Ухвала суду № 84512621, 20.09.2019, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1720/13-ц

Номер провадження 4-с/383/1/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання – Могиленко В.М.,

за участю:

скаржника – ОСОБА_1 ,

стягувача – ОСОБА_2 ,

начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області – Почкай М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай Миколи Олександровича та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою, у якій просить: визнати неправомірними дії начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай Миколи Олександровича по виконанню виконавчого листа №383/1720/13-ц від 05.02.2014 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 14467,31 грн. та зобов`язати Бобринецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області повернути йому майно, а саме: зварену металеву конструкцію в формі трикутника; балон газовий бувший у використанні; стіл металевий з тисками; корморізку зроблену кустарним способом; прес для вичавлювання олії з насіння; навантажувач стрічковий; ємкості на 200 літрів в кількості 6 штук; металобрухт в загальній масі 2720 кг.

В обґрунтування скарги посилається на те, що на примусовому виконанні у Бобринецькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №383/1720/13-ц від 05.02.2014 року, виданого Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 14467,31 грн.

В ході виконавчого провадження було описано та арештоване належне йому майно, а саме: зварену металеву конструкцію в формі трикутника; балон газовий бувший у використанні; стіл металевий з тисками; корморізку зроблену кустарним способом; прес для вичавлювання олії з насіння; навантажувач стрічковий; ємкості на 200 літрів в кількості 6 штук; металобрухт в загальній масі 2720 кг., яке отримав на відповідальне зберігання ОСОБА_2 . В подальшому описане майно передано на реалізацію до торгівельної організації СЕТАМ, окрім металобрухту в загальній масі 2720 кг. Описане майно не реалізоване на електронних торгах та надалі місцезнаходження майна йому невідоме.

В подальшому ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження дізнався, що виконавче провадження завершене на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Жодних заяв про бажання стягувачем залишити за собою нереалізоване майно та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу в матеріалах не було.

Після чого звернувся зі скаргою до начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Журавко В.М. з проханням перевірити законність дій начальника Бобринецького РВ ДВС Почкай М.О. З відповіді дізнався, що описане майно передано в рахунок боргу за заявою стягувача.

Вважає, що дії начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. по виконанню вказаного виконавчого провадження є незаконними, оскільки постанова та акт про передачу нереалізованого та прилюдних торгах майна стягувачу не виносились, а тому відсутній сам факт передачі майна. Посилаючись на вказані обставини просив скаргу задовольнити.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав та просив скаргу задовольнити з підстав зазначених у ній. Додатково пояснив, що про порушення своїх прав дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та після отримання відповіді з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, дату отримання якої не пам`ятає.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечив проти задоволення скарги, пояснивши, що за актом опису й арешту майна приблизно у 2015 році отримав на зберігання зазначене в ньому майно. В подальшому за його заявою нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника було передано йому державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості, окрім пресу для вичавлювання олії, який був переданий покупцю у зв`язку із його продажем на електронних торгах. На даний час у нього є в наявності майно зазначене в акті опису й арешту майна, окрім пресу для вичавлювання олії.

Начальник Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. заперечив проти задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу (а.с.111-116). Додатково пояснив, що металобрухт був реалізований з прилюдних торгів по іншому виконавчому провадженню з виконання вказаного виконавчого листа боржником за яким є ОСОБА_1 . За актом опису й арешту майна 10.08.2015 року передав на зберігання ОСОБА_2 вказане в акті майно. З прилюдних торгів був проданий прес для вичавлювання олії. У зв`язку із не реалізацією іншого майна, зазначеного в акті, через відсутність покупців, за заявою стягувача передав останньому у власність вказане майно, при цьому постанову та акт про передачу майна стягувачу не складав, оскільки право на передане майно не підлягає державній реєстрації. Крім того скаржник пропустив строк на звернення до суду із скаргою, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні вимог скарги.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до змісту ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який скаржник не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Скаржник повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.127 ЦПК України).

