Ухвала суду № 84506199, 23.09.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2118/18

Провадження № 1-кс/461/8240/19

УХВАЛА

23.09.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря Рибак Н.І., слідчого Гнідець М.Ф., прокурора Пайтри А.Г., захисника Качмар І.О.,

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Гнідець М.Ф. про арешт майна,

встановив:

слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42017140000000185 від 31.05.2017 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.191, ст.219 КК України.

Слідчий СУ ГУ НП у Львівській області Гнідець М.Ф. , за погодженням прокурора прокуратури Львівської області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на всі об`єкти нерухомості, які перебувають у володінні ДП «Львівське агроторгове підприємство» (ЄДРПОУ: 3144806898), за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 26, а саме:

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Ф-1» загальною площею 88,9 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «М-3» загальною площею 1562,2 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Н-1» загальною площею 124,2 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «У-1» загальною площею 418 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «С-1» загальною площею 180 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, рампа, склад готової продукції під літерою «К-1» загальною площею 284,1 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «А-2» загальною площею 3020,1 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «А-1» загальною площею 4046 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Б-1» загальною площею 1407,9 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «П-1» загальною площею 193,3 кв.м;

*нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Т-2» загальною площею 574,6 кв.м.

Клопотання мотивує тим, що вказане нерухоме майно має суттєве значення для проведення досудового розслідування та може бути використане як доказ вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи те, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що представниками ДП «Львівське агроторгове підприємство» може бути відчужене вказане нерухоме майно, з метою збереження речових доказів та недопущення відчуження державного майна просить клопотання задовольнити.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, з мотивів наведених у ньому.

Представник ДП «Львівське агроторгове підприємство» клопотання заперечив та вказав, що у поданому клопотанні відсутні дані, які б свідчили про наявність правових підстав для накладення арешту. Клопотання заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.09.2019 року було скасовано ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13.07.2017 року про накладення арешту на вказане у клопотання нерухоме майно. Вказав, що мотиви органу досудового розслідування не змінились, а суд апеляційної інстанції вже надавав їм правову оцінку.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення сторін, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 ст.170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно клопотання, прокуратурою Львівської області 21.03.2017 року здійснено вступ у розгляд господарським судом Львівської області справи про банкрутство державного підприємства "Львівське агроторгове підприємство", в ході якого виявлено, що дії посадових осіб ДП "Львівське агроторгове підприємство" вимогам ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та подальшого невиконання господарських договорів, що завдали великої шкоди державі у розмірі 2,9 млн. гривень, містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст. 191 та ст. 219 КК України.

Вивченням судових рішень з`ясовано, що ДП «Львівське агроторгове підприємство», в порушення вимог пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель», укладало договори: з ТзОВ «ВІФА «Проектбуд» про розробку погоджувальної частини робочого проекту для улаштування індустріального парку «Погулянка» на території ДП «Львівське агроторгове підприємство» на суму 930 тис. грн.; з ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери» про надання консалтингових послуг щодо підготовки заходів до створення індустріального парку на суму 800 тис. грн.; з ПП «Градієнт Плюс Буд» щодо підсилення будівельних конструкцій, демонтажу металоконструкцій, виконання робіт з обстеження та оцінки технічного стану будівель на суму відповідно 139 110,83 грн., 459 900 грн., 174 903,92 грн. та 397 003,85 грн.

Після призначення 04.04.2012 року виконуючим обов`язки директора ДП «Львівське агроторгове підприємство» ОСОБА_1 та прийняття основних засобів та інших матеріальних цінностей підприємства як цілісного майнового комплексу, ним, без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, без погодження по окремих питаннях з іншими державними органами та установами, під надуманим приводом про нібито розробку погоджувальної частини робочого проекту для улаштування індустріального парку «Погулянка», всупереч ст. 8 п.3 Закону України «Про індустріальні парки» (№ 406-У11 від 04.07.2012), згідно якої: «площа земельної ділянки, або сукупна площа суміжних ділянок повинна становити не менше 15 га та не більше 700 га», і при наявності у ДП «Львівське агроторгове підприємство» площі земельної ділянки в розмірі 4,0693 га, одноосібно були укладені договори з ТзОВ «ВІФА «Проектбуд», з ГІП «Юридична компанія «Козаков і партнери», з ПП «Градієнт Плюс Буд». В подальшому ОСОБА_1 , як виконуючим обов`язки директора ДП «ЛАП» одноосібно були знищені основні засоби підприємства шляхом порізки на металобрухт, а нежитлові об`єкти (будівлі) цілісного майнового комплексу були зареєстровані в обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» як окремі об`єкти.

Одразу після призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ДП «Львівське агроторгове підприємство» та прийняття ним 18.05.2012 року, згідно акта приймання-передавання державного майна - цілісного майнового комплексу, останній, без погодження з Міністерством аграрної політики та продовольства України, без погодження по окремих питаннях з іншими державними органами та установами, під надуманим приводом про ніби-то розробку погоджувальної частини робочого проекту для улаштування індустріального парку «Погулянка», всупереч ст. 8 п.З Закону України «Про індустріальні парки» (№ 406-У11 від 04.07.2012), згідно якої: «площа земельної ділянки, або сукупна площа суміжних ділянок повинна становити не менше 15 га та не більше 700 га», і при наявності у ДП «Львівське агроторгове підприємство» площі земельної ділянки в розмірі 4,0693 га, одноосібно уклав договори з ТзОВ «ВІФА «Проектбуд», з ПП «Юридична компанія «Козаков і партнери», з ПП «Градієнт Плюс Буд», які (договори) ніяким чином не сприяли подальшому розвитку державного підприємства, а навпаки, утворювали підприємству необгрунтовані боргові зобов`язання, з подальшим доведенням його до банкрутства.

