Рішення № 84515364, 18.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 справа № 914/828/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача:Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м. Трускавецьпро:стягнення 6 308 185,55 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Іванило О.П.

За участю представників:

від позивача: Орел С.С. – представник;

від відповідача: Басистий В.О. – представник.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради про стягнення 6308185,55 грн., з яких 4619027,88 грн. основного боргу, 537263,94 грн. пені, 911506,42 грн. інфляційних втрат та 240387,31 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 25.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2019р.

14.05.2019 р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № 19586/19) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання.

15.05.2019 р. представником позивача на розгляд суду подано клопотання (вх. № 19749/19) про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання та відсутністю у позивача відзиву відповідача у даній справі.

Ухвалою суду від 15.05.2019 р. підготовче засідання відкладено на 12.06.2019 р.

30.05.2019 р. від відповідача на розгляд суду надійшло клопотання (вх. № 1419/19) про продовження строку підготовчого провадження у даній справі та відкладення підготовчого засідання в зв`язку із зміною керівника підприємства та для надання можливості подати відзив на позов.

Ухвалою суду від 12.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03.07.2019 р.

03.07.2019 р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № 1799/19) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 03.07.2019 р. підготовче засідання відкладено на 07.08.2019 р. Ухвалою суду від 07.08.2019 р. підготовче засідання відкладено на 15.08.2019 р.

У зв`язку з перебуванням судді Артимовича В.М. у відрядженні судове засідання, призначене на 15.08.2019 р., не відбулось.

Ухвалою суду від 19.08.2019 р. відкладено підготовче засідання на 04.09.2019 р.

Ухвалою від 04.09.2019 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справі до розгляду по суті на 18.09.2019 р.

В судове засідання 18.09.2019 р. з`явилися представники сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру пені на 98 %, а саме 526518,66 грн. Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення такої заяви.

Заслухавши представників сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу Україниг головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 04.09.2019 р. закрито підготовче провадження у даній справі, відповідно суд перейшов до розгляду справи № 914/828/19 по суті.

Представник відповідача ні у своїй заяві про зменшення розміру пені, ні в судовому засіданні не навів жодних вагомих обґрунтувань чи доказів неможливості подання такої заяви під час підготовчого провадження.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми законодавства, суд залишає заяву КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради про зменшення розміру пені без розгляду.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 21.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (споживач) укладено договір № 5225/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 5958527,88 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за листопад 2016 року – березень 2017 року. Однак, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив поставлений йому газ, заборгувавши 4619027,88 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1. договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

На підставі п. 8.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 537263,94 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 240387,31 грн. трьох відсотків річних та 911506,42 грн. інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений за подання позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (споживач) укладено договір № 5225/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Договором, а саме п.6.1 (з врахуванням протоколу розбіжностей, підписаного сторонами 03.11.2016 р. та прийнятого в редакції постачальника), встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставлено Комунальному підприємству «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради природнього газу впродовж листопада 2016 року – березеня 2017 року на загальну суму 5958527,88 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі природного газу.

До матеріалів справи позивачем долучено копії банківських виписок, якими підтверджується часткова оплата відповідачем заборгованості за договором від 21.10.2016 р. за № 5225/1617-ТЕ-21 в сумі 1339500,00 грн. Отже, сума основної заборгованості відповідача перед ПАТ “НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ у період з листопада 2016 року по березень 2017 року становить 4619027,88 грн.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивач нарахував відповідачу 537263,94 грн. пені, яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 240387,31 грн. та інфляційні втрати в розмірі 911506,42 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 94623,00 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги, слід задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (споживач) укладено договір № 5225/1617-ТЕ-21 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі газу за листопад 2016 року – березень 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Однак, всупереч умовам Договору, споживачем отриманий за період листопада 2016 року – березня 2017 року газ оплачено не в повному обзясі та несвоєчасно, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунках позивача та не заперечується сторонами.

Отже, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідач заборгував позивачу 4619027,88 грн. за поставлений впродовж листопада 2016 року – березня 2017 року природний газ. З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 4619027,88 грн. заборгованості за поставлений газ.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми у розмірі 240387,31 грн. та 911506,42 грн. інфляційних втрат.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд також звертає увагу на роз`яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. п. 3.1, 4.1).

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 240387,31 грн. трьох відсотків річних та 911506,42 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За прострочення сплати основного боргу за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 537263,94 грн. пені.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Судом взято до уваги те, що КП Трускавецьтепло «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради є комунальним підприємством, заснованим для задоволення побутових потреб населення і використовувався для вироблення теплової енергії для населення. Основним джерелом коштів відповідача є надходження грошових коштів від споживачів та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Крім того, стягнення неустойки в повному обсязі в примусовому порядку призведе до арешту коштів на рахунках товариства, що значно погіршить господарську діяльність відповідача, може призвести до повного припинення виробничої та господарської діяльності відповідача на початку опалювального сезону, що може спричинити неможливість надання відповідних послуг населенню з боку відповіда.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за неналежне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого газу позивачем з метою захисту майнового свого права та інтересу, крім пені нараховано значний розмір трьох відсотків річних та інфляційних втрат, вимога про стягнення яких задоволена судом.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд дійшов до висновку про зменшення на 50% розміру пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, до 268631,97 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України» роз`яснено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 94623,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Трускавецьтепло” Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Коцюбинського, будинок 12; ідентифікаційний код 37497024) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 4 619 027,88 грн. основного боргу, 268631,97 грн. пені, 911 506,42 грн. інфляційних втрат та 240 387,31 грн. трьох відсотків річних та 94 623,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2019 р.

Суддя Артимович В.М.