Ухвала суду № 84515091, 25.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

25.09.2019Справа № 910/4913/17За заявою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про зміну способу і порядку виконання рішення

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

2) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

3) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 122 513 967,77 грн

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Таран О.М.,

від відповідача: Гандзюк Т.О.,

від третьої особи-1: Гончаров О.В.,

від третьої особи-2 (заявника): Ферштейн А.М. ,

від третьої особи-3: Сердюк М.В.

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Укренергополіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про стягнення 122 513 967,77 грн.

За результатами нового розгляду справи № 910/4913/17 Господарський суд міста Києва прийняв рішення від 24.09.2018, яким позов задовольнив частково, стягнув з Київської міської ради на користь ПрАТ "СК "Укренергополіс" борг у розмірі 55 880 145,00 грн, 3% річних у розмірі 7 178 684,93 грн та судовий збір у розмірі 229 294,86 грн, в іншій частині позову відмовив.

Постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та Верховного Суду від 24.07.2019 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 залишено без змін.

18.06.2019 на виконання вказаного рішення Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

13.09.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 розгляд заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 призначено на 25.09.2019.

20.09.2019 через відділ діловодства суду від Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення щодо заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

25.09.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" надійшли заперечення на заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

В судове засідання 25.09.2019 з`явилися представники учасників справи.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві просив суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 в частині порядку його виконання, а саме, повернення коштів:

1) основної суми боргу у розмірі 55 880 145, 00 грн. з врахуванням того, що 10 % цієї суми зараховані до державного бюджету у розмірі 5 588 014,50 грн., а 90 % у розмірі 50 292 130, 50 грн. - до місцевого бюджету;

2) 3 % річних у розмірі 7 178 684, 93 грн. з урахуванням того, що нормами законодавства, яке встановлює порядок списання коштів державного та місцевого бюджетів, не визначено механізм для списання/виплати пені з суми основного боргу за цивільним договором, зарахованої до відповідного бюджету.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що основна сума боргу в розмірі 55 880 145,00 грн, яка була сплачена Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" за земельну ділянку, була зарахована в розмірі: 10 %, що становить 5 588 014,50 грн, - до державного бюджету, а 90 %, що становить 50 292 130, 50 грн, - до місцевого бюджету, тому повернення коштів основної суми боргу має здійснюватись з різних бюджетів. Відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі № 91/4913/17 боржником визначено юридичну особу - Київську міську раду, однак, кошти у сумі 55 880 145,00 грн, сплачені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Укренергополіс", зараховані до надходжень державного та місцевого бюджетів. Отже, безспірне списання коштів необхідно здійснювати саме з надходжень відповідних бюджетів на підставі пунктів 16-21 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845). Таким чином, виконання безспірного списання зазначених коштів на користь стягувача можливо за умови внесення змін в резолютивну частину наказу суду щодо зміни способу стягнення з бюджетів. Крім того, Порядком № 845 не визначено порядку (механізму) пені, крім пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість, тому відсутність визначеного законодавством механізму повернення пені унеможливлює виконання судового рішення в частині стягнення 3% річних у розмірі 7 178 684,93 грн.

Розглянувши заяву Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення, заслухавши позицію присутніх в засіданні представників учасників справи, Суд зазначає таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та Верховного Суду від 24.07.2019, позов задоволено частково, стягнуто з Київської міської ради на користь ПрАТ "СК "Укренергополіс" борг у розмірі 55 880 145,00 грн, 3% річних у розмірі 7 178 684,93 грн та судовий збір у розмірі 229 294,86 грн, в іншій частині позову відмовлено.

18.06.2019 на виконання вказаного рішення Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно до частин 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд у своєму наказі не зобов`язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у порядку і спосіб, які встановлені раніше. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, надані на підтвердження таких обставин, за приписами статті 86 ГПК України. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, з урахуванням наведеного, суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов`язок доведення перед судом у порядку приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку для можливості зміни способу та порядку виконання рішення з визначенням конкретних нових заходів для реалізації цього рішення.

Натомість, суд зазначає, що наведені у заяві обставини в обґрунтування необхідності зміни способу і порядку виконання рішення жодним чином не підтверджені відповідними доказами, а крім того не доводять неможливості чи ускладнення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 у порядку і способом, раніше встановленим, тобто, шляхом стягнення коштів.

Між тим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45).

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2 Порядку виконання рішень).

Згідно з цією нормою боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до приписів статті 2 Бюджетного кодексу України до бюджетних установ віднесено і органи місцевого самоврядування (п.12).

При цьому, положеннями статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, міську раду.

Однак, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не обґрунтувало належним чином у своїй заяві причини неможливості списання коштів у визначеному порядку саме з бюджету Київської міської ради.

Отже, суд доходить висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві не довело суду наявності особливого характеру обставин, які б свідчили про винятковість випадку, існування якого є необхідним для зміни способу і порядку виконання Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17.

Разом з тим, викладена у заяві прохальна частина не містить конкретно визначеного способу та порядку виконання рішення, натомість, заявник фактично покладає такий обов`язок на суд, що лежить поза компетенцією судового органу при здійсненні судочинства у господарській справі.

Суд зазначає, що у випадку задоволення заяви відповідно до сформульованих у ній вимог, ухвала суду не буде неефективною, оскільки не буде встановлювати нового способу захисту за рішенням та шляху здійснення такого захисту.

Поряд з викладеним, відсутність механізму повернення пені у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, про що вказує заявник, жодним чином не пояснює неможливості виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 щодо стягнення 3% річних та не виключає обов`язку його виконання в цій частині.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані доводи заявника явно ґрунтуються на неправильному тлумаченні правової природи 3% річних та пені.

Так, одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України). Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Натомість, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що вимоги заявника про зміну способу та порядку виконання рішення не обґрунтовані та не сформульовані належним чином, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення.

Керуючись, статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 910/4913/17 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Дата повного складання повного тексту ухвали: 26.09.2019

Суддя Т. Ю. Трофименко