Окрім того, у зазначений період ОСОБА_2 нерухоме майно цілісного майнового комплексу (будівлі) було зареєстровано в обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» як окремі об`єкти, які на праві господарського відання належать ДП «Львівське агроторгове підприємство» зокрема: нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Ф-1» загальною площею 88,9 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «М-3» загальною площею 1562,2 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Н-1» загальною площею 124,2 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «У-1» загальною площею 418 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «С-1» загальною площею 180 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, рампа, склад готової продукції під літерою «К-1» загальною площею 284,1 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «А-2» загальною площею 3020,1 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «А-1» загальною площею 4046 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Б-1» загальною площею 1407,9 кв.м; нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «П-1» загальною площею 193,3 кв.м; та нежитловий об`єкт нерухомості, будівля під літерою «Т-2» загальною площею 574,6 кв.м;

Оскільки у Личаківському відділі ДВС ГТУЮ у Львівській області на виконанні перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №42335100 від 03.03.2014 року, про стягнення із ДП «Львівське агроторгове підприємство» на користь ПП «Інвестиційна компанія «Сервіс» заборгованості у розмірі 2 973 441, 89 грн, а на даний час триває досудове розслідування за фактом доведення ДП «Львівське агроторгове підприємство» до банкрутства, у слідства є достатні підстави вважати, що теперішні представники ДП «Львівське агроторгове підприємство» мають на меті реалізувати залишки нерухомого державного майна.

Кримінальне провадження розпочато у 2017 році. З моменту початку досудового розслідування пройшло достатньо часу для встановлення необхідних обставин справи.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. З ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Водночас, з часу початку досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру. Також, вбачається, що ДП «Львівське агроторгове підприємство» не є юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, санкція статті, за якою здійснюється кримінальне провадження, не передбачає спеціальної конфіскації, як покарання, цивільного позову у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Крім цього, поданим клопотанням не обґрунтовано, яке значення як речові докази, мають об`єкти нерухомого майна ДП «Львівське агроторгове підприємство», і які обставини можуть бути підтверджені та спростовані за їх допомогою. Слідчим не вказано жодного обґрунтування щодо існування загрози приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, нерухомого майна ДП «Львівське агроторгове підприємство» та чи можуть якось вплинути зазначені дії на результати досудового розслідування, а лише наведено загальні підстави для арешту майна.

Матеріали клопотання не містять чіткого визначення обставин, яке саме відношення до кримінального провадження має зазначене у клопотанні нерухоме майно та обставин, які б давали підстави вважати про причетність вилученого майна до кримінального правопорушення.

Також, встановлено, що у 2014 році була порушення справа про банкрутство ДП «Львівське агроторгове підприємство».

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.07.2019 року по справі № 914/3533/14 про банкрутство ДП «Львівське агроторгове підприємство», дане підприємство визнано банкрутом. Ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого Шимчишина І.С. Ліквідатору вказано відповідно до ст. ст. 37-48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснити ліквідаційну процедуру та подати звіт про виконану роботу, відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у строк, встановлений ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Абзацом 8 частини 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

На виконання даного положення Закону, у п. 5 Постанови Господарського суду Львівської області від 11.07.2019 року по справі 914/3533/14 про банкрутство ДП «Львівське агроторгове підприємство», зазначено: скасувати всі арешти, накладені на майно Державного підприємства «Львівське агроторгове підприємство» (ідентифікаційний код 38172382) чи інші обмеження щодо розпорядження майном Державного підприємства «Львівське агроторгове підприємство» (ідентифікаційний код 38172382). Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном Державного підприємства «Львівське агроторгове підприємство» (ідентифікаційний код 38172382) не допускається.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», строк ліквідаційної процедури встановлюється у дванадцять місяців. Протягом зазначеного строку ліквідатор має здійснити ліквідаційну процедуру, тобто виконати повноваження, передбачені статтею 41 даного Закону, в тому числі: провести інвентаризацію майна банкрута, проаналізувати його фінансове становище, продати майно банкрута для задоволення вимог кредиторів, внесених до реєстру вимог кредиторів.

Наведене свідчить, що процедура ліквідації передбачає необхідність скасування всіх арештів, накладених на майно банкрута.

При цьому, слідчим не надано суду жодних доказів щодо існування загрози відчуження ДП «Львівське агроторгове підприємство» нерухомого майна. Доводи слідчого наведені у клопотанні не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі. Більше того, основним мотивом даного клопотання стороною обвинувачення зазначено необхідність виконання судового рішення у господарській справі. Однак, під час розгляду клопотання не здобуто жодних доказів щодо наявності в слідчого чи прокурора перешкод для повідомлення уповноважених осіб про наявність ймовірних дій щодо реалізації майна щодо якого запроваджено процедуру банкрутства, адже з клопотання вбачається, що прокурор є учасником провадження у справі про банкрутство.

Відтак, слідчим не доведено наявність правових підстав для арешту майна.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року в справі №461/4695/17 було скасовано ухвалу слідчого судді Галицькою районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року про накладення арешту на зазначене у даному клопотанні нерухоме майно.

У поданому аналогічному клопотанні слідчим та прокурором жодних нових доводів не наведено.

Відповідно до ч.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Статтями 7 та 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи не доведення слідчим та прокурором обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину, правові підстави для арешту майна, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходжу до висновку, що відсутні належні правові підстави для арешту майна, передбачені ст.170 КПК України, а в ході розгляду клопотання прокурором та слідчим не доведено необхідності застосування арешту.

Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, не доведено наявності правових підстав для накладення арешту на майно, а тому клопотання до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.