Рішення № 84504922, 16.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.09.2019

Справа № 320/8503/18

Провадження № 2/320/569/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Прозорової Т.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби.

В обґрунтування уточненого позову позивач посилається на те, що наказом TOB «Військторг» від 01.10.2018 року вона була прийнята на посаду кухаря і працювала у військовій частині А2558 до 26 червня 2018 року. На підставі наказу № 133 від 26.06.2018 року командира військової частини А 3838 її призначено на посаду курсанта навчальної роти з 26 червня 2018 року та зараховано до списків особового складу частини. 26 червня 2018 року між нею та Міністерством оборони укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Відповідно до військового квітка НОМЕР_1 , 26.06.2018 року на підставі наказу №718 ОНАБ № 4 від 25.06.2018 вона призвана у Збройні Сили України на військову службу за контрактом. В липні 2018 року вона отримала від відповідача заробітну платню в сумі 3795,41грн. Після липня 2018 року відповідач припинив виплату їй заробітної платні. У вересні 2018 року вона звернулась до TOB «Військторг» з вимогою надання їй пояснень припинення заробітної платні, надання їй копії трудової книжки та довідки про середню зарплатню, але відповідач її законні вимоги проігнорував. Ураховуючи те, що вона добровільно вступила на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який є чинним на час розгляду справи, особливий період в Україні не закінчився, рішення про демобілізацію не прийнято, а тому на неї розповсюджуються гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому вона працювала на час вступу на військову службу, передбачені статтею 119 КЗпП України. Таким чином, загальна кількість її робочих днів за період з 20.07.2018 (день виплати другої частини заробітку, який не був здійснений відповідачем) по 05.06.2019 року склала 300днів. У зв`язку з чим, сума середнього заробітку за час проходження військової служби складає 44820,00грн. Тому вона просить суд стягнути з ТОВ «Військторг» на її користь середній заробіток за час проходження військової служби починаючі з 20.07.2018 року по 05.06.2019 року у сумі 44820,00грн.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, але надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, уточнений позов підтримують в повному обсязі, не заперечують проти розгляду справи в заочному порядку.

В судове засідання представник відповідача не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином поштовим повідомленням. До Мелітопольського міськрайонного суду повернулися конверти з відміткою листоноші «по закінченню терміну зберігання» та повідомлення про вручення поштового відправлення. Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надійшло. Суд вважає причини неявки відповідача в судове засідання неповажними.

Відповідно до ч.3 ст. 211, ч.1, 3, 4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, наказом TOB «Військторг» від 01.10.2018 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду кухаря до військової частині А2558 до 26 червня 2018 року, згідно копії військового квитка (а.с.7-8).

На підставі наказу № 133 від 26.06.2018 року командира військової частини А3838 ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчальної роти з 26 червня 2018 року та зараховано до списків особового складу частини (а.с.11).

Так 26.06.2018 року ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с.9-10).

Відповідно до записів військового квітка НОМЕР_1 , 26.06.2018 року на підставі наказу №718ОНАБ №4 від 25.06.2018р. ОСОБА_1 призвана у Збройні Сили України на військову службу за контрактом та відповідно до припису мала прибути до ОЗП Запорізького ОВК (а.12).

Відповідно до положень ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч.3 ст.119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ч.2 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57 частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства оборони України, викладеними у листах № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року, № 316/1/906 від 20 жовтня 2016 року «Щодо дії особливого періоду», скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. З огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації, без прийняття рішення щодо проведення демобілізації, не припиняє особливий період.

Згідно рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. (Постанова Верховного суду України від 25 липня 2018 року, справа №633/162/17, провадження № 61-13122 св 18).

Так, у постановах Верховного Суду, від 14 лютого 2018 року у справі № 131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14 лютого 2018 у справі № 727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21 лютого 2018 року у справі № 211/1546/16-ц (касаційне провадження N 61-4255св18); від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) зроблено висновки, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймав. (Постанова Верховного суду України від 22.08.2018 року, справа № 641/3262/17 провадження № 61-14802 св 18).

З урахування вищевикладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 добровільно вступила на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який є чинним на час розгляду справи, особливий період в Україні не закінчився, рішення про демобілізацію не прийнято, а тому на неї розповсюджуються гарантії збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому вона працювала на час вступу на військову службу, передбачені ст.119 КЗпП України.

Судом згідно наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2018 року щодо надходжень по картці Приватбанку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 було встановлено, що від TOB «Військторг» 05.07.2018 року було перераховано аванс у сумі 1221,34 грн. та після липня 2018 року відповідач припинив виплату заробітної платні (а.с.13).

Відповідно до положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100, абзаців 3. 4 п. 2 розділу II середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня. середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу гг. 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, визначено: „п.8. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так позивач ОСОБА_1 з 26.06.2018 року у TOB «Військторг» не працювала, а тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за червень та травень.

Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 09.10.2018 року, 20.06.2018 року ОСОБА_1 перераховано від ТОВ «Військторг» - 1424,90грн., 05.06.2018 року - 1619,83грн., загалом за червень - 3044,73 грн.; 18.05.2018 року - 1415,02 грн., 03.05.2018 року - 1517,43грн., загалом за травень - 2932,45 грн.

Згідно листа N224/0/103-17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» відповідно до якого кількість робочих днів в 2018 році: травень-20, червень-20, липень-22, серпень-22, вересень-22, жовтень-22, листопад-22 дні.

Так 3044,73грн.+2932,45грн.=5977,18 грн. : 40 (кількість робочих днів у червні 20 днів + у травні 20 днів), середньоденна - 149,40 грн.

Загальна кількість робочих днів ОСОБА_1 за період з 20.07.2018 (день виплати другої частини заробітку, який не був здійснений відповідачем) по 15.10.2018 року (момент звернення до суду з позовом) склала 67 днів.

Так, сума заробітку за час проходження військової служби складає 149,40грн. (середньоденна заробітна плата) х 67 (кількість днів) = 10009грн.80коп.

Крім того, оскільки під час розгляду справи, відповідачем так і не було добровільно сплачено суму середнього заробітку, а тому сума середнього заробітку збільшилася, та становить за період з 16.10.2018р. по 05.06.2019р. - 233дні. (149,4грн. х 233 = 34810,20грн.)

Таким чином загальна заборгованість по виплаті середнього заробітку з 20.07.2018р. по 05.06.2019р. становить: 10009,80грн. + 34810,20грн. = 44820,00грн.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, те, що повний розрахунок по заробітній платі був проведений із порушенням встановлених строків, сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати на даний час не погашена, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 704грн.80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 211, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 115 - 119 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» про стягнення середнього заробітку за час проходження військової служби - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» (код ЄДРПОУ 39896098; 49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого б.68; 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича б.6) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_3 ) яка мешкає: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час проходження військової служби починаючі з 20.07.2018 року по 05.06.2019 року в сумі 44820,00 (сорок чотири тисячі вісімсот двадцять грн. 00коп.) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військторг» (код ЄДРПОУ 39896098; 49038, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого б.68; 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича б.6) в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко