Рішення № 84514424, 23.09.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2019 р. Справа №903/547/19

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до відповідача: фізичної особи-підприємця Троцюка Сергія Васильовича

про стягнення 2578,77 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулися з позовом до фізичної особи-підприємця Троцюка Сергія Васильовича про стягнення 2578,77 грн., з них 2263,10 грн. – заборгованість по орендній платі, 315,67 грн. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором №1264 від 30.11.2018 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Ухвалою суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.08.2019.

Ухвалою суду від 14.08.2019 повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 23.09.2019.

28.08.2019 від позивача надійшла заява №14-21-02181 від 22.08.2019 про збільшення розміру позовних вимог, в якій просять стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 2263,10 грн. та пеню в сумі 389,58 грн..

Щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.2 ст.118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Оскільки, ухвалою суду від 29.07.2019 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд по суті призначено на 14.08.2019, а вказана заява надійшла до суду 28.08.2019, тобто із пропуском процесуальних строків(після початку першого судового засідання), суд залишає заяву позивача №14-21-02181 від 22.08.2019 про збільшення розміру позовних вимог без розгляду із долученням її до матеріалів справи.

Справа розглядається згідно первинно заявлених позовних вимог.

Позивач в судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, проте був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7900727493219.

Відповідач в судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, проте був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4510101975463.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами,

встановив:

30.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як орендарем, було укладено договір №1264 оренди державного нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди).

Пунктом 1.1 Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину адміністративної будівлі «А-9» площею 14,4 кв.м, що знаходиться за адресою: 43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Шопена, 12, та обліковуються на балансі Головного управління статистики у Волинській області.

Згідно п.п.3.1, 3.3 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2018) 1306,27 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 Договору оренди визначалось, що орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків від суми орендної плати до державного бюджету та 50 відсотків від суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача.

Об`єкт оренди було передано орендарю по акту приймання-передавання від 03.12.2018.

Орендар(ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до регіонального відділення із заявою від 13.03.2019, якою просив достроково припинити дію договору оренди від 30.11.2018 №1264, у зв`язку з чим, Договір оренди було припинено 13.03.2019.

Актом приймання-передавання орендованого майна від 13.03.2019, орендар передав Балансоутримувачу майно, що є предметом Договору оренди.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України(далі – ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обов`язок щодо виконання сторонами у договірних відносинах своїх зобов`язань, визначено також статтями 526, 527 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області на адресу відповідача направлялися претензію щодо оплати заборгованості по оренді(а.с.15,18), проте останні залишенні без відповіді та виконання.

Позивач зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Волинській області на підставі наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України».

Суд критично оцінює дане твердження позивача з огляду на таке.

Наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019 №232 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” постановлено утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Зазначеним наказом також визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 459 визначено, що днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є 15 травня 2019.

Відомості про юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 42899921).

Водночас, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (код ЄДРПОУ 13347870) згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває в стані припинення з 11.03.2019.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У статті 107 ЦК України зазначено, що комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Виходячи з наведених положень ст.107 ЦК України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її злиття факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідна позиція висвітлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2018 у справі №903/376/17.

Таким чином, визначальною умовою для завершення процедури реорганізації шляхом злиття та правоступництва є державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Оскільки процес реорганізації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області не завершений, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях передчасно звернулося до суду із вказаним позовом, тому що відповідного запису про припинення юридичної особи(Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області) до державного реєстру не внесено, передавальний акт та розподільний баланс між Фондами у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи передчасне звернення позивача з позовом, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи та пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що права чи інтерес саме позивача у справі не порушені.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 130, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до фізичної особи-підприємця Троцюка Сергія Васильовича про стягнення 2578,77 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

26.09.2019

Суддя А. С. Вороняк