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Згідно ч. 1 та ч. 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду зі скаргою скаржник посилається на те, що оскільки був не згоден з діями начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області звернувся зі скаргою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, яким йому було надано відповідь де запропоновано звернутися до суду з відповідною скаргою. Дану відповідь отримав лише 12.07.2019 року після чого на адресу суду 18.07.2019 року було направлено скаргу. З копії скарги ОСОБА_1 (а.с.79-81) вбачається, що вона була зареєстрована в Головному територіальному управлінні юстиції у Кіровоградській області 14.05.2019 року.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 двічі ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження ВП №47896809, а саме 05.04.2019 року та 19.04.2019 року. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права 05.04.2019 року тобто в день ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та вправі був звернутись до суду зі скаргою у десятиденний строк, тобто до 15.04.2019 року, однак звернувся до суду з даною скаргою лише 23.07.2019 року, що підтверджується штемпелем на поштовому конверті, в якому надійшла скарга (а.с.83). Отже, пропустив встановлений законом строк для звернення зі скаргою. Доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду не надав.

Посилання скаржника на те, що дізнався про порушення своїх прав лише 12.07.2019 року з листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області №24 від 11.06.2019 року, суд оцінює критично, оскільки в матеріалах скарги не мітиться доказів отримання ним відповіді 12.07.2019 року. Крім того, оскарження дій державного виконавця до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області не є поважною причиною пропуску строку звернення зі скаргою до суду, оскільки не перешкоджає зверненню з такою скаргою до суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання до суду скарги, що у відповідності до ст.126 ЦПК України є підставою для залишення скарги без розгляду.

Судом встановлено, що на виконанні у Бобринецькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області перебувало виконавче провадження ВП №47896809 з примусового виконання виконавчого листа №383/1720/13-ц, виданого 05.02.2014 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14467,31 грн. боргу за договором позики.

10.08.2015 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме: зварену металеву конструкцію в формі трикутника; балон газовий бувший у використанні; стіл металевий з тисками; корморізка зроблена кустарним способом; прес для вичавлювання олії з насіння в неробочому стані, бувшого у використанні; навантажувач в неробочому стані; ємкості (бочки) від пального в кількості 6 штук, яке передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_2 , що підтверджується копією акту опису й арешту майна (а.с.159-160).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання (ч.7 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.8 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (ч.9 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом, прилюдні торги з реалізації вищевказаного арештованого майна боржника, окрім металобрухту та пресу для виготовлення олії,неодноразово призначалися, але не відбулися у зв`язку з відсутністю покупців.

Листом від 07.12.2017 року за №4826 начальник Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. повідомив стягувача ОСОБА_2 про те, що майно не було реалізовано, запропонувавши йому залишити нереалізоване майно за собою відповідно до ч.6 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.218).

18.12.2017 року ОСОБА_2 письмово висловив згоду залишити за собою майно ОСОБА_1 , яке не реалізувалося (а.с.219).

28.12.2017 року начальником Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай М.О. винесено постанову про повернення виконавчого листа №383/1720/13-ц, виданого 05.02.2014 року Бобринецьким районним судом стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, що підтверджується копією постанови (а.с.221). Вказану постанову направлено на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 супровідним листом №24 від 28.12.2017 року (а.с.220).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини, так і інші юридичні факти.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Оскільки нерухоме майно передано державним виконавцем у власність стягувачу в рахунок погашення боргу, право власності на яке не підлягає державній реєстрації, то ефективним способом захисту прав заявника могло б стати пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2017 року в справі № 6-1804цс16 та від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1655цс16.

Оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову.

Таким чином, як встановлено судом, у державного виконавця спірне майно відсутнє, а подання боржником ОСОБА_1 скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує йому відновлення порушених прав на передане державним виконавцем стягувачу майно в рахунок погашення боргу тобто на яке було звернено стягнення, а тому суд приходить до висновку, що скаржнику необхідно звернутися до суду за захистом своїх прав із відповідним позовом у порядку позовного провадження. Отже, вказана скарга підлягає залишенню без розгляду і з цих підстав.

Керуючись ст.ст. 81, 126, 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про визнання неправомірними дій начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Почкай Миколи Олександровича та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Повний текст ухвали складено 25.09.2019 року.

Суддя В.В. Бондаренко