Рішення № 84506099, 16.09.2019, Бродівський районний суд Львівської області

справа № 439/1475/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року Бродівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Бунда А.О.,

з участю секретаря судових засідань Мартинюк О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Бернацького П.В.

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Мисака В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Броди в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, суд,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася з даним позовом до суду, де в своїх вимогах покликається на те, що 14 листопада 2013 року сторони уклали шлюб. Шлюб зареєстрований відділом РАГС Бродівського РУЮ Львівської області, актовий запис № 216. Від даного шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося. У них зовсім протилежні погляди на життя та різні характери. Будь-яке взаєморозуміння та довір`я відсутні. Між ними виникають постійні суперечки та сварки. На даний час шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. Вони проживають окремо один від одного. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї вважає неможливим. Тому просить розірвати шлюб. Крім цього, зазначає, що за період шлюбу сторонами спільно було придбано майно: автомобіль Daewoo Lublin, 1997 року випуску, вартістю 75 000,00 грн., причіп ПГ 02-Б, 2014 року випуску, вартістю 40 000,00 грн., автомобіль IVECO Daily 4X4 29L9, 2001 року випуску, вартістю 117 00,00 грн., телевізор Kivi 42$, вартістю 10 000 грн. (2017р.), телевізор Sony Bravia 32, вартістю 6000 грн. (2012р.),телевізор LG 19, вартістю 3000 грн. (2015р.), пральна машина LG, вартістю 10 000 грн. (2015р.), духова шафа електрична pyramida, вартістю 7000 грн. (2016р.), варочна поверхня pyramida, вартістю 4000 грн. (2016р.), холодильник, вартістю 7000 грн. (2018р.), кухонний гарнітур, вартістю 12000 грн. (2018р.), морозильна камера Privileq, вартістю 4000 грн. (2015р.), м`яка шкіряна частина, вартістю 26000 грн. (2017р.), модульна стінка у вітальню, вартістю 8000 грн. (2017р.), мікрохвильова піч, вартістю 4000 грн. (2018р.), шафа-купе, вартістю 12000 грн. (2017р.), кутовий диван, вартістю 7000 грн. (2014р.), кухонний комбайн, вартістю 3000 грн. (2016р.), ковані меблі, вартістю 5000 грн (2016р). Загальна вартість придбаного майна складає 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) гривень. Таким чином, 1/2 (одна друга) частина належного позивачці на праві спільної сумісної власності майна становить 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Крім вищевказаного майна, ними спільно були накопичені готівкові кошти в сумі 15 000.00 доларів США, які знаходяться у розпорядженні відповідача, що станом на момент пред`явлення позову при курсу НБУ (2806.1209 за 100 доларів США) становить 420 918,00 гривень. Відповідно одна друга частина грошових коштів, яка по праву повинна належати позивачці складає 7500,00 доларів США, що по курсу НБУ становить 210 459.00 гривень. Із посиланням на вимоги ст.ст. 60,61,63,70 СК України, ч.2 ст.370,ст.372 ЦК України просить постановити рішення яким поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй майно загальна вартість якого в натурі складає 178 000,00 гривень, що складається із автомобіля IVECO Daily 4X4 29L9, 2001 року випуску, вартістю 117 00,00 грн., причіп ПГ 02-Б, 2014 року випуску, вартістю 40 000,00 грн., телевізор Kivi 42$, вартістю 10 000 грн. (2017р.),холодильник, вартістю 7000 грн. (2018р.) мікрохвильова піч, вартістю 4000 грн. (2018р.); виділити їй Ѕ частину готівкових коштів в розмірі 7500 доларів США, що по курсу НБУ становить 210 459,00 гривень.

Відповідачу виділити майно загальна вартість якого в натурі становить 182 000,00 (сто вісімдесят дві тисячі) гривень, що складається із Автомобіль Daewoo Lublin, 1997 року випуску, вартістю 75 000,00 грн., телевізор Sony Bravia 32, вартістю 6000 грн. (2012р.), телевізор LG 19, вартістю 3000 грн. (2015р.), пральна машина LG, вартістю 10 000 грн. (2015р.), духова шафа електрична pyramida, вартістю 7000 грн. (2016р.), варочна поверхня pyramida, вартістю 4000 грн. (2016р.), кухонний гарнітур, вартістю 12000 грн. (2018р.), морозильна камера Privileq, вартістю 4000 грн. (2015р.), м`яка шкіряна частина, вартістю 26000 грн. (2017р.), модульна стінка у вітальню, вартістю 8000 грн. (2017р.), шафа-купе, вартістю 12000 грн. (2017р.), кутовий диван, вартістю 7000 грн. (2014р.), кухонний комбайн, вартістю 3000 грн. (2016р.), ковані меблі, вартістю 5000 грн (2016р). Виділити відповідачу 1/2 (одну другу) частину готівкових коштів в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) доларів США, що по курсу НБУ становить 210 459,00 (двісті десять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень.

