Рішення № 84518502, 20.09.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5322/19

2/212/2372/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., з участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., представника відповідача Ніколаєнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, -

встановив:

25 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, просив стягнути на свою користь з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» 50000 гривень 00 копійок моральної шкоди та з ПрАТ “Суха Балка” 120000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він протягом тривалого часу працював в шкідливих умовах праці підземним гірником та підземним кріпильником з 05.10.1987р. по 01.01.1995р. у Державному виробничому об`єднанні по видобутку руд підземним способом “Кривбасруда” на шахті “Першотравнева -1”, правонаступником якого є ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, а також підземним прохідником протягом періоду з 03.06.1998р. по 30.03.2010р. в ШБУ ВАТ “Суха Балка”, правонаступником якого є ПрАТ “Суха Балка”. Висновками МСЕК від 18.04.2012 року позивачу первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням (40 % - по радикулопатії та 10 % - ХОЗЛ) та 3-ю групу інвалідності, з переоглядом 01.04.2013 року. При останньому переогляді 12.06.2019 року йому було встановлено 80 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням (65 % - ХОЗЛ, 15% - радикулопатія) та другу групу інвалідності безстроково. Позивач вважає, що з вини відповідачів, які не створили безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок професійного захворювання позивач відчуває біль у суглобах, слабкість, запаморочення, швидко втомлюється, не може довго ходити та стояти, постійно відчуває загальну втому.

Ухвалою від 26 червня 2019 року судом відкрито провадження у справі з призначенням судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі доказами, розгляд справи призначено на 24 липня 2019 року.

ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" скористалось правом надання відзиву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначивши, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником ДВО «Кривбасруда», до складу якого входила шахта «Першотравнева-1», на якій працював позивач. Також зазначали, що позивачем без жодних доказів вказано, що ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” є правонаступником ДВО «Кривбасруда». Стверджував, що обставини про те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є правонаступником прав та обов`язків вказаної структурної одиниці Державного виробничого об`єднання «Кривбасруда» є загальновідомими.

Ухвалою від 24 липня 2019р. розгляд цивільної справи відкладено на 06 вересня 2019р., з урахуванням того, що представник ПрАТ “Суха Балка” отримав копію позовної заяви лише 17 липня 2019 року і він має право на подання відзиву на позовну заяву в п`ятнадцятиденний строк з моменту її отримання, який ще не сплив.

ПрАТ “СУХА БАЛКА” скористалось своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, в якому просило суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 06 вересня 2019р. було задоволено клопотання представника відповідача, ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, від 18 липня 2019р. про розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено її розгляд на 20 вересня 2015 року на 15 годину 00 хвилин.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання, що було призначено на 20 вересня 2019 року на 15 годину 00 хвилин не з`явився, своєю заявою просив суд розглядати справу за його відсутністю.

Представник ПрАТ «Суха балка» в судове засідання, що було призначено на 20 вересня 2019 року на 15 годину 00 хвилин не з`явився, просив суд відкласти розгляд справи, яку суддя Дехта Р.В. тримав 23 вересня 2019 року, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Представник відповідача, ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”, що діє на підставі довіреності Ніколенко К.В., в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову, послалася на обставини, що зазначенні у відзиві на позовну заяву, зокрема, на те, що позивач не є правонаступником ДВО «Кривбасруда», до складу якого входила шахта “Першотравнева-1”, на якій працював позивач у шкідливих умовах праці, в зв`язку з чим наголошувала на відсутності правових підстав для стягнення моральної шкоди з ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат”.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи, в тому числі й записами у трудовій книжці позивача, підтверджено, що ОСОБА_1 з 05.10.1987 року по 01.08.1989 року працював гірничим робітником 2-го розряду на підземних роботах з повним робочим днем; з 01.08.1989р. по 10.01.1991р. - гірничим робітником 4-го розряду з правом управління електровозом на підземних роботах з повним робочим днем; з 22.09.1992р. по 01.01.1994р. - гірничим робітником очисного забою 4-го розряду та кріпильником на підземних роботах з повним робочим днем; з 01.01.1994р. по 01.01.1995р. - підземним кріпильником 4-го розряду з поєднанням професії машиніст електровоза на підземних роботах з повним робочим днем у Державному виробничому об`єднанні «Кривбасруда» на шахті “Першотравнева-1”.

При цьому, суд погоджується з твердженням представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з вказаного відповідача моральної шкоди, завданої під час його роботи в шкідливих умовах у Державному виробничому об`єднанні «Кривбасруда» на ш. “Першотравнева-1”, оскільки підприємство відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат»1 не є правонаступником вказаної юридичної особи.

