризику того, що обвинувачений ОСОБА_2 може перешкоджати розгляду по суті даного кримінального провадження шляхом переховування від суду, побоюючись тяжкості покарання за інкриміновані йому злочини, а тому цей ризик є реальним та актуальним на даний час.

Крім того, колегія суддів також погоджується з позицією прокурора, що обвинувачений, у разі зміни йому запобіжного заходу, потенційно буде мати можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оскільки вказані особи відомі обвинуваченому, один з яких є близьким родичом обвинуваченого, на даний час вони не допитані у судовому засіданні, примусовий привід вказаних свідків до суду на теперішній час залишається не виконаним.

Колегією суддів при прийнятті саме такого рішення, враховано і практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 26.06.1991 року у справі «Летельє до Франції», в якому зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати у суспільства таку реакцію, що виправдовує попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Безумовно, колегією суддів враховано, що обвинувачений ОСОБА_2 тривалий час утримується під вартою, однак, за наявністю ризиків, прямо передбачених ст.177 КПК України, на переконання колегії суддів, більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , що у повному обсязі узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року зазначив, що продовження строку тримання під вартою є виправданим за наявності суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відтак, на думку колегії суддів, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає вимогам нині діючого КПК України.

Керуючись ст.ст.110, 331, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме до 24.11.2019 року.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя Калініченко Г.П.

Судді Басова Н.В.

Остапенко Н.Г.