16.10.2018 року відкрито провадження у справі та накладено арешт на майно.

14.03.2019 роз`єднано позовні вимоги, виділено в окреме провадження позовні вимоги про стягнення аліментів та закрито підготовче засідання, призначено до судового розгляду по суті.

20.05.2019 залучено третіх осіб.

В судовому засіданні позивачка та її представник – адвокат Бернацький П.В. позовні вимоги підтримали, просять шлюб розірвати, оскільки сторони примиритися не бажають, проживають окремо, у відповідача є інша жінка, конфлікт між сторонами зростає, тому наполягають на розірванні шлюбу. Щодо поділу майна підтримали вимоги викладені у позові повністю. Крім цього в ході розгляду справи було встановлено, що за відповідачем зареєстровано причіп ПР ПВА- НОМЕР_1 , 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , тому просить виділити такий відповідачу. Щодо продажу автомобілів по дорученню, то відповідно до ст.ст.655, 638 ЦК України – генеральне доручення є удаваним договором, оскільки власником транспортного засобу залишається попередній власник, так як державна реєстрація автомобілів не проведена. Щодо готівкових коштів в сумі 15000 доларів, то такі належать сторонам, вони накопичувались на майбутні витрати для дитини. Відповідач доводить, що це кошти церковної громади, однак на кошти церковної громади позивачка не претендує, лише на заощадження, які належать сім`ї, що підтверджено в деклараціях про доходи відповідача.

Відповідач та його представник - адвокат Мисак В.О. позов визнали частково. Відповідач згідний на розірвання шлюбу. Щодо грошових коштів в сумі 15 000 доларів США, то пояснив,що будучи не обізнаним із порядком заповненням декларації помилково зазначив ці кошти як власні, однак це кошти церковної громади, що підтверджується протоколом зборів. Також категорично заперчив щодо придбання побутових речей зазначених у позові. Вказав, що таке майно не придбавалося і в сім`ї такого майна не було. Транспортні засоби, зокрема, автомобілі відповідачем відчужені третім особам по дорученнях, тому немає підстав для поділу їх між сторонами. Крім цього вказали, що позивачкою не доведено, що майно, яке вона просить поділити було придбано під час шлюбу, за спільні кошти, чи в результаті спільної праці і що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Звернули увагу суду, що позивачем не заявлено позовних вимог про визнання права власності на майно, яке просить поділити між сторонами. Разом з тим не заперечили щодо виділення позивачу причіпа ПГ 02-Б, 2014 року випуску.

Третя особа – ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив,що згідно нотаріально посвідченої довіреності від 09.10.2018 ОСОБА_2 надав йому право розпоряджатися автомобілем марки Daewoo Lublin,1997 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 . Фактично відбулася купівля-продаж автомобіля, про що він надав розписку, де вказувалося, що придбав автомобіль за 7500 грн. Автомобіль не переоформив, оскільки на нього накладено арешт.

Треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча в установленому законом порядку повідомлялися про час та місце розгляду справи, заяв про відкладення судового засідання від них не надходило. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши обставини справи, вислухавши сторони, їх представників, третіх осіб, свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що сторони зареєстрували свій шлюб 14 листопада 2013 року (а.с.8). Шлюб зареєстрований відділом РАГС Бродівського РУЮ Львівської області, актовий запис № 216. Від даного шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9).

Примиритися сторони не бажають, перебувають у неприязних відносинах, тривалий час разом не проживають та не ведуть спільного господарства, тому розірвання шлюбу не буде суперечити інтересам сторін та їх неповнолітньої дочки.

Відповідно до ст.24 ч.1 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, вважає, що сім`я розпалася і збереження її неможливе.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, суд прийшов до висновку, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 2013 року, що підтверджується матеріалами справи. Позивачка з цим позовом звернулася до суду 26.09.2018 року та в судовому засіданні ствердила про те, що з липня 2018 року сторони припинили подружні відносини, з цього часу разом не проживають та не ведуть спільного господарства, протилежного відповідачем не доведено.

В силу положень ст. ст. 60, 63, 68 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Норми СК України у статтях 57,60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Статтею 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд повинен, зберігаючи обєктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу у реалізації ними передбачених Кодексом прав, роз`яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

У справах про поділ майна подружжя доказами, що свідчать про кількість та вартість майна, можуть бути акти опису спільного майна, копії рахунків в установах банків, боргові розписки, квитанції, чеки, свідоцтва про право власності, висновки експертиз, тощо.