Так, відповідно до вимог частини 3 статті 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Виходячи з вказаних вимог закону, суд визнає загальновідомими обставини реорганізації 01.07.1975р. промислового об`єднання «Кривбасруда» (згідно з постановою Ради МіністрівУРСР від 18.04.1975р. за №194 та наказом по Мінчормету СРСР від 12.06.1975р.за №430) у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць, на базі яких (згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07.09.1989р. за №170 та наказом по об`єднанню від 20.09.1989р.за №349) було створено на правах структурних одиниць 10 шахт, зокрема, ш. «Першотравнева-1» та ш. “Першотравнева-2”. 01.01.1995р. згідно з наказом по ВО «Кривбасруда» від 26.12.1994р. за № 169 було ліквідовано шахти «Першотравнева-1» і «Першотравнева-2», на їх базі створена шахта «Першотравнева» на правах структурної одиниці об`єднання. Наказом Мінпромполітики від 29.07.1998 р. за №262 зі складу виробничого об`єднання виділені в новостворене державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» шахти «Гігант-дренажна» і «Першотравнева-дренажна». Наказом Мінпромполітики України від 29.07.1998 р. за № 263 державне виробниче об`єднання «Кривбасруда» перейменовано в Криворізький державний залізорудний комбінат (КДЗРК). 01.08.2001р. на підставі спільного наказу Держкомполітики України і Фонду держмайна України від 19.02.2001 р. за №66/245 і наказу ДАК «Укррудпром» від 30.07.2001 р. за №290 КДЗРК реорганізований у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого, згідно наказу по комбінату № 326 від 04.04.2011 р. є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Вказані обставини підтверджуються історичною довідкою, розміщеною на офіційному сайті відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ( http://www.krruda.dp.ua/pro-nas/).

Таким чином, виходячи із загальновідомих обставин, судом встановлено, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є правонаступником прав та обов`язків такої структурної одиниці Державного виробничого об`єднання «Кривбасруда» як шахта «Першотравнева-1», на якій працював позивач, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» моральної шкоди в сумі 50000 гривень.

Судом також встановлено, що позивач з 08.06.1998 року по 30.03.2010 року працював у шкідливих умовах праці підземним прохідником в ШБУ ВАТ “Суха Балка”, яке перейменовано в ПАТ «Євраз Суха Балка», а згодом у ПрАТ «Євраз Суха Балка», та є належним відповідачем у справі.

Відповідно до Акту № 3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 26 березня 2012 року встановлено наявність у позивача професійних захворювань: 1)радикулопатія L5, S1, S2 та C-5-C7 у фазі загострення з вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта і больовим синдромом, переважно на поперековому рівні внаслідок нестабільності сегменту L4-L5, з антелістезом L4 (на 1 см), периферичним нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок з акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, ПФ-другого ступеня, остеоартрозу і періартрозу ліктьових суглобів, ПФ-першого ступеня, двобічного гонартрозу, ПФ-першого-другого ступеня; 2)хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), із зазначенням причини їх виникнення- тривалий стаж роботи(19 років 3 місяці в умовах пилу, 16 років — в умовах важкої праці, які перевищували ГДК).

Відповідно до пункту 16 вказаного Акту № 3 професійні захворювання виникли за таких обставин: працюючи на шахті “Першотравнева-1” ВО “Кривбасруда” з 05.10.1987р. по 01.08.1989р. підземним гірничим робітником, з 01.08.1989р. по 10.01.1991р. підземним гірником з правом управління електровозом, з 22.09.1992р. по 01.01.1994р. підземним кріпильником, з 01.01.1994р. по 01.01.1995р. підземним кріпильником з поєднанням професії машиніст електровоза; в ШБУ ВАТ “Суха Балка” з 03.06.1998р. по 30.03.2010р. підземним прохідником виконував роботи, які характеризувались важкою працею (крім періоду з 15.09.1992р. по 10.01.1995р.) та запиленістю повітря робочої зони, що перевищували нормативи.

Також, працюючи в ТОВ “Криворіжшахтобуд” з 01.04.2010р. та на час розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у позивача (березень 2012р.) підземним прохідником позивач виконував технологічні операції по проходці горизонтальних та вертикальних виробок ручними та телескопними перфораторами, доставку матеріалів обладнання за допомогою електровозів, лебідок, вручну, зарядження шпурів. Названі вище роботи харектеризувались важкою працею, зумовленою обмеженістю робочого простору, не дозволяючого завжди використовувати засоби малої механізації та вагою використовуємого в праці бурового інструменту і окремих матеріалів, а також запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, внаслідок мавших місце випадків порушення нормативів провітрювання робочого повітря.

