Ухвала суду № 84514398, 23.09.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про задоволення скарги на дії або бездіяльність

органу ДВС, приватного виконавця

"23" вересня 2019 р. Cправа № 902/199/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги №10-25-15991 від 05.09.2019 Фонду державного майна України на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу у справі

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Фонду державного майна України, м.Київ

до: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Київ

до: Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м.Немирів, Вінницька область

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю секретаря судового засідання: Жиляк С.І.

представників сторін:

прокурор: не з`явився;

позивача:Юрченко Т.П., Браславець Я.Ю. за довіреностями;

відповідачів: не з`явилися;

органу ДВС: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

11.09.2019 до суду надійшла скарга №10-25-1591 від 05.09.2019 Фонду державного майна України про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Немирівського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Ловчицької Т.С. від 21.08.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59141916.

Ухвалою суду від 12.09.2019 скаргу Фонду державного майна України №10-25-1591 від 05.09.2019 призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2019.

23.09.2019 до суду надійшов лист № 15890 від 23.09.2019 за підписом начальника Немирівського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Т. Скиби до якого долучено копії матеріалів виконавчого провадження, заперечення № 15892 від 23.09.2019 та заява № 15891 від 23.09.2019 про розгляд скарги за відсутності представника органу ДВС.

На визначену дату 23.09.2019 з`явилися представник позивача (скаржника). Прокурор, відповідач (боржник) та представник органу ДВС в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду скарги останні повідомлені ухвалою суду від 12.09.2019, яка направлена рекомендованою кореспонденцією.

З огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи обмеженість розгляду заяви визначеними законом процесуальними строками, суд дійшов висновку про розгляд заяви за відсутності боржника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача (скаржника), суд встановив наступне.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/199/18 за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів майнового комплексу "Клінічний санаторій "Авангард" на користь позивача та зобов`язання відповідачів повернути Фонду державного майна України майновий комплекс "Клінічний санаторій "Авангард", який знаходиться за адресою: 22800, м. Немирів, вул. Шевченка, б. 16.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2018, яке залишено без змін постановою Верховного суду від 11.04.2019, позов щодо Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено повністю. Ухвалено витребувати з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", майновий комплекс "Клінічний санаторій "Авангард" на користь Фонду державного майна України та зобов`язати Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути майновий комплекс "Клінічний санаторій "Авангард", який знаходиться за адресою: вул. Шевченка, б.16, м. Немирів, 22800, а саме: спальні корпуси № 1-5 (літери А -Д), адміністративний корпус (літера Ж), лікувальний корпус (літера І), їдальню (літера К), реабілітаційний центр з басейном (пральня з котельнею) (літера Н), будинок культури (літера Л), котельню з ванним відділенням (літера О), насосну станцію № 1 (літера Х), гараж (літера М), теплицю (літера П), спальні павільйони № 1-4 (літери Р-У), оранжерею (літера Ф), будинок на території оранжереї (літера Ш), очисні споруди (літера Щ), водонапірну башту (літера Ч), склад льодник (літера Ю), овочесховища (літери El, Е), конюшню (літера Я) Фонду державного майна України.

15.08.2018 на виконання судового рішення видано відповідний наказ та направлено на адресу стягувача.

17.05.2019, за заявою Фонду державного майна України, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП № 59141916) з примусового виконання наказу № 902/199/18 від 15.08.2018, виданого Господарським судом Вінницької області про витребування з чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Авангард» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та зобов`язання Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Авангард» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» повернути майновий комплекс «Клінічний санаторій «Авангард» Фонду державного майна України.

17.05.2019 за вих. № 8461 державним виконавцем надіслано виклик керівнику Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Авангард" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на 23.05.2019 на 10:00 год.

16.07.2019 р. державним виконавцем здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника ДП «Клінічний санаторій «Авангард» з метою перевірки виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018 року. Під час перевірки було встановлено, що вище зазначене рішення боржником не виконане, про що було складено акт державного виконавця від 16.07.2019.

17.07.2019 р. державним виконавцем на підставі ч. 2, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначена вимога виконати рішення повторно протягом 10 робочих днів - в строк до 31.07.2019 р., та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

17.07.2019 за вих. № 11996 державним виконавцем надіслано сторонам попередження про проведення 01.08.2019 о 10: 00 год. виконавчих дій щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018. Явку сторін визнано обов`язковою.

01.08.2019 державним виконавцем здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника ДП «Клінічний санаторій «Авангард» з метою перевірки виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018. Під час перевірки було встановлено, що боржник явки не забезпечив, рішення суду не виконав, про що було складено акт державного виконавця від 01.08.2019.

05.08.2019 державним виконавцем повторно здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника ДП «Клінічний санаторій «Авангард» з метою перевірки виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018. Під час перевірки було встановлено, що рішення суду боржником не виконане, про що було складено акт державного виконавця від 05.08.2019.

05.08.2019 державним виконавцем на підставі ч. 3, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200,00 грн та попереджено боржника про звернення державного виконавця до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

09.08.2019 за вих. №13903 державним виконавцем начальнику Немирівського ВП ГУНП надіслано Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального Кодексу України.

13.08.2019 за вих. №13953 сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням надіслано попередження про проведення 21.08.2019 о 10:00 год. виконавчих дій щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018. Явку сторін визнано обов`язковою.