Необхідно зазначити, що судом в ході розгляду справи учасникам справи роз`яснювався обов`язок доказування та наслідки невчинення процесуальних дій, що підтверджується записом фіксування судового засідання технічним засобом, але, не зважаючи на це, в ході розгляду справи позивачкою не представлено до суду переконливих доказів, які б підтверджували ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень проти доводів відповідача, зокрема, про придбання майна: побутової техніки, меблів, предметів домашньої обстановки та вжитку. Про витребування доказів за допомогою суду, незважаючи на роз`яснення суду, клопотань не заявлено.

Натомість відповідач категорично заперечив щодо придбання під час шлюбу майна, а саме: телевізора Kivi 42$, телевізора Sony Bravia 32, телевізора LG 19, пральної машини LG, духової шафи електричної pyramida, варочної поверхні pyramida, холодильника, кухонного гарнітуру, морозильної камери Privileq, м`якої шкіряної частини, модульної стінки у вітальню, мікрохвильової печі, шафи-купе, кутового дивана, кухонного комбайна, кованих меблів, вказавши, що таких речей вони не купували. Жодних доказів на підтвердження придбання зазначеного майна та його вартості матеріали справи не містять.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57447874 від 22.10.2018 випливає, що майно, а саме: телевізор Kivi 42$, телевізор Sony Bravia 32, телевізор LG 19, пральня машина LG, духова шафа електрична pyramida, варочна поверхня pyramida, холодильник, кухонний гарнітур, морозильна камера Privileq, м`яка шкіряна частина, модульна стінка у вітальню, мікрохвильова піч, шафа-купе, кутовий диван, кухонний комбайн, ковані меблі за адресою АДРЕСА_1 відсутнє, про що складено акт державного виконавця (а.с.36-37).

Що стосується транспортних засобів, зокрема, автомобіля Daewoo Lublin, 1997 року випуску, причіпа ПГ 02-Б, 2014 року випуску, автомобіля IVECO Daily 29L9, 2001 року випуску, причіпа ПР ПВА-У5, 2008 року випуску, то незважаючи на заперечення відповідача про придбання цих транспортних засобів під час шлюбу за спільні кошти, набуття їх у власність подружжям підтверджено витягом із реєстру щодо транспортних засобів, які відповідно до регіональної бази даних «ДАІ-2000» та Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 26.09.2018 зареєстровані за ОСОБА_2 (а.с.77-78) та декларацією за 2018 рік (а.с.74-76).

Так, згідно вказаної інформації автомобіль Daewoo Lublin, 1997 року випуску зареєстрований за відповідачем 24.03.2016, причіп ПГ 02-Б, 2014 року випуску – 12.03.2015, автомобіль IVECO Daily 29L9, 2001 року випуску – 25.07.2017, причіп ПР ПВА-У5, 2008 року випуску – 12.03.2015, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Крім цього судом враховано і те, що відповідач в судовому засіданні погодився на присудження позивачці причіпа ПГ 02-Б, 2014 року випуску і ним жодним чином не спростовано факту того, що джерелом набуття транспортних засобів не є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Між тим, виходячи з вимог справедливості, рівності та забезпечення розумного балансу інтересів сторін суд приймає до уваги докази про вартість транспортних засобів, які представлені відповідачем та відсутність заперечень стосовно виділення позивачу причіпа ПГ 02-Б, 2014 року випуску, а відповідачу причіпа ПР ПВА-У5, 2008 року випуску.

Так, згідно звіту про оцінку автомобіля марки IVECO Daily 29L9, 2001року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , складеного 29.11.2018 ТзОВ «Кволіті Груп» (а.с.92-104) вартість вказаного автомобіля власником якого є ОСОБА_2 станом на 29.11.2018 становить 15 361 грн.

Згідно звіту про оцінку автомобіля марки Daewoo Lublin,1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , складеного 29.11.2018 ТзОВ «Кволіті Груп» (а.с.80-91) вартість вказаного автомобіля власником якого є ОСОБА_2 станом на 29.11.2018 становить 14 499 грн.

Разом з тим суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що транспортні засоби, а саме: автомобіль марки IVECO Daily 29L9, 2001року випуску та автомобіль марки Daewoo Lublin,1997 року випуску ним відчужені і такого майна в нього немає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно доручення від 29.09.2018 (а.с.108) виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріальнго округу Сторожка Л.М. уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти його інтереси в правочині з питань експлуатації, розпорядження (продажу, передачі оренду, тощо) автомобіля марки IVECO Daily 29L9, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно доручення від 09.10.2018 (а.с.106) виданого приватним нотаріусом Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Кульчицькою-Дашинич В.Д., уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продати за ціну та на умовах на розсуд уповноважених осіб належний йому автомобіль марки Daewoo Lublin,1997 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .

