Ухвала суду № 84499758, 25.09.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.09.2019

227/4056/19

1-кс/227/1218/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Добропілля

Слідчий суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М.

за участю:

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

прокурора Філімановського М.А.,

слідчого Сокольникова Д.Г.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля Донецької області клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Сокольникова Д.Г., погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Філімановським М.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, не працюючого, одруженого, має неповнолітню дитину, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

10.09.2018 року Димитровським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт,

у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019050230001075 від 13.08.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

слідчий СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції Сокольников Д.Г., за погодженням з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Філімановським М.А. звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019050230001075 від 13.08.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини, може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду. ОСОБА_1 не працевлаштований, тобто не має джерела доходів та може продовжити вчиняти корисливі злочини.

У зв`язку з чим є підстави вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав викладених в ньому та пояснив, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, також зазначив, що на даний час існують ризики, які передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний просив суд не обирати відносно нього міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрати відносно нього домашній арешт.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчим суддею встановлено наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись біля будинку № 13 по проспекту Перемоги у місті Добропілля, побачив потерпілу ОСОБА_2 , яка з жіночою сумкою на плечі рухалася по тротуару у бік магазину «АТБ» у місті Добропілля. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір на заволодіння вказаною сумкою.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне відкрите заволодіння чужим майном 09.08.2019 року близько 14 години 20 хвилин ОСОБА_1 швидко наблизився до потерпілої ОСОБА_2 та шляхом ривку, повторно, без застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, відкрито намагався заволодіти жіночою сумкою, яка матеріальної цінності для потерпілої не має, в кармані, якої знаходились грошові кошти у розмірі 4300 (чотири тисячі триста) гривень, але ОСОБА_2 встигла вхопити сумку за ручки і втримати її в своїх руках. Таким чином, з причин, що не залежали від його волі, ОСОБА_1 , не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для заволодіння майном ОСОБА_2 та не отримав його у своє повне розпорядження, отже не довів злочин до кінця.

В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, не реалізувавши свій злочинний намір викрасти майно потерпілої ОСОБА_2 .

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 міг спричинити потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 4300 (чотири тисячі триста) гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєний без застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, 09.08.2019 року близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину «Орбіта», розташованого біля будинку № 25, мікрорайону Молодіжний, міста Добропілля, побачив потерпілу ОСОБА_3 , котра з банкомату знімала грошові кошти. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір на заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 прослідував за потерпілою ОСОБА_3 до кута вищевказаного будинку № АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 , шляхом ривку, повторно, без застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, відкрито заволодів жіночою сумкою, яка матеріальної цінності для потерпілої не має, в кармані якої знаходились грошові кошти готівкою у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень та жіночим гаманцем, який матеріальної цінності для потерпілої не має, всередині якого знаходились грошові кошти готівкою у розмірі 600 (шістсот) гривень.

Заволодівши чужим майном та отримавши його у своє повне розпорядження, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєний без застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

22.08.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, є тяжким злочином, за який відповідно до санкції вказаної статті передбачається покарання тільки у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Крім того, суд враховує положення статті 178 КПК України.

Виключно (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

протоколом огляду місця події від 09.08.2019 року,

протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 від 09.08.2019 року,

протоколом впізнання особи за участю ОСОБА_3 від 15.08.2019 року,

протоколом огляду предмету від 12.08.2019 року,

протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 22.08.2019 року,

протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 від 13.08.2019 року,

повідомленням впізнання особи за участю ОСОБА_2 від 15.08.2019 року,

протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 22.08.2019 року.

При цьому суд бере до уваги положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», в якій наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Хара проти Сполученого королівства» від 16.10.2001 року зазначено, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу має відповідати стандарту «розумна підозра».

Детальніше цей термін роз`яснений у справі «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Сполученого королівства» від 30.08.1990 року: мають бути наявні факти або інформація, які б переконали б об`єктивного спостерігача в тому, що саме ця особа могла вчинити злочин.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom »). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Отже, підозра ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів з огляду на принцип «розумної підозри» є доведеною та обґрунтованою.

Слідчий суддя, вважає встановленим існування наступних ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Так, підозрюваний ймовірно може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки знає про тяжкість покарання та може бажати уникнути від відповідальності;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційних джерел доходів, а злочини, в яких він підозрюється, вчинялися ним з корисливих мотивів.

При цьому суд враховує такі обставини справи, а саме те, що підозрюваний вчинив тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання безпосередньо тільки у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до шести років. Будучи особою засудженою вироком Димитровського міського суду Донецької області від 10.09.2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 150 годин громадських робіт, (знято з обліку 28.01.2019 року у зв`язку з відбуттям покарання), на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальні правопорушення з корисливим мотивом, що свідчить про те, що особа не бажає стати на шлях виправлення. Підозрюваний не працює, одружений, має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , 26 червня 2019 року, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.

З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкості, беручи до уваги доведеність наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та оцінюючи сукупність наведених вище обставин, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя виходить з того, що її розмір повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. При цьому, слідчий суддя враховує встановлені обставини кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості інкримінованих злочинів, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та вважає достатнім і необхідним визначити підозрюваному заставу в мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 205,395 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

клопотання слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Сокольникова Д.Г., погоджене з прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури Філімановським М.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019050230001075 від 13.08.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з утриманням останнього в Бахмутській УВП УДПСУ в Донецькій області (№ 6).

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 25 вересня 2019 року по 23 листопада 2019 року, включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420,00 грн., яку необхідно внести на р/р 37311047011792 Держказначейська служба України, м. Київ МФО 820172 ОКПО 26288796 Одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії ухвали до 23 листопада 2019 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Копію цієї ухвали негайно після її проголошення вручити підозрюваному.

Повний текст проголошено 25.09.2019 року о 12 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя В.М. Любчик