21.08.2019 державним виконавцем здійснено виїзд за місцезнаходженням боржника ДП «Клінічний санаторій «Авангард» з метою перевірки виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018. Під час перевірки було встановлено, що вище зазначене рішення боржником не виконане, а головний лікар ДП «Клінічний санаторій «Авангард» П.В. Цвень знаходиться у відрядженні з 20.08.2019 по 21.08.2019, про що було складено акт державного виконавця від 21.08.2019.

21.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11, ч. 1, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до господарського суду зі скаргою Фонд державного майна України вважає оскаржувану постанову державного виконавця необґрунтованою, та такою, що суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження" та ГПК України. Скаржник наголошує, що постанова була винесене без дослідження всіх обставин справи, зокрема, державним виконавцем не доведено тієї обставини, що рішення суду в даній справі не може бути виконане без участі боржника. На переконання скаржника, рішення суду не є нерозривно пов`язане з особою боржника і його виконання можливе і без його присутності шляхом вчинення примусових дій безпосередньо виконавчою службою.

Немирівський районний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області в запереченнях № 15892 від 23.09.2019, не погоджується з доводами, наведеними у скарзі, та наголошує на тому, що скаржник посилається на п. 20 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована 02.04.2012 за № 489/20802, що у постанові про закінчення виконавчого провадження відсутня підстава для цього з посиланням на відповідну норму, тоді як вбачається з оскаржуваної постанови, державний виконавець керувався вимогами п. 11, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Також скаржник посилається на ч. 1, ст. 60 Закону України «Про виконане провадження» та п. 22-24 розділу VIII вище зазначеної Інструкції, норми яких стосуються виконання рішень про передачу стягувану предметів, зазначених у виконавчому документі, а виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 902/199/18 від 15.08.2018 року передбачає виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, тобто рішення зобов`язального характеру.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Фонду державного майна України № 10-25-15991 від 05.09.2019 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено заходи примусового виконання рішень.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При цьому у пункті 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в цьому ж Міністерстві 02.04.2012 за N 489/20802, визначено зокрема, що у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону.

З аналізу наведених норм випливає, що неможливість виконати рішення без участі боржника є законодавчою підставою закінчення виконавчого провадження в тому випадку, коли таке виконання безпосередньо пов`язано з особою боржника і саме боржник має особисто вчиняти певні дії для його виконання.

До рішень, які не можуть бути виконані без участі боржника належать рішення, які полягають у вчиненні дій, які боржник може вчинити тільки особисто (спростувати неправдиву інформацію, розглянути заяву про надання земельної ділянки та прийняти відповідне рішення тощо), а будь-яка інша особа таких дій здійснити не може. Натомість у випадку, коли рішення суду про зобов`язання боржника особисто виконати певну дію може бути виконано без участі боржника (усунути перешкоди у користуванні майном, знести самовільно збудовану споруду, виселити чи вселити у житлове приміщення тощо) організація такого виконання державним виконавцем відповідно до його повноважень прямо передбачена частиною другою ст. 75 наведеного вище Закону.

Частина друга статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", до викладення такого Закону в новій редакції кореспондується із частиною третьої статті 63 Закону, зміст якої викладено вище.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та зазначив, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не можна ставити в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелюватиме значення самого права звернення до суду як способу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь- яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд»!, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіє проти Греції» (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб і стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас неї передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст. 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства, права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи. Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 19175 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах «Ді Педе проти Італії» (Di Pede v. Italy) та «Заппія проти Італії» (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, n. 20 - 24 та c. 1410 - 1411, n. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-ІИ; «Ясіуньєне проти Латвії», заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі «Глоба проти України» Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі «Comingersoll S.A.» проти Португалії» (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними ] на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), Reports 1997-П, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином, встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові державного виконавця не мотивовано чому неможливо виконати наказ суду без участі боржника. Також матеріали виконавчого провадження не містять доказів вжиття державним виконавцем визначених Законом України "Про виконавче провадження" заходів, направлених на примусове виконання наказу суду від 15.08.2018 у справі № 902/199/18. Неодноразові виїзди державного виконавця за місцезнаходженням боржника, відповідно до актів державного виконавця, засвідчували факт невиконання боржником судового рішення, проте не містять жодних відомостей щодо вчинення державним виконавцем примусових дій, направлених на виконання рішення.

Згідно з п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

При цьому, невиконання судового рішення у даній справі призводить до триваючого порушення прав позивача щодо несвоєчасного звільнення майна та реального поновлення інтересів держави.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ст. 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 338, 340, 341 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження, відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно положень ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У зв`язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача, бездіяльність державного виконавця, що полягає у невиконанні в примусовому порядку наказу суду від 15.08.2018 у справі № 902/199/18 слід вважати неправомірною.

Таким чином, вимоги скарги №10-25-15991 від 05.09.2019 Фонду державного майна України про визнання щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Немирівського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Ловчицької Т.С. від 21.08.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59141916 є правомірними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 232-236, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Фонду державного майна України №10-25-15991 від 05.09.2019 задоволити.

Визнати неправомірною та скасувати постанови державного виконавця Немирівського районного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області Ловчицької Т.С. від 21.08.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59141916

Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалу підписано 26.09.2019.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи.

2 - прокурору - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

3 - позивачу - вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133.

4 - відповідачу 1 - вул. Шота Руставелі, 39/41, м. Київ, 01033.

5 - відповідачу 2 - вул. Шевченка, буд. 16, м. Немирів, 22800.

6 - Немирівському районному ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області - вул. Горького, 89, м. Немирів, Вінницька область, 22800