Однак, оформлення договорів доручення не потягло за собою перехід права власності на автомобілі до третіх осіб.

Станом на час розгляду справи в суді відчуження автомобілів не відбулося, такі зареєстровані за ОСОБА_2 та перебувають саме у його власності.

Таким чином, суд дійшов висновку що спірні транспортні засоби є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим позовні вимоги у наведеній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про поділ готівкових коштів в розмірі 15 000 доларів США суд зазначає наступне.

В якості доказу позивачкою надано декларації ОСОБА_2 за 2016 та 2017 роки (а.с.11-13,22-24), подані ним як депутатом Бродівської міської ради, в яких особисто відповідачем вказано в графі грошових активів 15 000 доларів США готівки.

Твердження ОСОБА_2 про те, що готівкові кошти в сумі 15 00 доларів США, зазначені ним особисто в деклараціх за 2016-2017 роках є власністю релігійної громади Української Православної Церкви КПП храму Свв.Апп. ОСОБА_8 і Павла м.Броди вул.Львівська,34 суд вважає безпідставними.

Копія протоколу №1 загальних зборів членів релігійної громади Української Православної Церкви КПП храму Свв.Апп ОСОБА_9 і ОСОБА_10 складеного 24.01.2017 (а.с.109) подана відповідем як доказ того, що спірні кошти є власністю громади судом не розцінюється як належний та допустимий доказ, зважаючи на наступне.

Зазначені в даному протоколі загальні збори релігійної громади відбулися значно пізніше ніж було подано декларацію із зазначенням спірних коштів в сумі 15 000 дол. США. Крім цього в протоколі вказані готівкові кошти, а саме: 15000 доларів США та 20000 гривень, а декларантом зазначено готівкові кошти лише 15000 доларів США та з чіткою вказівкою на власника, а саме ОСОБА_2 , а не на третіх осіб. Вказане в сукупності в свою чергу дає підству вважати, що кошти передані відповідачу релігійною громадою не є коштами, які зазначені ним у декларації.

Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про те, що вони були присутні на зборах релігійної громади на яких вирішено питання про передачу грошових коштів священнику ОСОБА_2 не спростовують відомостей, які містяться у деклараціях відповідача про наявність у нього особистих готівкових коштів.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів відповідач та його представник суду не надали.

Згідно ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.79 ЦПК - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.78 ЦПК - суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі). 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому поданий відповідачем протокол №1 від 24.01.2017 із підписами тридцяти осіб не приймається судом як доказ того, що готівкові кошти не є спільною подружньою власністю.

Таким чином, придбане під час перебування сторін у шлюбі рухоме майно та грошові кошти є об`єктом спільної сумісної власності сторін, тому сторони мають право на рівну частку у цьому майні.

Крім цього суд також зазначає, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). А тому розмір готівкових коштів в гривневому еквіваленті слід визначити станом на день розгляду справи відповідно до офіційного курсу НБУ.

Також, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України про те, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволеного позову.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ст.ст.57,60,61,65 СК України, ст.369 ЦК України, керуючись ст.ст.10,12,81,82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14.11.2003 року відділом РАГС Бродівського РУЮ Львівської області, актовий запис № 216.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище ОСОБА_15 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити:

- ОСОБА_1 автомобіль марки IVECO Daily 29L9, 2001року випуску д.н.з. НОМЕР_4 ; причіп ПГ 02-Б,2014 року випуску; Ѕ частину готівкових коштів в розмірі 7500 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 185330 (сто вісімдесят п`ять гривень триста тридцять) гривень 25 копійок.

- ОСОБА_2 автомобіль марки Daewoo Lublin,1997 року випуску д.н.з. НОМЕР_3 ; причіп ПР ПВА-У5, 2008 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 ; Ѕ частину готівкових коштів в розмірі 7500 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 185330 (сто вісімдесят п`ять гривень триста тридцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3423.30 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Треті особи:

ОСОБА_3 ідентифікаційний номер невідомо, зареєсторований АДРЕСА_2 .

ОСОБА_4 ідентифікаційний номер невідомо, зареєстрований АДРЕСА_3 .

ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер невідомо, зареєстрований АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , ідентифікаційний номер невідомо, зареєстрований АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складено 25.09.2019.

Суддя А.О.Бунда

16 вересня 2019 року