Пунктом 19 Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання № 3 від 26 березня 2012 року винними особами, що порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, визнано керівництво ш. “Першотравнева-1” ВО “Кривбасруда”, ВАТ “Суха Балка”, ТОВ “Криворіжшахтобуд”, начальник дільниці № 27 ТОВ “Криворіжшахтобуд”.

Внаслідок зазначених вище хронічних професійних захворювань, Довідкою МСЕК Серії 10 ААА № 073609 від 18 квітня 2012 року позивачу первинно було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40 % за захворюванням - радикулопатія, а також 10% втрати професійної працездатності за захворюванням - ХОЗЛ, а всього за двома захворюваннями встановлена загальна втрата професійної працездатності в розмірі 50 % з повторним оглядом 01 квітня 2013 року.

Крім того, за довідкою МСЕК Серії 10 ААА № 576694 від 18 квітня 2012 року позивачу встановлена 3 група інвалідності на строк до 01 травня 2013 року.

12 лютого 2019 року позивачу рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини встановлено наступні професійні захворювання: 1) хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група С. ЛН другого-третього ступеня. Хронічне легеневе серце. НК-першої стадії; 2) радикулопатія L5, S1, S2 та C-5-C7 у фазі загострення з вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта і больовим синдромом, переважно на поперековому рівні внаслідок нестабільності сегменту L4-L5, з антелістезом L4 (на 1 см), периферичним нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок з акроангіоспазмами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, ПФ-другого ступеня, остеоартрозу і періартрозу ліктьових суглобів, ПФ-першого ступеня, двобічного гонартрозу, ПФ-першого-другого ступеня (захворювання професійні з 13.03.2012р.).

При наступному черговому переогляді довідкою МСЕК Серії 12 ААА № 054678 від 12 червня 2019р. загальний % втрати працездатності позивача збільшився з 50 % до 80 %, з них 65% - ХОЗЛ, а також 15 % - радикулопатія, який встановлено безстроково.

Наявність професійних захворювань у позивача також підтверджується наданою позивачем випискою з медичної карти № 528 стаціонарного хворого від 22.02.2019р., з якої вбачається що він неодноразово проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я з приводу лікування вищевказаних професійних захворювань протягом 2012-2019 років.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43 та частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавці не забезпечили створення безпечних умов праці, проте, враховуючи те, що відповідач 1 є неналежним, а позовні вимоги до ТОВ “Кривбасшахтобуд” позивачем не заявлено, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача 2, ПрАТ “Суха Балка”, (за період його роботи в шкідливих умовах праці в цього роботодавця з 08.06.1998р. По 30.03.2010р.).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 80% та другої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров`я, а лише погіршується (збільшення відсотку втрати працездатності з 50 до 80%, зміна групи інвалідності з 3-ьої на 2-гу), визнання його непрацездатним до роботи в звичайних умовах виробництва. Крім того, позивач відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, утруднене дихання, сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, втому, запаморочення, головний біль, біль та обмеження рухів в шийному та попереково-крижовому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушення ходи, набряки гомілок.

Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначенні суми компенсації за спричинену моральну шкоду позивачу, суд враховує роботу позивача на інших підприємствах, в тому числі підземних умовах, що підтверджується матеріалами справи (копією трудової книжки позивача).

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні суми компенсації за спричинену моральну шкоду позивачу, суд враховує вину іншого підприємства (відмінне від відповідача), по вині якого була також заподіяна шкодо здоров`ю та робота на інших підприємствах зі шкідливими умовами праці.

При цьому, суд враховує, що період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 11 років 9 місяців із загального стажу роботи в шкідливих умовах 19 років 3 місяці, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно (у 2012р.) встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності в зв`язку з професійними захворюваннями безстроково, в подальшому при переогляді 12.06.2019 року встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності в зв`язку з професійними захворюваннями безстроково, що вказує на погіршення стану здоров`я позивача в подальшому, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 90 000 гривень 00 копійок.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача ПрАТ “СУХА БАЛКА”, саме в розмірі 120 000 грн., то на думку суду, така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ненадано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в 900 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» моральної шкоди в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 900 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повне рішення буде виготовлено до 25 вересня 2019 року.

Суддя: Р. В. Дехта